27. Мотивація персоналу в системі контролінгу, система винагороди за Вайцманом.

Необхідність взаємозв'язки мотивації до максимізації показників результативності (наприклад, прибутку чи обсягів реалізації) та мотивації до коректної звітності щодо рівня досягнення зазначених показників. Винагорода агента є функцією залежності від результативності діяльності та коректності звітності. Компоненти системи мотивації: форми матеріальної винагороди; вимірювання результатів; функція матеріальної винагороди; кількісні критерії; якісні критерії. При побудові оптимальної системи мотивації слід враховувати таке:

-функція мотивації має передбачати постійну та змінну частину винагороди агента;

-винагорода агента має включати мінімальну частину, яка еквівалентна доходам за альтернативної занятості та премію за ризик;

-змінна частина має залежати від величини показника результативності діяльності, від рівня маніпулювання ним.

Оскільки винагорода агента залежить від показників результативності, він буде схильний до максимізації звітних показників (які потім використовуються для складання бюджетів).

Для вирішення проблематики надання агентом коректної інформації на рівні п-ств можна з успіхом використати схему мотивації за Вайтцманом. Згідно зі схемою Вайцмана, якщо показники звітності (x’) є нижчими, ніж послідуючі фактичні значення (x), то агент отримує додаткову премію, якщо ж навпаки, то винагорода агента зменшується. Винагорода агента (s) складається із трьох елементів: певної фіксованої ставки заробітної плати (S), змінної частини за високі звітні показники результативності та змінної частини за коректність звітності, яка залежить від фактичних та звітних (на яких ґрунтуються прогнози) показників результативності.

s (x,x’)= S+a’x’+a1(x-x’), якщо x≥x’

S+a’x’+a2(x-x’), якщо x≤x’

Для параметра a діє: 0< a1< .a’< a2.З позиції максимізації винагороди, оптимальним варіантом для агентa буде подання коректної звітності, тобто x’ = х. Якщо керівник центру відповідальності надає коректну звітність та робить реалістичні прогнози щодо показників результативності то величина його матеріальної винагороди становитиме: s = S + a’x’. Якщо звітні дані будуть нижчими, ніж фактичні, агент отримує бонус однак, величина цього бонусу буде меншою, ніж частина бонусів за вищі звітні показники результативності.

28. Сутність вартісно-орієнтованого підходу в управлінні корпоративними фінансами.

Вартісний підхід в управлінні фінансами підприємств. Value-Based Management (VBM) - концепція управління фінансами на базі управління вартістю. Вартісний підхід до оцінки результатів діяльності суб'єктів господарювання. Включає:Система вартісно-орієнтованих показників. Розглядає Основні чинники зростання вартості підприємства. Етапи постановки системи управління вартістю на підприємстві. Методичні підходи до управління вартістю підприємства. Метод дисконтування грошових потоків (DCF). Метод дисконтування EVA. Методи CVA та APV. VBM - концепція управління фінансами (прогресивний фінансовий менеджмент), означає підхід до прийняття фінансово-економічних рішень, що ґрунтується на пріоритетності фінансових інтересів власників та необхідності максимізації ринкової вартості власного капіталу (Shareholder Value) з урахуванням цілей стейкхолдерів як додаткової умови.

Основна ідея VBM - полягає в управлінні фінансовими параметрами підприємства на основі оцінки, планування та контролю чинників, які визначають його вартість. Як система заходів та інструментів, спрямованих на примноження капіталу власників підприємства, на передових підприємствах VBM відноситься до першорядних завдань керівництва. VBM концентрується на таких питаннях:

-Як краще можна оцінити внутрішню вартість підприємства? (DCF, CVA, EVA)

-Які заходи слід реалізувати для зростання вартості підприємства? - Яким чином можна примусити (стимулювати) менеджмент до вжиття заходів, спрямованих на зростання вартості ? („What you measure is what you get!"). Цілі підприємства залежать від власників, менеджерів, клієнтів, суспільства в цілому, кредиторів, постачальників, іншого персоналу.