56.Проформа показників, що характеризують фінансові результати підприємств згідно з ifrs/ias/gaap.

Для цілей фінансової комунікації з учасниками ринку капіталів підприємства з власної ініціативи складають проформу показників фінансових результатів. Згідно з дослідженням західних економістів, показники, що наводяться у проформі характеризуються вищою інформаційною цінністю на ринку капіталів, ніж показник чистого прибутку, що результують зі звіту про прибутки та збитки. В таблиці 9.3. наведено найбільш уживані показники, що характеризують фінансові результати підприємств згідно з IFRS/IAS/GAAP.

1. EBITDA (Earnings before Interest, Taxes, Depreciation and Amortization):

Дохід (виручка від реалізації) - витрати на виробництво та реалізацію продукції (не включаючи амортизацію основних засобів і нематеріальних активів та відсотки) = EBITDA

2. EBITA (Earnings bofore Interest, Та xos and Amortization):

Дохід (виручка від реалізації) - витрати на виробництво та реалізацію продукції (не включаючи амортизацію основних засобів та відсотки) = ЕВІТА

3. EBIT (Earnings before Interest and ta xes):

Дохід (виручка від реалізації) +витрати (не включаючи відсотки) = результат від операційної діяльності до сплати відсотків та податків

4. EBT (Earnings before taxes):

ЕВІТ + прибуток (збиток) від участі в асоційованих та спільних підприємствах, яка обліковується за методом участі в капіталі + ІНШІ фінансові ДОХОДИ (гіпапсіаі гоуопиоз) - фінансові витрати (гтапсіаі созь) = фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування

5. NOPAT (Net Operating Profit After Tax):

ЕВІТ (-) податки на прибуток = прибуток від операційної діяльності перед сплатою відсотків за кредити та після оподаткування

Недоліком „проформи показників” вважається недостатній рівень їх стандартизації. Під різними позначеннями досить часто розуміються одні і ті ж показники і навпаки. Так, доходи до нарахування амортизації, сплати відсотків та податків позначаються як EBITA або ж EBIAT. Доходи перед нарахуванням амортизації основних засобів та нематеріальних активів, відсотків та податків позначаються як EBITDA, EBDITA або ж EBDIAT.

57.Управлінський підхід до складання фінансової звітності (management approach)

Згідно з IFRS, фінансова звітність підприємства має містити інформацію, яка є необхідною для оцінки інвесторами доцільності інвестування коштів з точки зору оптимізації співвідношення ризику та доходності. Водночас, складання звітності за IFRS передбачає використання інформації управлінського обліку, зокрема, планові розрахунки, показники управлінської звітності тощо. У міжнародній практиці такий прийом визначається як управлінський підхід до складання звітності (мanagement аpproach). Управлінський підхід до складання звітності передбачає, що внутрішня інформація, яка забезпечується та використовується контролінгом для цілей підтримки управлінських рішень може бути використана також для цілей складання зовнішньої звітності. Іншими словами, інформація, яка готується контролінгом для керівництва підприємства і спрямована на прийняття вартісно-орієнтованих рішень є релевантною і для інвесторів. При цьому увага концентрується в основному на забезпечення конгруентності між показниками результативності, що розраховуються для внутрішніх та для зовнішніх користувачів.¹

Управлінський підхід передбачає, що окремі категорії інформації спочатку використовуються у рамках підтримки управлінських рішень і вже потім використовуються для складання зовнішньої звітності. Якщо ж служби контролінгу здійснюють обробку додаткових масивів інформації, яка використовуватиметься виключно для цілей складання звітності за IFRS/IAS/GAAP, то ця діяльність виходитиме за межі управлінського підходу. Важливою передумовою інтеграції зовнішньої та внутрішньої звітності є використання однакового плану рахунків та уніфікованих методів оцінки активів та пасивів. Управлінський підхід передбачає використання для цілей складання звітності за IFRS/IAS/GAAP таких категорій управлінської інформації:

• планові та контрольні розрахунки;

• внутрішня звітність, у тому числі у розрізі окремих центрів відповідальності (сегментів);

• показники систстеми контролінгу ризиків.

Міжнародні стандарти складання фінансової звітності передбачають певну гармонізацію бухгалтерського та управлінського обліку. Із зрозумілих причин, повну інтеграцію внутрішньої та зовнішньої звітності забезпечити неможливо і недоцільно. Міжнародна робоча група з контролінгу (IGC) рекомендує часткову інтеграцію управлінського та бухгалтерського обліку. Це, зокрема, передбачає повну інтеграцію звітності про фінансові результати на центральному рівні, тобто в цілому по підприємству. Водночас інтеграція різних видів звітності чи використання уніфікованих оціночних показників на рівні центрів відповідальності вважається недоцільною і суперечить цілям фінансового контролінгу. Так, важливим оціночним показником згідно з IFRS/IAS/GAAP є справедлива вартість (Fair Value), який визначається виходячи з ринкових цін на активи та пасиви. Використання ж справедливої вартості як індикатору оцінки ефективності окремих центрів відповідальності є невиправданим, оскільки справедлива вартість може змінюватися під впливом випадкових чинників, які безпосередньо не пов’язані з ефективністю діяльності менеджменту.

Ключове питання управлінського підходу до складання звітності полягає в тому, наскільки фінансові результати, розраховані на базі IFRS/IAS/GAAP можуть використовуватися як критерій ефективності діяльності для внутрішніх управлінських цілей і навпаки. Для цілей IFRS/IAS/GAAP використовується лише управлінська звітність в частині оцінки ефективності діяльності підприємства в цілому. На відміну від фінансової звітності, управлінські звіти концентруються переважно на окремих центрах відповідальності, витратах та рентабельності окремих видів продукції чи видів діяльності. Інформація управлінського обліку дозволяє вимірювати економічні показники діяльності окремих децентралізованих структур підприємства, таких як, окремі підрозділи, цехи, відділи.