11. Методи розрахунку трансфертних цін, що базуються на витратах (змінних, повних, граничних)

ТЦ – умовна ціна, за якою продукти (напівпродукти) або послуги одного центру відповідальності підприємства передаються іншому центру відповідальності цього підприємства (концерну, холдингу). ТЦ є умовно-розрахунковими показниками. Ніякі платежі при оформленні фінансових відносин між окремими центрами відповідальності не здійснюються.

Дві системи організації ціноутворення:

1 – ТЦ впливають на результати діяльності окремих центрів відповідальності, не впливають на оподаткування і фін результати

2 – Організовується всередині об’єднання підприємств (концерн, холдинг) як інструмент перекачування прибутку

На сьогоднішній день домінують три методичних підходи до встановлення трансфертних цін:

1.ТЦ, встановлені на базі ринкових цін;

2.ТЦ, що базуються на витратах (змінних чи повних);

3.ТЦ на договірній базі.

Трансфертне ціноутворення на базі витрат (змінних чи повних) обґрунтовується тим, що витрати є основою калькуляції ціни для зовнішньої реалізації. Якщо базою для трансфертного ціноутворення є витрати, то можливі різні модифікації цін. Основними варіантами є такі:

ціна встановлюється на базі граничних (маржинальних) витрат або

на базі повних витрат

витрати + надбавка

Метод маржинальних (граничних) витрат:

враховуються лише змінні витрати.

постійні витрати покладаються на структурну одиницю, яка є постачальником продукту.

маржинальна ціна є найбільш оптимальним варіантом трансфертного ціноутворення для підприємства в цілому.

занижуються результати діяльності постачальника напівпродукту і штучно покращуються показники центру відповідальності, що є споживачем (не виконується функція визначення фінансових результатів відповідних структурних одиниць).

Виконується функція координації обсягів виробництва (стимулює менеджерів ЦВ забезпечувати обсяги випуску, що максимізують доходи компанії) .

ціноутворення на базі змінних витрат придатне лише для прийняття короткострокових рішень.

ТЦ, на базі повних витрат:

Алгоритм: ТЦ = V+F/Q, V-змінні витрати на одиницю, F-постійні витрати, Q-обсяг виробництва.

проблема розподілу між окремими продуктами непрямих та постійних витрат.

питання врахування при ТЦ вартості капіталу, залученого відповідним центром відповідальності.

для цілей внутрішнього ціноутворення рекомендується враховувати планові витрати.

Перевищення фактичних витрат над плановими має покриватися за рахунок результатів діяльності відповідних центрів відповідальності.

Типовою проблемою, яка виникає за планування витрат є прагнення відповідного центру витрат сформувати так званий бюджетний запас (або резерв).

Загальним недоліком трансфертного ціноутворення на базі витрат є те, що за цього підходу виконується функція координації, однак, виникають проблеми з виконанням функції визначення результатів діяльності та мотивації.

Витрати + Надбавка

Як альтернатива – ТЦ на основі схеми «витрати (повні або змінні) + надбавка»

Надбавка встановлюється як відсоток до витрат або на договірній основі

Проблема сумування надбавок за наростаючим підсумком та узгодження величини надбавки

Проблема об’єктивного розподілу прибутку між окремими сегментами.