49. Карти збалансованих показників.

У збалансованій системі показників стратегічні цілі погоджуються між собою причинно-наслідковим ланцюжком у формі так званих “стратегічних карт” (Strategy Maps). Терміном “стратегічна карта” Р. Каплан і Д. Нортон запропонували називати причинно-наслідкові зв'язки між окремими елементами стратегії організації.

Основу збалансованої системи показників становлять стратегічні карти, що складаються із чотирьох, поєднаних причинно-послідовним зв'язком, перспектив і вміщують стратегічні цілі, показники та заходи. Перспективи стратегічних карт сформовані на основі місії, корпоративних цінностей і загальної стратегії підприємства так, що індикатори у межах перспектив стратегічних карт повністю відповідають стратегічним цілям компанії

З однієї точки зору, причинно-наслідкові ланцюжки графічно відображають логікові стратегії: як реалізація однієї стратегічної мети буде сприяти досягненню інших стратегічних цілей у збалансованій системі цілей. Ідентифікація й відображення стратегічних взаємозв'язків між окремими цілями – найважливіші елементи збалансованої системи показників.

З другої точки зору, стратегічна карта BSC являє собою модель, що демонструє, як стратегія поєднує нематеріальні активи й процеси створення вартості.

Створюють матрицю, в якій рядки мають назви напрямів, стовпчики уособлюють стратегії – кожній стратегічній цілі відповідає певна клітинка. І на цій матриці помічають стрілочками рух від «простіших» стратегічних дій з управління персоналом до «складніших» – фінансових. Інший варіант складання цієї матриці – заздалегідь готуються стрілочки і різнокольорові картки, на яких записуються окремі стратегії, а потім розміщуються на тлі матриці, розкресленої на окремі поля. Тому і назва «світлофорні» сигнали.

50.Основні підходи до побудови систем фінансових показників: логічно-дедуктивний та емпірично-індуктивний.

Побудова комплексу показників фінансового стану передбачає відбір відповідних груп фінансових показників, включення певних показників до відповідної групи, визначення методики їх розрахунку і оцінки. Їх систематизація виконується відповідно до потреб конкретного підприємства / споживача інформації. Загальний принцип передбачає 6 груп показників: Показники оцінки ліквідності// Показники оцінки фінансовохї стійкості (платоспроможності)// Показники оцінки ділової активності (оборотності)

Показники оцінки рентабельності// Показники оцінки положення на ринку цінних паперів// Показники оцінки майнового стану. BCS передбачає 4: (фін/ринок/бізнес-процеси/розвиток).

Логічно-дедуктивний метод – покладний в основу BCS. Передбачає розклад показника на логічні складові з почерговою оцінкою кожної з них. Необхідною умовою є наявність логіки=) можливість виділення складових в певному процесі та можливість їх кількісної оцінки (KPI)

Емпірично-індуктивний метод – вихідним є статистична сукупність показників які показують задовільний корелятивний вплив на загальний результат. Покладений в основу рейтингових систем оцінювання. На відміну від (1) полягаю у зваженому складанні певних низькокорелюючих між собою показників для визначення можливості тих чи інших подій. Необхідною умовою є наявність достовірної достатньої за розмірами вибіркию