5. Європейська та американська концепції контролінгу.

Представники німецької економічної школи (Вебер, Кюппер, Хан, Хорвач, Штайнле) під поняттям «контролінг» здебільшого розуміють систему координації планування та контролю або інформаційної підтримки менеджменту. У німецькомовній професійно орієнтованій літературі, присвячений контролінгу, терміни «управлінський облік» та «управлінський контроль» вживаються досить рідко, переважно як синоніми при характеристиці процесу обліку та аналізу доходів і витрат.

Найбільш авторитетними представниками американської школи контролінгу вважаються Ентоні, Хілтон, Каплан, Хорнгрен. На відміну від німецьких колег, вони у своїх працях оперують здебільшого поняттями «управлінський облік» та «управлінський контроль». Як синонім до зазначених термінів інколи вживаються також поняття «контролінг». Ентоні та Янг відстоюють позицію, за якою інформаційне забезпечення менеджменту, планування та контроль є компетенцією управлінського обліку. Інший підхід, сформульований Хорнгреном, полягає в тому, що управлінський облік є складовою системи управлінського контролю.

6. Каталог завдань та функцій стратегічного та оперативного контролінгу.

Фінансові проблеми, які виникають у суб’єктів господарювання, досить часто зумовлені відсутністю у керівництва чітких стратегічних цілей розвитку, довгострокових фінансових планів та нерозумінням місії суб’єкта господарювання. Як наслідок, у підприємства виникають труднощі з визначенням потреби в капіталі та інших видів ресурсів, потужності не завантажені, кошти заморожуються в неліквідних запасах, дебіторській заборгованості, окремі сектори діяльності є збитковими тощо. Для уникнення (чи нейтралізації) проблем стратегічного характеру на підприємстві слід запровадити механізм стратегічного контролінгу.

Стратегічний контролінг – комплекс функціональних завдань, інструментів та методів з координації стратегічного планування та контролю для забезпечення довгострокового управління фінансами, вартістю та ризиками.

Часовий горизонт стратегічного контролінгу необмежений.

Найважливішим цільовим орієнтиром стратегічного контролінгу є забезпечення життєздатності підприємства в довгостроковому періоді на основі управління існуючим потенціалом та створення додаткових факторів успіху. У рамках стратегічного фінансового контролінгу зусилля фінансових служб підприємств мають концентруватися на виконанні таких основних завдань:

• обґрунтування стратегічних напрямів діяльності підприємства та виявлення стратегічних факторів успіху;

• визначення стратегічних цілей та розроблення фінансової стратегії підприємства;

• постановка та підтримання на належному рівні системи ризик-менеджменту;

• довгострокове фінансове планування: планування прибутків та збитків, руху грошових коштів, балансу, основних фінансових показників;

• довгострокове управління вартістю підприємства;

• забезпечення інтеграції довгострокових стратегічних цілей та оперативних завдань, які ставляться перед окремими працівниками та структурними підрозділами.

До інструментів стратегічного контролінгу можна віднести:

• аналіз сильних та слабких сторін,

• таргет-костінг,

• портфельний аналіз,

• система раннього попередження та реагування,

• збалансована система показників (Balanced-Scorecard),

• бенчмаркінг,

• ABC-аналіз,

• система управління вартістю на базі EVA.

Фінансова стратегія, цільові орієнтири, концептуальні заходи та ресурси, визначені в рамках стратегічного контролінгу, є базою оперативного фінансового контролінгу.

Оперативний контролінг – комплекс функціональних завдань, методів та інструментів з інформаційної підтримки прийняття оперативних фінансових рішень і включає в себе координацію оперативного планування (прогнозування), управлінської звітності, контролю та репортингу, консультаційне забезпечення фінансових рішень.

Метою оперативного фінансового контролінгу є підтримання системи управління досягнення поточних (короткострокових) фінансових цілей підприємства, які мають корелювати з кількісними та якісними цілями, визначеними в рамках стратегічного контролінгу.

На відміну від стратегічного контролінгу, який зорієнтований на аналіз шансів та ризиків, сильних та слабких сторін, оперативний фінансовий контролінг має спиратися переважно на внутрішні джерела інформації. Основна увага при цьому концентрується на дослідженні таких співвідношень, як «доходи-затрати» та «грошові надходження-грошові видатки». На оперативний фінансовий контролінг покладено виконання таких функцій та завдань:

• забезпечення (організація) розроблення системи річних (у разі необхідності квартальних, місячних) бюджетів;

• організація управлінського обліку;

• бюджетний контроль;

• внутрішній консалтинг та методичне забезпечення;

• підготовка рапортів.