11. Трансфертні ціни, встановлені на договірній основі, переваги та недоліки від їх застосування:

Договірну ціну часто застосовують, коли відсутній ринок для проміжних продуктів, що виробляє центр відповідальності. Договірну ціну також можна використати замість змінних витрат, коли центр відповідальності має зайву потужність.

Договірна трансфертна ціна зазвичай є нижчою за ринкову ціну, але вищою за суму додаткових і альтернативних витрат на одиницю підрозділу, що продає.

Отже, договірна трансфертна ціна для об’єднання може бути встановлена в діапазоні, де максимальною ціною є ціна закупівлі банок у зовнішнього постачальника підрозділом виробництва соусу, а мінімальною ціною – додаткові змінні витрати підрозділу виробництва склотари.

Перевагою договірної ціни є найпрактичнішим підходом у конфліктних ситуаціях; недоліки - потребує встановлення правил ведення переговорів або арбітражних процедур; обмежує автономію підрозділів.

15. Конфлікти інтересів та стратегічні наслідки трансфертного ціноутворення:

На практиці жодна з трансфертних цін, швидше за все, не зможе в рівній мірі успішно забезпечити досягнення всіх зазначених вище цілей. Тому дуже часто має місце конфлікт цілей, в результаті якого менеджери корпоративного центру змушені шукати компромісні варіанти вирішення завдань.

Трансфертне ціноутворення – процес установлення ціни на товар, роботу, послугу в підрозділах підприємства для проведення розрахунків між ними, а також між взаємозалежними особами, у більшості випадків з використанням неринкових умов угод.

Головним завданням трансфертного ціноутворення є зменшення інформаційної асиметрії між учасниками господарських відносин всередині підприємства та сприяння зменшення конфліктності інтересів між цілями менеджменту окремих лінійних підрозділів та цільовими орієнтирами підприємствами. Іншими словами, як інструментами контролінгу, трансфертні ціни мають стимулювати менеджмент усіх рівнів приймати оптимальні рішення з точки зору підвищення ефективності діяльності підприємства в цілому, а не окремих структурних підрозділів та секторів. За Терещенком, найбільш ефективною система ціноутворення буде в тому разі, якщо внутрішні ціни будуть результатом узгодженої співпраці менеджменту задіяних до відповідних центрів структурних підрозділів та служби контролінгу.

Стратегічні наслідки трансфертного ціноутворення:

• автономність центрів відповідальності (повний та частковий внутрішній комерційний розрахунок)

• управління фінансовими ресурсами (підхід, що базується на визначенні дефіциту або профіциту фінансових ресурсів центру відповідальності чи централізований підхід)

• диверсифікація продуктів та ринків,

• стабільність внутрішньої торгівлі та цін,

• програмне та інформаційне забезпечення

14. Фактори, що впливають на вибір методів трансфертного ціноутворення:

Методи трансфертного ціноутворення:

- на базі ринкової ціни;

- на базі змінних витрат;

-договірна ціна;

- на базі повної виробничої собівартості;

Фактори, що впливають на вибір методів трансфертного ціноутворення:

1. Наявності конкурентного ринку. Для проміжного продукту основний принцип трансферного ціноутворення свідчить, що трансферна ціна повинна бути максимально наближена до ціни, по якій продукт може бути проданий зовнішнім покупцям або придбаний у зовнішніх постачальників, тобто до ринкової;

2. Наявності вільних потужностей у підрозділу-виробника. Якщо у підприємства є вільні виробничі потужності, то для холдингу в цілому більш кращою є купівля продукції всередині групи, в результаті чого збільшиться прибуток холдингу (додаткове виробництво дозволить покрити частину постійних витрат, які пов'язані з простоюванням потужностей);

3. Кваліфікації менеджерів. Система трансфертного ціноутворення вимагає високої кваліфікації менеджерів корпоративного центру. Перед ними стоїть завдання збалансувати різні суперечать один одному цілі для досягнення оптимального для холдингу результату;

4. Переговорної сили підприємств. Трансферні ціни між двома підприємствами провокують виникнення конфлікту між ними. Підприємство-виробник зацікавлена ​​в тому, щоб ціни були якомога вище, підприємство-споживач, навпаки, зацікавлений в максимально низьких цінах. Переговорна сила підприємств може мати значний вплив на рівень трансфертних цін;

5. Важливості для холдингу переваг вертикальної інтеграції. Вертикальна інтеграція дозволяє знизити економічні ризики в холдингу, зокрема ризик залежності від постачальників і споживачів, оскільки компанія може контролювати весь процес створення вартості - від видобутку сировини до продажу кінцевому споживачеві. Це стає особливо важливим, якщо ринки характеризуються високою волатильністю, тобто зазнають сильних коливань (сезонним, кон'юнктурним і т. д.)

Фактори, що впливають на вибір методів трансфертного ціноутворення:

Якщо існує ринок проміжного продукту – ТЦ на рівні ринкових цін;

Якщо ринку проміжного продукту не існує – ТЦ на рівні витрат або договірні ТЦ.

При встановленні ТЦ слід враховувати вартість капіталу, залученого відповідним центром відповідальності.

Метод формування трансфертної ціни слід обирати виходячи із цілей та завдань політики трансфертного ціноутворення.

Для вирішення конфлікту інтересів, що виникає у процесі трансфертного ціноутворення слід використовувати модифіковані методи розрахунку трансфертних цін та дотримуватися сформованих вище принципів ціноутворення