160. Конституція Бразилії 1988 р.

Конституція Бразилії - основний закон Федеративної Республіки Бразилія. Діюча конституція Бразилії прийнята 5 жовтня 1988 року. Конституція Бразилії є джерелом правових повноважень, що лежать в основі існування Бразилії, і закріплює основи політичної, правової та економічної систем країни, основи правового статусу громадян Бразилії. Діюча конституція має наступну форму: вона складається з преамбули, основної частини, що включає 250 статей в дев'яти розділах, і перехідних конституційних положень (83 статті).

Відповідно до конституції Бразилія є демократичною правовою державою, заснованим на принципах суверенітету, громадянства, людської гідності, соціальних цінностей, вільного підприємництва і політичного плюралізму.

Спочатку форма правління в Бразилії була встановлена ​​діючої конституції як тимчасова, так як згідно зі ст. 2 перехідних положень в країні повинен був пройти референдум про форму (республіка чи монархія) і системі правління (парламентська чи президентська). Дана умова було включено до конституції для того, щоб після двадцяти років військової диктатури населення Бразилії звикло до демократичних відносин і свідомо відреагувало на монархічні тенденції, що з'явилися в країні. Плебісцит відбувся 21 квітня 1993 року, і на ньому більшість виборців проголосувало за президентську республіку.

161. Основи правового статусу особи Бразилії.

Конституція 1988 р. приділила правам і свободам надзвичайну увагу. їм присвячений спеціальний другий розділ, який має назву “Основні права і гарантії”. Цей розділ включає кілька глав: “Про індивідуальні і колективні права і обов'язки”, “Про соціальні права”, “Про громадянство”, “Про політичні права”, “Про політичні партії”.

Конституція Бразилії не обмежується правами, свободами, гарантіями і обов'язками, які в ній записані. Надзвичайно важлива норма міститься в параграфі 2 ст. 5: “Права і гарантії, які містяться в Конституції, не виключають інших прав і гарантій, котрі випливають із устрою і принципів, які вона закріпила, або міжнародних договорів, учасником яких є Федеративна Республіка Бразилія”. В даному положенні містяться два розряди прав і свобод - перший, що охоплює права і свободи, на котрі спирається сама Конституція і розвивається в звичайному законодавстві і судовій практиці, і другий, котрий має своїм джерелом міжнародне право. Іншими словами, визнаються права і свободи, які регулюються міжнародним правом, акти котрого ратифікувала Бразилія.

Конституція закріплює принцип рівноправності індивідів. У ній говориться про традиційні аспекти рівноправності перед законом незалежно від статі, раси і національності, а також незалежно від професії, освіти й інших характеристик особи.

Особливо широко представлені в Конституції норми соціально-економічних прав, котрі також поширюються не тільки на громадян Бразилії. До них відносять право на працю, відпочинок, освіту, охорону здоров'я, соціальне забезпечення, соціальний захист. Особливу групу соціальних прав складають права трудящих. Сюди належать право на страйки (робітники самі приймають рішення про час страйку і про свої вимоги), право на створення профспілок, право трудящих на 13-у заробітну плату до Різдва, на участь в управлінні підприємствами і участь у розподілі прибутків, право на соціальне забезпечення.

До сфери особистих прав і свобод Конституція включає як традиційні права, так і деякі з тих, що є новими для конституційного права. До числа традиційних належать: недоторканність особи, житла, таємниця листування та інші процесуальні права (арешт за судовим рішенням або на місці злочину, право обвинуваченого на захист тощо).

Колективні права також сформульовані в Конституції достатньо широко. В ній збережені положення, які раніше були закріплені в основних законах Бразилії, мається на увазі право на “народну дію”: колективні вимоги трудящих про відміну актів державних органів, які зазіхають на національну мораль, навколишнє середовище, охорону здоров'я.