10. Поняття про сентименталізм та особливості його розвитку в українській літературі. Художня манера г.Квітки-Основ’яненка-повістяра («Маруся», «Козир-дівка»).

Як творчий метод сентименталізм виник у XVIII ст, в Англії, коли класицизм уже почав занепадати; Свою назву новий метод одержав від твору одного з перших англійських сентименталістів Л.Стерна — «Сентиментальна подорож по Франції та Італії» (1768). С! складався як заперечення класицизму. Тому в основних своїх ознаках прямо протилежній йому. Сентименталісти відкинули догматичні правила написання творів, відстоювали свободу творчості. У противагу раціоналізмові класицистів тепер на перший план ставилися почуття. Зображення внутрішнього світу людини, відстоювалася свобода пристрастей. Основним завданням літератури пнсьменники-сентименталісти вважали збудження в читача глибоких переживань, схвильованості, що мало сприяти збагаченню його духовного світу.

Теми бралися з тогочасної дійсності, велика увага приділялася побуту, взаєминам у родині, стосункам між людьми. Героями творів стали вихідці з народу, переважно громадяни середньої заможності: торговці, міщани, багаті селяни. Ці персонажі внутрішньо благородні, здатні на самозречення, схильні до сильних переживань, скромні, вродливі.

Конфлікти переважно психологічного та побутового характеру: між інтересами панівних і середніх верств суспільства. Посилюється роль пейзажу.

Літературну мову сентименталісти значною мірою очистили від архаїзмів, риторичної пишномовності, ускладнених синтаксичних конструкцій. 3 народної мови та фольклорних творів бралися слова тільки «ніжні», «ласкаві», а також ті, що означають якесь почуття, глибоке зворушення, «грубих», просторічних слів не допускалося.

Поділ жанрів на «високі» й «низькі» відкидається — всі роди та жанри визнаються рівноправними, проте основним стає епос. Розвиваються нові епічні жанри (подорожні записки) та жанрові різновиди (родинний і психологічний роман), які писалися у формі щоденників, листування, сповіді, спогадів. Така форма давала можливість глибше розкрити внутрішній світ героя, відтворити складні, часом суперечливі переживання, найтонші порухи душі.

Естетичний ідеал сентименталізму — виражене в художніх образах і картинах уявлення письменника про близьке до природи життя; «середню людину», наділену високими моральними якостями, здатністю до благородних переживань і вчинків, покірну долі; дружні стосунки між людьми, основані на християнській моралі.

В українській літературі сентименталізм найяскравіше виявився в повістях Г. Квітки-Основ'яненка, в якого послідовників було дуже мало, тому в самостійний напрям він не розвинувся.

«МАРУСЯ». Задумавши цю повість, Квітка-Основ'яненко, за його власним зізнанням, поставив собі завдання довести, що українською мовою можна писати не лише бурлескно-сатиричні твори, а й серйозні, навіть зворушливі. Разом з тим він правдиво відтворив багато сторін побутового життя тогочасного українського села. Зображувати чисте й вірне кохання Квітка-Основ'я-ненко вчився і в народних пісень. У них ясно висвічувала поетична душа трудового люду, пломеніла радість поділеного почуття, сяяло щастя побачень, квилив біль розлуки. У реалістичному плані відтворено тяжке лихо того часу — солдатчину. Устами Наума Дрота Квітка-Основ'яненко першим в українській літературі сказав правдиве слово про гірку долю жінки-солдатки, беззахисність сиріт у тогочасному суспільстві. При цьому письменник виразив точку зору трудового люду на це соціальне лихо. Основа конфлікту в повісті має соціальний характер: закохані не можуть одружитися через загрозу солдатчини та бідність нареченого. Про кріпацтво в цьому творі не згадується; всі персонажі — вільні люди. Поетична розповідь про щасливі й трагічні події, благородних і чутливих героїв, мальовничі картини природи рідного краю чарують читача, приносять глибоку естетичну насолоду. Із сторінок повісті постає поетичний образ України, овіяний щирою любов'ю, сердечним теплом письменника-патріота, гуманіста-демократа. У центpі оповіді- "пpоисшествие тpогательное": на пеpешкоді до єднання двох закоханих - селянської дівчини Маpусі й хлопця з міських pемісників Василя - стоїть загpоза стpашної миколаївської pекpутчини. Автоp подає звоpушливу істоpію чистого і віpного кохання, щозакінчується тpагічно.

Зміст повісті нескладний. Hайголовніше - як саме змальовані геpої, відобpажається душевне багатство сільських тpудівників головних геpоїв. Точно описує автоp одяг Маpусі - наpодне вбpання слобожанської дівчини. Вона пpацьовита, чемна, не любить ходити на вечоpниці, її кохання щиpе, вона без Василя сумує і печалиться, і вечоpами все поглядає на вечіpню зіpоньку, на котpу вони з Василем домовились дивитись одночасно. Інші обpази - це теж добpопоpядні, виховані, пpацелюбні, смиpенні, богобоязливі люди. Пpості селяни-кpіпаки. Василь - пpацьовитий, чесний, добpий, віpний у коханні.

Hаум Дpот - батько Маpусі. Це глибоко pелігійна людина, смиpенна пеpед Богом та владою. Завдяки набожності та чесній пpаці нажив достаток та досяг щастя і моpального задоволення. Hаум Дpот умудpений життєвим досвідом. Він е віддає дочку за сиpоту лише чеpез те, що добpе знає, яка доля чекає солдатку. Майстеpно вплітається в канву оповіді деталізована каpтина сватання, заpучин, весілля, похоpону, з непеpевеpшеною майстеpністю зобpажено темпеpаментні національні танці.

Над текстом повісті «Маруся» письменник працював багато— як ні над одним із своїх творів.

Серед сентиментальних повістей Квітки-Основ'яненка найбільшою реалістичністю позначені «Козир-дівка» та «Сердешна Оксана».

У першій з них розповідається про вірне кохання дочки багатого селянина Ївги та наймита Левка, чесного, скромного і працьовитого сироти, Старший брат дівчини обікрав батька, а вину склав на Левка. Сільський голова, писар, судові чиновники за Іванові хабарі й частування різними крутійствами домоглися жорстокого вироку — заслання наймита в Сибір. Не добившись правди в селі, Ївга їде в губернське місто, спочатку безуспішно ходить по різних установах, але щасливий випадок допоміг їй попасти до губернатора. Він розібрався в справі, звелів звільнити Левка, Івана віддати у військо, а всіх кривосудів покарати. Читач доходить висновку, що зловживання ідуть від нижчих чиновників, а освічені люди на вищих посадах гуманні і справедливі. На повісті позначився вплив просвітницьких ідей та засад сентименталізму. Однак сама постановка питання про елементарні права народу й необхідність їх дотримуватися була для того часу новою і сміливою. Образ Ївги — другий після Наталки Полтавки реалістичний тип вольової, рішучої, сповненої почуття людської гідності дівчини з народу. Для неї характерні грубувата прямота й активне ставлення до життя. Торкнувся письменник і проблеми виховання; нерозумна батьківська любов, потурання примхам сина призвели селянського хлопця до злочину й солдатчини.

У своїх творах письменник відобразив життя майже всіх верств тогочасного суспільства,— ширше, ніж у Котляревського. А найважливішим є те, що він перший у світовій літературі створив позитивний образ селянина, переконливо довів його моральну вищість над панством, першим вивів й позитивний образ робітника. Квітка створив цілу галерею поетичних образів українських жінок і дівчат з народу, які в той час були найбільш безправною, забитою, зневажуваною частиною суспільства, несли потрійний тягар; соціальний, національний, побутовий.