4. «Слово о полку Ігоревім» як найвидатніша пам’ятка давньоруського письменства. Переклади і переспіви, мотиви і образи цього твору у пізнішій л-рі

"Слово о полку Ігоpевім" - нев'януча пам'ятка сеpедньовіччя. Hаписаний твіp на межі ХII-ХIII століть, незадовго до спустошливого нашестя на Київську Русь татаpо-монгольських оpд. "Слово о полку Ігоpевім" - найкpаща пам'ятка літеpатуpи Київської Русі. В ньому з геніальною силою і пpоникливістю показано головне лихо "свого часу" - відсутність політичної єдності Русі, воpожнечу князів між собою і, як pезультат, слабість її коpдонів і обоpони від набігів кочівників. А кочові племена завжди були жоpстокими воpогами для Русі. Руським князям іноді вдавалося отpимати вагомі пеpемоги над половцями, однак pаптові набіги кочівників pозоpяли миpне населення pуських сіл і міст.

В "Слові ", великому твоpінні невідомого автоpа, pозповідається пpо похід князя Hовгоpод-Сівеpської землі Ігоpя Святославовича пpоти половців та пpо поpазку його малочисельної дpужини.

Hевдалий похід Ігоpя став для автоpа пpиводом для звеpнення до князів з закликом пpо об'єднання.

Заспів. Автор повідомляє, що намагатиметься правдиво описати всі події походу Ігоря на половців, між князівські стосунки, відтворить деталі військово-дружинного побуту, дасть конкретні зарисовки флори і фауни Русі та висвітлить події за два століття – від Володимира до Ігоря.

Ігор вирушає в похід. Автор описує, як Ігор нападатиме на половців, незадовго перед тим розбитими князем Святославом. Навіть таке лихе віщування як затемнення сонця не зупинило хороброго князя, не зламало відвагу. Але є і інша сторона медалі, що це було недалекоглядним рішенням князя, діями керувало прагнення влади, слави й легкої наживи. Воїни йшли не відаючи, що їх там чекає.

Перша битва з половцями. Цю битву Ігореве військо виграло порівняно легко. Але половці на цьому не зупинилися, зокрема хани половецькі Гза і Кончак.

Друга битва. Головні сили, очолювані Ігорем та Всеволодом, у першій битві участі не брали, - з передовим загоном половців билися дружини Володимира та Святослава. Втомлені боєм вони спочивали. 11 травня на світанку полки русичів були оточені ворожим військом. Вся природа знову пророкує велике лихо. Оскільки охорону несли воїни Всеволода, вони першими вступили в бій. Розповідь про другу битву автор перериває екскурсом у минуле. Він нагадує ще язичницькі часи, коли Русь була єдина і не знала міжусобиць. Цей спокій порушили походи Олега Святославина, князя Тмутороканського, який нападав з половцями на руські князівства. Опис спустошеної, усіяної трупом землі звучить як своїрідний плач над важкою долею співвітчизників. Дуже стисло, але поетично описана багатогодинна битва на ріці Каялі. Почувши шум бою, Ігор кинув головні сили на половців. Битва була важка, в русичів резерву сили не було, ще й половці не підпускали їх до води. Ігоря було поранено і взято в полон. Проте не тільки русичі були розбиті, багато полягло і половців.

Тужіння за Ігоревім військом. Уся Русь тужила за полеглими синами й чоловіками. Жіночі образи виражають прагнення народу до миру, охорони і збереження сім’ї, заперечення війни, руїни. Автор вперше в літературі подав повнокровний цільний у своїх суперечностях образ Ігоря.

Сон і «золоте слово» Святослава. За ідейно-тематичним змістом цей розділ є центральним, основним, найбільшим. Він чітко ділиться на три частини: 1) сон Святослава, його тлумачення боярами та «золоте слово» Київського князя, 2) славнозвісне звертання автора до наймогутніших тоді князів руських (щоб зупинили міжусобиці і згуртувалися проти сильного ворога), 3) розповідь про загибель князя Ізяслава, спогади про його діда Всеслава. На живих прикладах автор прагне переконати своїх сучасників, що лише згуртованість, єдність дій можуть забезпечити мир і спокій, успішний захист руських земель від підступного ворога.

Плач Ярославни. Дізнавшись про розгром руських військ всю ніч тужила княгиня за чоловіком, з яким прожила 15 р., а зранку, не діждавшись вершників, жінка звертається до могутніх богів за допомогою. Ярославна – чудовий образ жінки-слов’янки, сповнений духовної краси й чарівності. Під жорсткими ударами долі вона зуміла зберегти сердечне тепло, любов до людей.

Втеча Ігоря з полону. Плач-закликання Ярославни подіяв магічно: Ігор замислив і здійснив втечу через Дінець.

Погоня за Ігорем; повернення на Русь. Ігор втікав не тією дорогою, якою прийшов, тому його не наздогнали вороги. Уся земля зустрічала Ігоря, хоча він і вів себе нерозважливо, але усі сумували за ним!

У «Слові» виражені загальнолюдські ідеї: любов до батьківщини, прагнення до миру, особистої волі кожної людини, добросусідських стосунків між державами. Втілені у високохудожню словесну форму, в яскраві образи людей, подій, явищ, вони справляють велике враження на читачів, збагачуючи їх духовно. «Слово » мало вплив на літ-ру пізнішого часу. Особливо виразно він позначився на мовному стилі, сюжетних деталях, художніх образах «Заданщини», пам’яті укр..л-ри XVI ст.. У цій поемі відтворено переможну битву об’єднаних російських, укр.. та білоруськ. Військ на Куликовому полі у 1380 р. Образи, окремі вислови й уривки «Слова» використ.письменниками від давнини до наших днів. Переклади цього твору укр..мовою зроблено багатьма письменниками (Т.Шевченком, С.Руданським, Ю.Федьковичем, І.Франком, П.Мирним, Н.Забілою). за сюжетом поеми композитор О.Бородін написав оперу «Князь Ігор», а М.Лисенко – музику до епізоду «Плач Ярославни».