1. Жанрове і тематичне розмаїття українського фольклору

УНТ або фольклор – це колективна усно-поетична творчість, що у досконалій мистецькій формі відображає життя, працю, боротьбу, історію, побут, думки та прагнення народу. Це засіб вираження та формування народної моралі.

Риси УНТ: усність, анонімність, колективність, варіантність, повторюваність, простота і ясність стилістики, строга послідовність композиції, переважання дієслівних рим.

Жанрове розмаїття Фольклору:

1. Епос: казки (про тварин, чарівні фантастичні, соціально-побутові), перекази, легенди, народні байки, анекдоти, усмішки;

2.Лірика: малі фольклорні жанри (поезія пестування-колискові, загадки, скоромовки, прислів’я, приказки, ігри-пісні, замовляння), пісні обряди (Обрядова пісенна творчість: календарно-обрядові (колядки, щедрівки, веснянки, обжинкові «В моєї родини жито та пшениця»), родинно-обрядові (весільні «Та спасибі тобі, Моя ненько», голосіння), соціально-побутові (козацькі «Засвистали козаченьки», чумацькі «Ой чумаче, чумаче», кріпацькі «На панщину ходжу, ходжу», рекрутські та солдатські «Війна, війна – світ палає», бурлацькі «Нема горя так нікому», наймацькі та заробітчанські «ой чи воля, чи неволя»), родинно-побутова лірика (пісні про кохання «Ой не світи місяченьку», про родинне життя «У неділю рано», жартівливі пісні «Черевички»), епічні пісні (думи – народні ліро-епічні пісні, переважно героїчного характеру, читаються речитативом; історичні пісні – епічні або ліроепічні пісні, в яких розповідається про справжні події та істор.осіб та ставлення народу до них; пісні-хроніки, балади – ліро-епічний твір на родинно, рідше соц.побутову тематику, з динамічним сюжетом, що завершується трагічною або фантастичною розв’язкою; коломийки).

3.Драма: ігри, ігри-пісні, обряди, народні п’си.

Казки: невизначеність місця, часу дії, персонажі максимально типізовані, відсутні індивідуальність, обожнювання природи, зображ.фантастичних подій, з метою розваги або повчання, можлива велика кістість епізодів, прозова форма.

Легенди: зображуване (незвичайне і фантастичне) претендує на певну достовірність в минулому, персонажі – конкретні люди з іменеми і психол.особливостями, та володіють незвичайними здібностями, природа не обожнюється, зображ.незвичайні події, прозова форма.

Перкази: історична і географічна достовірність того, про що розповідається, персонажі – люди, що заслужили шану, природа не обожнюється, ймовірне походження назв міст, річок, сприймається як згадка про минулі часи, прозова форма.

2. Український героїчний епос. Жанровий склад. Періодизація та циклізація. Провідні сюжети і теми

Епічні пісні: історичні пісні, народні думи, народні балади.

Історичні пісні - епічні або ліро-епічні пісні, в яких розповідається про справжні події та істор.осіб та ідейно-емоційне ставлення народу до них. Дослідники: Головацький, Вагилевич, Шашкевич, Новиков, П.Куліш, Срезневський, П.Грабовський, Б.Грінченко, І.Франко. почали створюватися з XV ст..були спрямовані проти польської шляхти, панування її на українських землях, проти татарських поневолювачів. У піснях XVII ст. зображуються події народно-визвольної війни проти панської Польші. Прославляються герої цієї війни: Б.Хмельницький, І.Богун, Байда (Д.Вишневецький). за часів кріпосництва були створені пісні про боротьбу селян за своє визволення. У них оспівані народні повстання та героїв, які їх очолювали: Залізняка, Гонту. В Історичних піснях пізнішого часу зображена боротьба трудящих проти самодержавства. Пісні про громадянську та II св.війну, про видатних людей тих часів, про важливі події в житі народу також стали вже історичними. «Пісня про Байду» - це змалювання сміливого, відчайдушного козака, який нічого не боїться. Хоробро вступав у поєдинок з багатьма татарами і з турецьким султаном. Але герої завжди перемагають, адже вони героїчно боронять рідний край. Відчувається заклик до врятування України, оспівується мужній народ, який ліпше загине у бою.

Народні думи - народні ліро-епічні пісні, переважно героїчного характеру, читаються речитативом. Це найкоштовніший скарб волелюбного українського народу. Відрізняються від історичних тим, що вони більші за змістом, у них складніше римування та кількість складів і читаються речитативом, немає поділу на куплети. Тематика: 1. Героїчна боротьба укр..народу проти турецько-татарських загарбників. 2. Героїчна б-ба укр..народу проти польсько-шляхетського поневолення. 3. Думи про класову боротьбу. 4. Соц.-побутові думи. Виконавці дум – кобзарі, бандуристи, лірники: Остап Вересай, Іван і Михайло Кравченки, Гнат Гончаренко, Євген Мовчан.. Збирачі – Максимович, Гоголь, Метлинський, П.Куліш, М.Вовчок, І.Франко, Леся Українка, М.Рильський.

Особливості дум: 1. Побудова - Заспів, власне дума, кінцівка (славословіє). 2. Стиль: повтори усталених висловів, звертання до конкр.особи, діалоги, архаїзми (слова, що вийшли з ужитку і лише нагадують нам про давні часи). 3. Обсяг: великий, дієслівне римування, відсутність строф, різна к-ть складів у рядках.

У «Думі про козака Голоту» розповідається про битву козака під містом Килій з татарами. Зображується надзвичайна сила, мужність, хоробрість, волелюбність, бажання перемогти. Козак Голота у творі набуває надприродних рис, його не може перемогти ні шабля, ні стріли. Це дуже розважливий, чесний та сильний воїн, волелюбний та миролюбивий, і всі ці риси надзвичайно підіймають його в наших очах. Він завжди виступає на захист рідної землі.

Народні балади – ліро-епічний твір на родинно, рідше соц-побутову тематику, з динамічним сюжетом, що завершується трагічною, часто фантастичною розв’язкою. Виникають у Франції, в період середньовіччя як любовна пісенька, що виконувалась під час танцю. Перейшовши до Італії втрачає танцювальний характер. У англо-шотландській народній баладі зображувалось нещасливе кохання, кривава помста. З II пол.. XVIIIст. Впливає на Європ. л-ру. Тематика: 1. Родинно-побутові пісні (нещасливе кохання. Відносини між свекрухою та невісткою «Ой у Ґандзі лихая свекруха»). 2. Історичні (зображ.козаччини: туга сестри за братом, матері за сином, дівчини за нареченим, прощання з козаком «Да шумить, гуде дібровонька»). Особливості: -зображення героїчних, фантастичних, переважно трагічних подій; -відтворення гострих переживань їх учасників; -наявність героїчних, фантастичних дійових осіб, їх невелика кількість, віршована форма. Поетична сис-ма: -більшою мірою діалогізована, -посилена драматизація, -міфологічні мотиви, -символічні образи, -епітети, -пестливі слова, -гіперболізація.