Укриття населення в захисних спорудах

Укриття в захисних спорудах є одним з основних способів захисту населення.

Захисні споруди призначені для захисту людей від наслідків аварій (катастроф), стихійних лих, а також від вражаючих факторів зброї масового ураження та звичайних засобів нападу, дії вторинних вражаючих факторів.

Захисні споруди за своїм призначенням і захисними власти- востями поділяються на сховища, протирадіаційні укриття (ПРУ) і найпростіші укриття — щілини.

Сховища (мал. 170) — це інженерні споруди, які надійно захищають людей від усіх вражаючих факторів ядерного вибуху, отруйних і СДОР, біологічних засобів, вражаючих факторів звичай- ної зброї, високих температур при пожежах, обвалів і уламків, зруй- нуванні будівель і споруд. Сховища поділяються:

за місткістю — малої місткості (до 150 осіб), середньої міст- кості (від 150 до 450 осіб), великої місткості (більше 450 осіб);

за призначенням — для захисту населення, для розміщення органів управління і медичних установ;

за місцем розташуванням — вбудовані, окремо розташовані, метрополітени; у гірських виробках;

за термінами будівництва — збудовані завчасно, швидко збудовані; за захисними властивостями — сховища, протирадіаційні укриття, простіші укриття — щілини (відкриті та перекриті).

Мал. 170. Окремо

розташоване сховище

Сховища повинні будуватися з урахуванням наступних основних вимог:

• забезпечувати безперервне перебування у них людей не менше 2 діб;

• будуватися на ділянках, які не можуть бути затоплені;

• бути на відстані від мереж водостоку і каналізації;

• не дозволяється прокладання транзитних інженерних кому- нікацій через сховище (стислого повітря, гарячого водопостачання, газо- та паропроводів);

• прокладання трубопроводів каналізації та водопостачання допускається при наявності вимикаючих пристроїв;

• мати входи і виходи із тим ступенем захисту, що й основні приміщення; а на випадок завалу мати аварійний вихід;

• висота основних приміщень не повинна бути менше 2,2 м і рівень полу вище ґрунтових вод не менше як на 20 см.

Сховище має основні та допоміжні приміщення.

До основних відносяться: відсіки для тих, хто укривається, пункти управління, медичні кімнати.

До допоміжних відносяться: тамбур-шлюзи, фільтровентиля- ційні приміщення, санітарні вузли, приміщення для зберігання води та продуктів харчування та інші.

Відсіки для тих, хто укривається, обладнуються місцями для сидіння та спання згідно з нормами.

У сховищах у необхідній кількості розміщуються обладнання, меблі, прилади, інструменти, ремонтні матеріали, протипожежне і медичне майно.

Входи повинні забезпечувати можливість швидкого та безпеч- ного заповнення сховища. Кожне сховище повинно мати не менше двох входів, один з яких обладнується як аварійний.

Система постачання повітря забезпечує вентиляцію примі- щень захисної споруди та очистку зовнішнього повітря від радіоак- тивних, отруйних речовин і біологічних засобів.

Електропостачання та опалення здійснюється від зовнішніх джерел постачання. Для аварійного забезпечення великих захисних споруд передбачається автономне електропостачання. У невеликих захисних спорудах передбачається аварійне освітлення (переносні електричні ліхтарі та інші джерела).

Опалення проектується від загальної системи опалення. У неопалювальних приміщеннях слід передбачити установку опа- лювальних засобів. При заповненні сховища системи опалення ви- микаються.

Запас харчів у сховищах передбачається на 2 доби. Для розмі- щення продуктів обладнується приміщення.

Протирадіаційні укриття — це захисна споруда, яка забез- печує захист людей від радіоактивного зараження, світлового опро- мінення, а також зменшує дію ударної хвилі і проникаючої радіації. Крім того, вони захищають від крапельнорідинних отруйних речо- вин і частково від хімічних та біологічних аерозолів (мал. 180).

Мал. 180. Протирадіаційні укриття та їх обладнання

У протирадіаційних укриттях при вході передбачається примі- щення для зберігання забрудненого одягу.

При недостатній місткості завчасно побудованих укриттів буду- ються швидко споруджувані укриття. Під укриття можуть також при- стосовуватися різні приміщення та споруди. У сучасних містах є ба- гато підземних споруд різного призначення, які можна використати як сховище після деякого дообладнання. До них відносяться метропо- літени, транспортні та пішохідні тунелі, заглиблені частини будівель.

У позаміській зоні під протирадіаційні укриття в першу чергу пристосовуються підвали житлових будинків та будівель різного призначення, овочесховища, приміщення будинків, при- родні печери, гірські виробки. Обґрунтована мінімальна місткість ПРУ — 5 чол.

Найпростіші укриття (мал. 181) зменшують радіуси ура- ження людей ударною хвилею, послаблюють дію радіоактивних ви- промінювань та ураження світловим випромінюванням.

Мал. 181. Найпростіші укриття та порядок їх побудови

Найпростіші укриття будуються у місцях скупчення лю- дей, на маршруті евакуації та тимчасово у позаміській зоні, коли кількість наявних сховищ не забезпечує укриття людей, а оскіль- ки найпростіші укриття зменшують радіус ураження людей удар- ною хвилею і послаблюють дію радіоактивного випромінювання та ураження світловим випромінюванням, але не забезпечують захист від отруйних речовин та бактеріальних засобів, то при на- явності часу вони поступово переобладнуються у протирадіацій- ні укриття. Для будівництва щілини вибирають сухі підвищенні місця. Щілини роблять глибиною близько 2 м. Стіни її укріпля- ють дошками, жердинами або іншим підручним матеріалом. Вхо- ди в щілини роблять східчасті, під прямим кутом до осі щілини, і закривають дверима.

У сільській місцевості надійнішим і зручнішим укриттям є землянка, призначена для тривалого перебування людей. Шири- на землянки — 2-2,5 м. Будують землянку так само, як і щілину, але з підлогою, опаленням, місцями для сидіння і лежання.

Питання для закріплення знань:

1. Які заходи включає захист населення в надзвичайних ситуаціях?

2. Назвіть приміщення, які є у сховищах за призначенням.

3. Чим відрізняються протирадіаційні укриття від найпрості- ших укриттів?