Г

Групові засоби медичного оснащення

руповими засобами медичного оснащення забезпе­чують військовослужбовців, які виконують бойове зав­дання у складі екіпажів бойових машин.

Аптечка військова (АВ) застосовується для надання само- і взаємодопомоги екіпажам бойових машин. У АВ містяться 5 % розчин йоду спиртовий у ампулах, 10 % водний розчин аміаку в ампулах, пантоцид у таблетках, стерильні бинти і пов'язки медичні малі, джгут крово­спинний гумовий, косинка медична, шпильки безпечні. Всі ці предмети складають у металевий футляр, який за­кріплюють на борту бойової машини.

Засобом індивідуаль­ного оснащення стрільця-санітара, санітара-носильника, водія-санітара є сумка санітарна. У сумці містяться засоби для пере­в'язування (ППІ, бинти стерильні, вата гігроскопічна стериль­на, пов'язки стерильні марлі, лейкопластир, косинки медичні, шпильки безпечні), медичні інструменти й предмети (кровоспинні джгути, ніж садовий, ножиці з тупими кінцями); медикаменти (5 °/о розчин йоду спир­товий в ампулах, 10 % розчин аміаку в ампулах, цистомін) та інші засоби.

На оснащенні санітарного інструктора є сумка ме­дична військова, лямка санітарна, лямка санітарна спеціальна, шолом для поранених у голову.

Сумка медична військова укомплектована медичними засобами, які використовують для подання першої ме­дичної допомоги пораненим, обпеченим та ураженим ОР і БЗ (мал. 120).

Мал.. 120 Сумка медична військова

У ній містяться протибольові засоби для профілактики травматичного шоку, антидот, що викорис­товують при ураженні ФОР, радіозахисний засіб для профілактики променевої хвороби, протибактеріальний засіб для запобігання розвитку інфекції в рані та ура­жень БЗ, стимулятор ЦНС у таблетках, засіб для оброб­ки ран, протибольовий препарат тощо. Поряд з цим у сумці є кровоспинний джгут, трубка дихальна для штуч­ної вентиляції легень, термометр медичний, ножиці; ніж садовий, пінцет анатомічний, бинти стерильні, пакети перев'язні індивідуальні, пов'язки стерильні малі. Вата гігроскопічна, косинки медичні, лейкопластир, ІПП-8, блокнот і олівець.

Лямка санітарна - брезентовий ремінь завдовжки 360 см і завширшки 6,5 см. На кіпці лямки є металева пряжка.

Лямка санітарна спеціальна становить собою брезен­товий ремінь із сталевими карабінами, закріпленими на пряжках-п'ятистінках. На лямці є металеві кільця і бре­зентова накладка.

Питання для закріплення знань:

1.Розкрийте поняття «медичне забезпечення бою».

2. Що входить до медичних засобів індивідуального захисту?

3. Перелічіть склад аптечки індивідуальної АІ-2.

4. Склад і призначення ІПП та ППІ.

5. Що входить до групового медичного забезпечення?

6. Склад аптечки військової (АВ) та сумки санітарної.

7. Склад сумки медичної військової.

9.2. Організація надання першої медичної допомоги в бою. Реанімація потерпілих

Призначення, заходи першої медичної допомоги

Перша медична допомога являє собою сукупність за­ходів, які здійснюються на

полі бою або в осередках масового ураження людей з метою врятування їх жит­тя чи запобігання ускладнень.

Перша медична допомо­га повинна бути подана відразу після поранення, уражен­ня або появи перших симптомів захворювання.

До основних заходів першої медичної допомоги на­лежать такі: накладання джгута, усунення явищ асфік­сії, гасіння палаючого одягу, надівання на пораненого протигаза (у випадку ураження місцевості ОР), введен­ня антидотів, знеболюючих засо­бів, накладання на рану або обпечену поверхню асеп­тичної пов'язки, іммобі­лізація кісток кінцівок, давання води, введення сольових і лужних розчинів, а також витягування поранених та обпечених із бойових машин, траншей, завалів.

Своєчасність подання першої медичної допомоги по­раненим під час ведення бойових дій залежить від швид­кості їх розшуку, вправного наближення до них медич­них працівників (стрільців-санітарів і санітарних ін­структорів) та правильності дій, що виконуються з ме­тою усунення небезпеки, яка становить загрозу для життя.

Р

Розшук поранених

озшук поранених (уражених) полягає в обстеженні району ведення бойових дій або осередку масових сані­тарних втрат, яке здійснюється з метою виявлення по­ранених, що залишилися непоміченими на полі бою.

Залежно від рельєфу місцевості, пори року, погодних умов, а головне — від характеру бою способи роз­шуку поранених можуть бути найрізноманітнішими. Най­простішим і найбільш поширеним є спосіб спостережен­ня. Його принцип полягає в постійному стеженні за дія­ми військ, що відбуваються в одному із умовних секто­рів, кожен з яких закріплений за конкретним медичним

працівником.

Стрільці-санітари спостерігають за тим сектором міс­цевості, на якому діє взвод, а санітарний інструктор сте­жить за смугою, в межах якої іде наступ роти. Кожний санітар і санітарний інструктор повинен знати особли­вості падіння поранених і здорових людей. Так, здоро­вий солдат падає швидко по ходу свого руху. Після па­діння він намагається обкопатися, а через кілька хви­лин знову підхоплюється і прожогом біжить уперед. По­ранений перед падінням часто робить миттєву зупинку, яка супроводжується здійманням рук, а потім повільно осідає на землю і падає в незвичній позі.

При веденні бойових дій на дуже пересіченій місце­вості, в населених пунктах або в осередках масового ураження пошук поранених здійснюють спеціально ство­рені пошукові групи. Такі групи створюють згідно з роз­порядженням командирів підрозділів. До складу пошу­кових груп входять медичний персонал і солдати — всьо­го 4—6 чоловік. У процесі пошуку групи поділяють на ланки, які складаються з 2—3 чоловік. Кожна ланка об­стежує закріплену за нею ділянку місцевості, зруйнова­ні будинки, підвали, підземні комунікації та інші мало­доступні для огляду об'єкти. Як правило, роботу пошу­кової групи очолює санітарний інструктор.

При форсуванні військовими водних перешкод (рік, озер, заток) пошук поранених здійснюють 2 санітарних патрулі. Виявивши пораненого на березі або на засобах переправи, патрулі доставляють його до визначеного міс­ця. Якщо поранений падає у воду, патрулі витягують його з води на берег.

При веденні бойових дій на лісистій, лісисто-болотис­тій, чагарниковій місцевостях та в умовах підвищеної туманності, снігових заносів, а також вночі пошук пора­нених здійснюють за допомогою способу «санітарних гра­бель». Його суть така:

згідно з розпорядженням командира роти виділяють групу військовослужбовців, які під керівництвом сані­тарного інструктора, вишикувавшись в одну шеренгу на видимій відстані один від одного, прочісують місцевість у напрямку з тилу до фронту, а потім уздовж фронту.

Виявленим пораненим надається необхідна допомо­га, після чого їх переносять в укриття або на місце збору.

При веденні бою вночі або на важкопрохидній місце­вості пошук поранених може здійснюватись за допомо­гою спеціально навчених санітарних собак.

У нічний час поранених розшукують за допомогою спеціальних приладів нічного бачення, які встановлю­ють на санітарних транспортерах. Для кращого вияв­лення поранених обстежувану місцевість освітлюють за допомогою освітлювальних ракет або військових про­жекторів.

На місцевості, доступній для проходження автомо­більного транспорту, коли противник не веде прицільний вогонь, пошук поранених може здійснюватись за допо­могою механізованих засобів — санітарних транспорте­рів, а у виключних випадках — за допомогою бойових машин піхоти. При цьому водій-санітар разом з саніта­ром або санітарним інструктором зигзагоподібно пересу­ваються на санітарному транспорті за наступаючим під­розділом, уважно обстежуючи закріплену за ними смугу місцевості.

Для розшуку поранених у гірській місцевості, пусте­лі та степу застосовують вертольоти. Виявивши поранених, пілот або медичний працівник, який летить на вертольоті, за допомогою умовного сигналу сповіщає назем­ні сили медичної служби про місце їхнього перебування. Якщо є така можливість, то поранених забирають на борт вертольота і вивозять у район збору або безпосередньо на етап медичної евакуації.

Однією з важливих дій санітара і санітарного інст­руктора є його наближення до пораненого. Ця дія по­требує великих фізичних зусиль і вправності, а також бойового досвіду. Наближення до пораненого таїть у собі великий ризик для життя медичного працівника.

Залежно від характеру місцевості та бойової обста­новки наближатись до пораненого можна такими спосо­бами: короткою перебіжкою, перебіжкою у положенні пригнувшись, переповзанням, рачкуючи та переповзан­ням по-пластунськи. Якщо до пораненого можна діста­тись на санітарному транспорті, то останній застосову­ють у першу чергу.