У

Відповідальність військовослужбовців за порушення норм Міжнародного гуманітарного права

сі женевські конвенції мають статтю яка проголошує, що високі договірні сторони зобов'язуються ввести в дію необхідне законодавство для забезпечення ефективних кримінальних санкцій щодо осіб, які вчинили чи наказали вчинити серйозне порушення, визначене Конвенцією.

Стаття 91 Додаткового протоколу № 1 до Женевських конвенцій -уточнює, що учасник збройного конфлікту, який порушує норми МГП, зобов'язаний у певних випадках нести відповідальність за всі дії своїх військових формувань.

Кожна держава несе відповідальність за розшук осіб, які вчинили або наказали вчинити воєнні злочини.

Той, хто звинувачується, має бути виданий на вимогу іншої держави, якщо його не було притягнуто до суду за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права в його державі.

Україна є членом 107-ми міжнародних організацій, де співпрацює як сторона підписаних відповідних конвенцій та угод.

Відповідно до чинного законодавства Україна має обов'язки дотримуватися норм і правил МГП.

МГП передбачає індивідуальну відповідальність фізичних осіб і зобов'язує держави, які беруть участь у збройному конфлікті, вживати заходів щодо припинення будь-яких порушень його вимог.

Кримінальний кодекс України, прийнятий ВР України 5 квітня 2001 року, передбачає кримінальну відповідальність за деякі діяння, які можуть кваліфікуватися як порушення МГП.

За порушення норм міжнародного гуманітарного права, які не передбачають притягнення до кримінальної відповідальності, військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до вимог статутів Збройних Сил України та нормативно-правових актів України, що передбачають матеріальну відповідальність.

Той факт, що порушення права збройних конфліктів було вчинено підлеглою особою, не звільняє її начальників від дисциплінарної чи кримінальної відповідальності, якщо вони мали в своєму розпорядженні інформацію щодо намірів підлеглого і не вжили всіх можливих запобіжних заходів щодо відвернення порушень.

Пам'ятай:

• кожна людина має право на справедливий суд;

• кожній людині надається право на захист відповідно до основних юридичних гарантій, позбавлення цього права є по­рушенням;

• ніхто не може бути визнаний винним, доки не буде дове­дена його вина;

• серйозні порушення міжнародного гуманітарного права кваліфікуються як воєнні злочини.

Законодавством України встановлена кримінальна від­повідальність за:

• злочинні дії військовослужбовця, який перебуває в по­лоні;

• мародерство;

• насильство над населенням у районі воєнних дій;

• погане поводження з військовополоненими;

• незаконне використання символіки Червоного Хреста і Червоного Півмісяця та зловживання ними.

До кримінальної відповідальності притягаються особи, які вчинили серйозні порушення МГП.

Серйозні порушення норм права війни є воєнними злочинами.

До серйозних порушень МГП належать:

• порушення, які спрямовані проти людей;

• порушення, які спрямовані проти майна;

• порушення, які вчинені шляхом віроломного використання міжнародно-визнаних розпізнавальних емблем (знаків) і сигналів.

До порушень, які спрямовані проти людей належать:

• навмисне вбивство, катування та нелюдяне відношення;

• навмисне заподіяння тяжких страждань або серйозного каліцтва чи нанесення шкоди для здоров'я людини;

• напад на осіб, які знаходяться під захистом МГП;

• здійснення нападу не вибіркового характеру, коли відомо, що це стане причиною надмірних людських втрат серед цивільного населення і спричинить збиток цивільним об'єктам;

• напад на установки і споруди, які містять у собі небезпечні сили, коли відомо, що такий напад спричинить надмірні втрати серед цивільного населення або значні збитки цивільним об'єктам;

• напад на місцевості, що не обороняються, та демілітаризовані зони;

• неправомірний напад на культурні цінності, які чітко розпізнаються;

• проведення на людях медичних, біологічних або наукових експериментів;

• нелюдяне відношення, яке супроводжується приниженням гідності людини, у тому числі - застосування практики апартеїду, геноциду та інших дій, які ґрунтуються на расовій дискримінації;

• взяття заручників;

• здійснення актів терору;

• незаконне позбавлення волі (арешт);

• віддання наказу не залишати нікого в живих;

• депортація, чи незаконне переміщення населення окупованої території;

• переміщення державою-окупантом частини воєнного цивільного населення на окуповану територію;

• позбавлення права на безпристрасне та нормальне судочинство;

• невиправдана затримка репатріації військовополонених або цивільних осіб;

• примушування до служби у збройних силах противника;

• обмеження доступу населення до їжі, води тощо.

Порушення, які спрямовані проти майна:

• великомасштабні зруйнування майна;

• присвоєння майна у великих масштабах;

• знищення або розграбування власності противника;

• віддання на розграбування населеного пункту або місцевості;

• захоплення суден, що призначені для берегового рибальства або потреб місцевого мореплавства, госпітальних суден та суден, які здійснюють наукові і релігійні функції;

Як серйозне порушення, розглядається віроломне використання розпізнавальних емблем (знаків, сигналів) (Див.додаток № 3), якими позначаються особи і об’єкти, що користуються захистом права війни.