3. Зміст, сутність і класифікація інтерактивних методів виховання

На сьогодні виховний процес має переходити на становлення в особистості механізму саморегуляції на основі віри і почуття обов’язку, що потребує від педагогів нового підходу до технології реалізації концепції формування вільного громадянина, творчого, активного, здатного вирішувати завдання, які забезпечать поступ нації. За умов особистісно орієнтованого підходу до виховання особистість школяра визначається відповідним рівнем вихованості, навчальної компетентності, комунікативними вміннями, духовними орієнтирами та цінностями, активною громадянською і соціальною позицією. На нашу думку, такий підхід в організації виховної діяльності потребує від учителя введення інноваційних технологій, однією з яких є моделювання інтерактивних форм та методів виховання.

Інтерактивні методи, як правило, припускають моделювання реальних життєвих ситуацій, спільне вирішення проблем, рольові ігри. Тим самим означені методи якнайбільше сприяють формуванню навичок і умінь, виробленню цінностей, створюють атмосферу співробітництва, взаємодії, дозволяють стати педагогові дійсним лідером, а не ментором-адміністратором.

Аналіз педагогічного дослідження М.Скрипника дає змогу класифікувати наступні інтерактивні методи виховання:

1. Імітаційні – методи діалогічної взаємодії учасників виховання з метою обміну матеріальними та духовними цінностями (“Моє ім’я”, “Перше знайомтво”, “Хвилина мого життя”, “Паперові літаки” та ін.).

2. Пізнавальні – методи пізнавальної взаємодії (діалогу) учасників з метою отримання нових знань, їх систематизації, творчого вдосконалення професійних вмінь і навичок (“Від А до Я”, мозкова атака, ігрові ситуації).

3. Мотиваційні – методи діалогічної взаємодії учасників виховного процесу, за допомогою яких кожен визначає власну позицію у ставленні до способів діяльності групи, окремих учасників, вчителя, самого себе (“Мої очікування”, “Самооцінка”, “Лист до самого себе”, “Інтерв’ю”).

4. Регулятивні – методи, завдяки яким встановлюються та приймаються певні правила діалогічної взаємодії учасників виховання (“Виробимо правила”, “Рахуймо разом”).

Однак, класифікація названих методів є досить умовною, оскільки жоден з них не є універсальним, оптимальність виховного процесу досягається через комплексне і системне застосування всіх означених методів, які можуть частково переплітатися і взаємодоповнюватися.

Тема 6 Організаційні форми виховної роботи План

1. Поняття про позакласну та позашкільну виховну роботу.

2. Масові, групові та індивідуальні форми виховної роботи.

3. Пошуки нових форм позакласної роботи у школі.

4. Основні позашкільні установи, завдання і зміст їх роботи.

Рекомендована література

1. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання. – К., 1997.

2. Коротов В.М. Общая методика учетно-воспитательного процеса. – М., 1983.

3. Кузь В.Г., Руденко Ю.Д., Сергійчук З.О. Основи національного виховання. – Умань, 1993.

4. Концепція позакласної виховної роботи в загально-освітній школі – К., 1991.

5. Концепція позашкільної освіти і виховання // www.znz.edu-ua.net/doc.php?id=201

6. Методика воспитательной работы (Под ред. Л.И. Рувинского. – М., 1989.

7. Новое в воспитательной работе школы (Сост. Н.Е. Шуркова, В.Н. Шногрева. – М., 1991.

8. Педагогика (Под ред. П.И. Пидкасистого. – М., 1995. С. 429-442.

9. Стельмахович М.Г. Теорія і практика українського національного виховання. Івано-Франківськ, 1996.