59. Класицизм та його естетичні засади. Раціоналізм.

Класицизм (від лат. classicus – взірцевий) – стиль і напрямок у літературі та мистецтві XVII – початку XIX ст., що звертався до античної спадщини як до взірця, ідеальної норми. Класицизм сформувався в XVII ст. у Франції. Орієнтуючись на античні зразки, класицизм проголошував ідею громадянського обов’язку, мораль¬ного пафосу, підкорення індивідуальності інтересам нації і дер¬жави. Класицизм прагнув до відображення піднесених героїчних і моральних ідеалів, до строгої узгодженості і гармонійності образів. У XVIII ст. класицизм був пов’язаний із Просвітництвом, засновувався на ідеях французького раціоналізму, уявленнях про моральні ідеали, чітку організованість, логічність образів у літературі, архі¬тектурі, мистецтві.

Ідеологією класицизму у Франції стали раціоналістична філо¬софія Р.Декарта (1596-1650), драматургія П.Корнеля (1606-1648), Ж.Расіна (1639-1699), Ж.-Б.Мольєра (1622-1673), поетика Н.Буало (1636-1711). Художній твір у класицизмі сприймається як творін¬ня штучне – свідомо створене і розумно організоване. Піднесеним естетичним ідеям, виховній програмі мистецтва естетика класици¬зму встановила ієрархію жанрів – "високих" трагедія, епопея, ода, історія, міфологія, релігійна картина тощо) і "низьких" (комедія, сатира, байка, жанрова картина тощо).

Для театрального мистецтва (М.Шанмеле, А.Л.Лекен, Ф.Ж.Та¬льма у Франції, Ф.К.Нейбер в Німеччині, Ф.Г.Волков, І.А.Дмитревський у Росії) характерні урочистість спектаклів, розмірене читання віршів. У музичному театрі утверджується героїка, нормати¬вність і піднесеність стилю, логічна ясність драматургії, домінування речитативу (опери Ж.Б.ІІюллі у Франції) чи вокальна віртуозність в аріях (італійська опера-серіа), шляхетна простота і піднесеність (опери К.Глюка в Австрії).

Архітектурі класицизму (Ж.Ардуен-Мансар, Ж.Габрієль, К.Ле¬ду у Франції, К.Рен в Англії, В.Баженов, М.Ф.Казаков, О.Н.Воронихин, А.Д.Захаров, К.І.Россі в Росії) притаманні чіткість і геометризм форм, логічність планування, співвідношення площинної стіни з ордером і стриманим декором.

Образотворче мистецтво (живописці Н.Пуссен, К.Лоррен, Ж.Л.Давід, Ж.О.Д.Энгр, скульптори Ж.Б.Пігаль, Е.М.Фальконе у Франції, скульптори Г.Шадов в Німеччині, Б.Торвальдсен у Данії, А.Канова в Італії, живописці А.П.Лосенко, Г.І.Угрюмов, скульптори М.І.Козловський, І.П.Мартос в Росії) відрізняється логічним розгортанням сюжету, ясністю і зрівноваженістю композиції.

Раціоналі́зм (від лат. ratio — розум) — філософська точка зору, яка наголошує першість і компетентність розуму (логічного ходу міркування) в пошуках правди. До цього можна додати, що навіть примітивна людина має здібність до раціонального мислення, і на те вона є цілком здібною, спостерігаючи світ навколо себе манерою, яка нагадує будь-якого сучасного емпіриста, аби зрозуміти закони природи.

Раціоналізм не є приватною власністю сучасників. Як би там не було, необхідно зазначити одну важливу різницю: тоді як середньовічні схоласти покірно допускали, що деякі істини були поза розумінням людського логічного мислення, сучасна людина не відчувала б жодного трепету стикаючись з такими таємницями. За Томою Аквінським, хоча людське мислення не в змозі збагнути повністю істини, що є понад ним, проте, якщо воно якось сприймає ці істини принаймні вірою, для себе воно набуває великої досконалості (Сума контра Ґентілес І, 5:6). Сучасна людина однак або заперечувала існування всього, що лежить поза світом відчутного прояву, або займала позицію вже знаного агностика.