- •1. Культура як світ діяльності. Артефакти.
- •2. Мистецтво. Риси. Види.
- •3. Основні концепції культури. Сучасні культурологічні концепції
- •4. Види, форми, функції.
- •5. Типи культурної динаміки.
- •6. Історія культури українського народу як один із ланцюгів історії світової культури.
- •7. Визначення поняття "культура" та його багатозначність.
- •8. Хронологічна типологія к-ри.
- •9. Найдавніші свідчення про існування людської культури. Етапи розвитку людського суспільства.
- •10. Культурологічна думка в Україні.
- •11. Значення ісламу для становлення культури народів арабського Сходу.
- •12. Суть християнства та його роль як явища культури
- •13. Середньовічна духовна культура.
- •14. Роль церкви як домінанти духовного життя середньовічної культури
- •15. Культурна спадщина "Середніх віків".
- •16. Особливості розвитку, етапи формування й становлення культури.
- •17. Імперія Карла Великого й формування етнокультурної спільності народів Західної Європи.
- •Основні риси культури Середньовіччя.
- •Візантійська культура та її значення для розвитку культури Київської Русі.
- •Періодизація історії української культури.
- •Особливості культури Нового часу.
- •22. Шумеро-вавилонська культура, її роль і значення в історії людства.
- •Характерні риси й особливості епохи Відродження.
- •Романізація культури й мистецтва у Західній Європі. "Каролінгське відродження".
- •Головні риси Північного Відродження та його ідеологія.
- •26. Витоки та основні засади Просвітництва
- •27. Міста й монастирі та їх значення для розвитку культури західноєвропейського Середньовіччя
- •28. Культура в епоху промислового перевороту та соціальних зрушень. Еволюція національних культур.
- •29. Романтизм як ідейно-художня течія у світовій літературі та мистецтві.
- •30. Міфологія – основа філософії й релігії Стародавньої Греції.
- •31. Особливості індійської культури. Індійська міфологія й література.
- •32. Характерні особливості культури Стародавнього Китаю.
- •33. Культура античного світу, її характерні риси й особливості.
- •34. Роль і значення античної культури у світовій цивілізації.
- •35. Етапи розвитку культури Стародавньої Греції.
- •36. Культура первісного суспільства як історичний тип.
- •38. Культура Стародавнього Сходу, її вплив на розвиток світового та вітчизняного культурного процесу. Найдавніші центри людської цивілізації.
- •39. Культура Стародавнього Єгипту, її роль і значення в історії людства
- •40. Формування нових світоглядних орієнтирів у Західній Європі XVII-XVIII ст. Утвердження абсолютизму.
- •41. Києво-Могилянська академія та її значення у культурному житті православного християнського світу.
- •42. Формування вірувань і культової свідомості у первісних людей.
- •43. Досягнення ісламської культури.
- •44. Поширення друкарства на Україні та його значення для розвитку національної культури.
- •45. Язичницькі вірування східних слов’ян
- •46. Освіта у Західній Європі. Перші університети.
- •47. Полемічна література й причини її виникнення в українській літературі.
- •48. Особливості реалізму.
- •49. Реформація та контрреформація. Передумови становлення та розвитку протестантської культури.
- •50. Особливості та характерні риси художнього стилю бароко. Рококо.
- •51. Пам’ятки стародавньої культури та мистецтва в Україні
- •52. Становлення та розвиток жанрів українського фольклору, його мотиви й персонажі у творах літератури та мистецтва.
- •53. Основні напрями розвитку української культурологічної думки.
- •54. Класицизм як стиль і напрямок у літературі та мистецтві xvіі – початку хіх ст.
- •55. Буддизм та його значення для культури народів Південно-Східної й Центральної Азії.
- •56. Основні тенденції розвитку культури хх ст. Та її культурно-історична специфіка.
- •57. Основні напрями модернізму.
- •58. Постмодерн як широка течія в культурі на межі хх-ххі ст.
- •59. Класицизм та його естетичні засади. Раціоналізм.
- •60. Провідні стилі у мистецько-культурному житті хх ст.
- •61. Православні церковні братства на Україні та їх роль у розвитку національної культури.
- •62. Острозький науково-просвітницький і культурний центр та його значення для розвитку української культури.
- •63. Стиль бароко в українській культурі та його особливості.
- •64. Місце культури Київської русі в історії української культури.
- •65. Українське театральне мистецтво XVII-XVIII ст. (шкільний театр, вертеп).
- •66. Язичницькі вірування східних слов’ян.
- •67. Хрещення Русі та його значення для розвитку давньоруської культури.
- •68. Козацько-старшинські літописи, їх значення для розвитку української культури.
- •69. См. 64 билет
- •70. Реалізм як історично конкретна форма художньої свідомості.
- •71. Фундатори нової української літератури в Галичині. "Руська трійця".
- •72. Етапи розвитку вітчизняної культури радянського періоду в другій половині хх ст.
- •73. Новаторські пошуки в галузі українського театрального мистецтва.
- •74. Характерні риси імпресіонізму.
- •75. Ідеологізація мистецтва як характерне явище культури хх ст.
- •76. Національно-культурне життя в Україні після проголошення незалежності.
- •77. Формування нової соціокультурної дійсності на рубежі хх-ххі ст.
- •78. "Хрущовська культурна відлига" та її значення. "Шістдесятники".
- •79. Політика українізації політичного керівництва срср (1923-1933) та її значення для розвитку національної культури.
- •80. Особливості культури хх ст.
- •81. Основні напрями розвитку сучасної культури.
- •82. Радянська культура та проблеми національно-культурного життя в Україні у 1960-1980-ті рр. Хх ст.
- •83. "Масова культура" – характерне явище хх ст.
- •84. Виникнення кіномистецтва, його роль і значення в культурі хх століття. Українське "поетичне кіно".
- •85. Діалог національних культур в Україні як чинник стабільності політичного життя.
- •86. Особливості сучасної української культури ( дивись 76 питання)
- •87. Соціалістичний реалізм – провідний метод розвитку літератури й мистецтва Радянської України.
- •88. Особливості розвитку української культури у хх ст.
- •89. Шляхи розвитку української культури в 1920-1930-х рр. Хх ст.
- •90. Творчість "шістдесятників" та її значення для подальшого розвитку української культури.
Романізація культури й мистецтва у Західній Європі. "Каролінгське відродження".
Культура варварів була значно нижчою за римську. Вони не вміли, як римляни, будувати доскональні кам’яні споруди, людину в мистецтві зображали досить примітивно, проте майстерно покривали орнаментом та різьбленням вироби з металу, дерева, кістки. Найчастіше в орнаменті зображали боротьбу фантастичних чудовиськ і птахів.
Спочатку (5-8 ст.) в більшій частині Зх. Європи провідна роль належала художнім традиціям варварських районів. Але поступово «варвари» асимілювалися з корінним населенням, і культура західноєвропейського середньовіччя прагнула зрівнятися з римськими зразками.
Першим значним свідченням цього став романський стиль у мистецтві (11-12 ст.). Основна його ідея полягає в прагненні відтворити римську велич та монументальність, римський стиль, хоча вміння митців цієї епохи ніяк не могло зрівнятися з умінням античних майстрів.
Найяскравіше романський стиль виявляється у Німеччині та Франції, хоча вплив його простежується аж до просторів Київської Русі.
Перш за все, слід звернути увагу на романську архітектуру. З початку 11 ст. в Європі починається будівництво кам’яних споруд, які витісняють дерев’яні будівлі. Головні типи споруд цього часу – храм, монастир, лицарський замок. Домінувала церковна архітектура. Форми романських споруд були простими та їх прикрашали скульптурами – статуями та рельєфами і живописом на християнські сюжети. Іноді зображалися і світські, проте важливі для суспільства події та особи.
Романські художники не прагнули створити «реальну» картину світу, тому зображення відверто умовні. Наприклад, щоби показати, що подія відбувається на лоні природи, спрощено зображали дерево або скелю. Схематично зображений храм або просто ряд арок поруч з дійовою особою означав, що подія відбувається всередині храму. Але загалом у романську епоху прикрашання церков, на відміну від візантійського звичаю, радше засуджувалося.
Наприкінці 11 ст. – на початку 21 ст. на зміну романському мистецтву прийшов новий стиль – готичний, що розвивався до 14 ст.
«Каролінгське відродження» — культурний підйом в імперії Карла Великого і в королівствах династії Каролінгів у VIII—IX ст. (в основному на території Франції і Німеччині). Термін «Каролінгське Відродження» запровадив у 30-х роках 19 ст. французький історик Жан-Жак Ампер. проявився в організації шкіл, залученні до королівського двора освічених діячів, у розвитку літератури, образотворчого мистецтва, архітектури. Центр «Каролінгського відродження» — гурток при дворі Карла Великого, т. зв. «Академія», якою керував Алкуїн; у діяльності гуртка брали участь сам Карл Великий, Ейнгард та інші. Справу Карла Великого продовжили його спадкоємці Людовик Благочесний та Карл Лисий.
Головні риси Північного Відродження та його ідеологія.
Періоди розвитку мистецтва Відродження в Італії і в країнах до півночі від Альп, як правило, не співпадають за часом, інколи різні за формальним та ідейним змістом. Загальноприйняте, але умовне поняття "Північне Відродження" застосовується по аналогії з італійським Відродженням до культури і мистецтва XVI ст. головним чином Німеччини, Нідерландів, Франції і Англії.Однією з головних особливостей, характерних для мистецтва Відродження у країнах цього регіону, є його генетичний зв’язок з пізньою готикою та взаємодія місцевих традицій з мистецтвом ренесансної Італії. У розвитку мистецтва цих країн відсутня синхронність, як немає і єдності в еволюції різних його видів. Відмінності від італійського відродження був сильний вплив готики та Реформації, також заглиблення у внутр. світ людини.
Загальна особливість Північного Відродження — гуманістична творчість розгортається у вченому, ідеологічному аспекті. Це філософські суперечки, теологічні проблеми, боротьба гуманістів із середньовічною схоластикою. Культура в цей період має яскраво виражений релігійний характер. Це Реформація, Мартін Лютер(!). Культура ПВ, особл. живопис розвиваються у быльш демократичному, антиаристократичному дусы, на выдмыну выд італ. Відр. Митці зображ. дійсність з усіма соц., екон проблемами.
Література .Існувало 4 напрямки літературних досліджень у країнах ПВ:перший пов'язаний з діяльністю вчених-гуманістів. Вони критикували римську католицьку церкву. Це Генріх Бебель, Йоганн Рейхлін, Еразм Ротердамський. Другий напрямок пов'язаний з діяльністю письменників, з рухом реформації — Мартін Лютер(95 тез), Ульріх фон Гуттен. Третій — бюргерська література (міська): Себастьян Брант («Корабель дурнів») і майстерзінгери — Ганс Сакс (швець), лірик, відомий поет.Четвертий пов'язаний з безіменною (анонімною) народною творчістю — німецькі народні книги «Про Тіля Уленшпігеля», «Про рогового Зиґфріда», "Про доктора Фауста ", «Книги про Шільдбюргерів». Ці твори виражають сатиричну складову німецького Відродження. Особливо треба відзначити англійську літературу - це діяльність Томаса Мора("Утопія") і Уільяма Шекспіра. В поезії і в створенні п'єс для тогочасного театру англійськи митці посіли провідні позиції в Європі, а імена англійських поетів і драматургів уславили країну - Філіп Сідні (1554-1586), Крістофер Марлоу (1564-1593), Бен (Бенджамін) Джонсон (1573-1637)та інші.
Живопис. По-перше, це Нідерландське відродження. Відомі представники живопису вдало запроваджували нові технології - саме нідерландці, брати ван Ейки вважаються головними засновниками живопису олійними фарбами в Західній Європі. Відродження в Нідерландах мало досить демократичний, народний характер. А митці не затуляли очей перед протиріччями доби, її жорстокістю до людей, її ганебними чи потворними рисами. Серед митців - брати Ван Ейк, Ван Дер Гус, Ван Дер Вейден.В німецькому відродженні- запізнення через селянську війну. Найяскравішим представником мистецтва німецького Відродження був Альбрехт Дюрер (1471—1528) - видатний живописець, гравер, вчений. У цей період створено відомі автопортрети Альбрехта Дюрера - «Автопортрет з пейзажем »(1498), «Автопортрет в образі Христа» (1500)та ін. Однак справжній успіх митцеві принесли гравюри. У гравюрах Дюрера міфологічні сюжети переплітаються з мотивами середньовічних фантазій і сатири. Найвідоміша серія гравюр створена ним на теми Апокаліпсесу ( 1498 ).Найменше пов'язаною з німецькою середньовічною традицією була творчість Ганса Гольбейна Молодшого. Кращими в надбанні художника стали і портрети, і малюнки, і гравюри з серії «Танок смерті». Особливо хотілося б відмітити творчість Босха(нідерл.). Фр. - Ж. Фуке(мініатюри).
В Дании, Швеции и Финляндии риси Відродження проявились в основном в архитектуре замков, усадеб и суспільних будівель.