49. Реформація та контрреформація. Передумови становлення та розвитку протестантської культури.

Перехід від Середніх віків до Нового часу, розклад феодальних і зародження буржуазних відносин - надзвичайно складний і неоднозначний історичний період, який в різних країнах мав свої особливості. На початку XVI ст., в Німеччині складається інший тип світогляду і, відповідно, всієї культури, що увійшов в історію як епоха Реформації. Реформація, що розпочалась в епоху Відродження, була вже заро­дком культури нового типу. Вона проклала дорогу до переосмис­лення догматів християнства. Протестантизм самим фактом свого існування утверджував можливість різного тлумачення священного писання.

У 1517 р. в місті Віттенберзі священик Мартін Лютер виступив з 95 тезами, безпосереднім мотивом для яких був протест проти торгівлі індульгенціями. В основі вчення Лютера лежали дві основні ідеї. По-перше, принцип “виправдання вірою” полягає в тому, що порятунок душі досягається не виконанням церковних обрядів, а щирою особистою вірою в Бога. Для того, щоб вірувати в Бога, людині не потрібен посередник в особі церкви. Звідси витікала друга думка: кожен повинен сам осягати християнське вчення через Біблію, а не через папські декрети і постанови церковних соборів. Нове ставлення до праці відбилося в невдоволенні великою кількістю церковних свят, коли заборонялося працювати. Саме цей факт - особливе відношення протестантської культури до праці, її діловитий, працелюбний характер - Макс Вебер у своїй роботі "Протестантська етика і дух капіталізму" називає передумовою формування капіталістичної культури.

Ідеї Реформації швидко підхопили широкі верстви населення в різних країнах (гугеноти у Франції, пуритани в Англії).

Умовами розвитку пк стало те, що Відродження викликало в адептах Реформації інтерес до класичних мов і античної культури. Гуманісти створили культуру і техніку перекладу, якою користуються протестантські перекладачі Біблії. У свою чергу, Реформація стимулювала поглиблений інтерес гуманістів до моральних витоків особистості, до пізнання її «я». Реформація зробила надбанням релігійної громадськості ранньохристиянську спадщина, в першу чергу, Біблію. Протестантизм не потребував церкви як загальне посереднику між Богом і людьми. Вчення М. Лютера підкреслювало, що таким посередником є ??лише Біблія. Тому віруючий повинен постійно і самостійно розмірковувати над нею. На думку Лютера, людина нікчемна, проте вона може стати самодостатнім, якщо містично, екзистенційно переживе зустріч з Богом. П. к. наказувала людині покладатися на власну інтуїцію і сили. Завдяки перекладам на національні мови і масовим виданням Біблії Реформація зробила реальністю її зустріч з величезним числом людей. У 16 ст. при формуванні протестантизму з храмів були усунені ікони, статуї, вівтарі, т.к. спираючись на Біблію і деяких Отців Церкви культ ікон і священних статуй вважався ідолопоклонством, тобто порушенням заповіді «не сотвори собі кумира». Типовий протестантський молитовний будинок (храм, церква, кірха) відрізнявся скромним внутрішнім оздобленням. Обгрунтовувалося, що Бог повинен бути в душі, а поклоніння йому у видимому наочному зображенні нечестиво і гріховно. Молитва в храмі носила частіше імпровізований характер, що підкреслює інтимність звернення до Бога.

Протестантська Північ (Англія, Голландія, Півн. Німеччина, Скандинавія) на відміну від католицьких країн, де після Ренесансу з'явилися нові стилі (бароко, класицизм), не створив нічого власного. Тут збереглися готичні традиції, перетворені протестантами відповідно до їх релігійністю і засудженням мистецтва самого по собі. Театри находилися під постійним контролем, проте з іншого боку церква хотіла включити приходан у релігійні обряди - спів. нар. т.зв."Німецька меса", розвиваєтсья органна музика, хоральні обробки Баха. Набули поширення жанри пасіони («пристрастей») і ораторій (Р. Кайзер, І. Бах, Гендель Г. та ін.) З іншого боку, вокальна органна і частково оркестрова музика вийшли за межі літургійного застосування. Концертна музика в церкві стала виконуватися і в позаслужбовий годинник.

Протестантська етика утвердила в суспільній свідомості та практиці такі нові цінності, як ощадливість, працьовитість, розважливість, чесність в ділових відносинах, побожне ставлення до власності (див. Релігія і економіка). Протестантські церкви відрізняються від католицьких і православних тим, що їх організаційна єдність забезпечується не традиційно-авторитарними засобами, а єдністю переконань складових їх людей. Це стало початком формування повороту до нового релігійного світосприйняття Європи.

Реформація ж, зміцнюючи віру як таку, позбавляла церкву її політичної влади. І якщо з першим римський двір довго мирився, то проти другого негайно починається найжорстокіша, організована боротьба - Контрреформація. Почавшись, ця боротьба поширюється і на прихильників гуманістичних поглядів. Була розгорнена діяльність духовних орденів (1540 р. - заснування ордену єзуїтів Ігнатієм Лойолою), інквізиції, масове переслідування людей за обвинуваченням у чаклунстві (“полювання на відьом”). З 1559 р. складалися індекси заборонених книг, куди потрапляло багато наукових і художніх творів. Протиріччя з католицькою церквою посилювалися також у зв'язку з успіхами природничих наук, які ставили під сумнів канонічні уявлення про світобудову.