1.Поняття міжнародного права.

МП - це самостійний нормативний комплекс, що являє собою сукупність юридичних

норм, які створюються спільно суб’єктами МП з метою врегулювання їх

взаємовідносин.

Основні ознаки МП:

МП – це сукупність норм і принципів

Ці норми створюються шляхом фіксованої (договір) або мовчазно вираженої

(звичай) угоди між суб’єктами МП

Ці норми признаються суб’єктами МП в якості юридично обов’язкових

Реалізація норм МП забезпеч. примусом, форми, характер і межі якого

визначаються в міждержавних угодах.

Сучасне МП не є однорідним за своїм соціальним змістом. У ньому відображені

як ідеї демократії так і прогресивний вплив національних правових систем ряду

держав.

2.Україна і мп.

Україна іде шляхом суверенного розвитку в напрямку демократії та побудови

ефективних ринкових відносин. Саме сьогодні МП відіграє важливу роль у М

правовому регулюванні, воно посідає значне місце у правовій системі України,

нормативній співдружності міжнародних договорів та національних законодавств.

МП виконує ряд функцій:

Регулююча (розробка правил поведінки між суб’єктами МП)

Координуюча і охоронна.

3.Форми, джерела мп.

Для МП джерела – це форма вираження міжнародно-правової норми. Джерела

сучасного МП містяться в ст.38 Статуту міжнародного суду ООН 26.06.45 р.

Відповідно до цього документа до джерел МП належать :

1. міжнародні конвенції ,як загальні, так і спеціальні, що встановлюють

правила, точно визначені державами, що сперечаються.

2. міжнародний звичай як доказ загальної практики. Визнаної в якості

правової норми.

3. загальні принципи права, визнані цивілізованими націями.

4. судові рішення і доктрини, найбільш кваліфікованих фахівців з публічного

права різних націй у якості допоміжного засобу для визнання правових норм.

5. акти МО і конференції

Для того щоб бути джерелом МП повинні виконуватись наступне:

Не заперечувати принципам МП

Розповсюджуватись на ці держави, якими були прийняті.

4.Суб’єкти МП.

Суб’єкт - це учасник Мвідносин, що врегульований нормами МП, який володіє

юридичною незалежністю і спроможністю самостійно здійснювати права і

обов’язки .

Суб’єкти бувають:

1.Основні = первинні (держава, Нації та народи що борються)

2. похідні = вторинні (МО, Державоподібні утворення)

І .Держава (характер.: населення, територія, суверенна влада).

ІІ Державоподібні утворення (Ватикан не має самостійного статусу)

ІІІ. Нації та народи що борються за суверенність держави.

Ще одне розмежування суб’єктів:

Суб’єкти правостворюючі (держави і міжнародні організації)

Правозастасовуючі (всі суб’єкти МП).

5. Об’єкт МП.

Об’єктами МП є все те, з приводу чого суб’єкти МП вступають у правові

відносини на основі принципів і норм МП.

Таким чином, у коло об’єктів МП входять конкретні матеріальні і нематеріальні

блага, що не належать винятково до внутрішньої компетенції держави і можуть

виходити за межі державної території. Слід мати на увазі, тільки держави

вправ вступати у будь-які правовідносини, котрі вони вважають необхідними і

вигідними для себе. Єдине обмеження для держав – пряма заборона якогось

об’єкта МП (продаж жінок і дітей, вирішення спорів між державами за допомогою

оголошення війни і т.д.).У якості об’єктів МП можуть виступати: територія і

міжнародний простір, дії, стимулювання від дій.