74. Система органів зовнішніх зносин

Органи зовнішніх зносин підрозділяються на внутр-держ і зарубіжні. До

внутрішньодерж зараховують: главу держави, парламент, уряд, відомство закордон

справ, деякі ін органи. Зовнішньополіт функції глави держави залеж від форми

правління. В Україні зовнішньополітичною функц глави держави є представлення

держави в м\н відносинах. Президент керує зовн-політ дія-стю, веде м\н

переговори, уклад м\н договори Укр, призначає і звільн глав дипломатичн

представництв Укр та ін. парламент Укр визнач основи внутр і зовн пол-ки держ,

дає згоду на обов¢язковість і денонсацію м\н договорів Укр та ін. МЗС Укр

розробл заг стратегію зовн пол-ки Укр, реаліз зовн-політ курс Укр, здійсн

захист прав і інтересів громадян Укр за кордоном, забезпеч дипломат і консул

відносини Укр з ін державами.

До зарубіжних органів зовн зносин належ дипломат., консул., торгівельні

представництва. Диплом пред-ство – політ пред-ство держави. Ф-ції: представл

державу, що акредитує в кр перебування, захист інтересів держави та її гр-

дян, переговори з урядом кр перебування та ін.

75.Початок і кінець дипломатичного представництва.

Дипломат пред-ство є політ пред-вом держави. Перш, ніж призначити главу пред-ва,

слід запитати агреман - згоду уряду приймаючої держави на призначення даної

особи(в письмовій чи усній формі). Держава, що акредитує не має права вимагати

мотивів відмови. Дипломат редставник, що отримав агреман – персона грата, а

який не отримав – персона нон грата. На ін співробітників дипл пред-ства

отримання агремана не потрібне(достатньо отримати візу). Виключення – військові

аташе. Після офіц призначення главі вручається вірча грамота і відзивна грамота

його попередника. З цього моменту- поч викон своїх обов¢язків. Місія дипл

пред-ва припиняється з відкликанням дипл пред-ника (або в разі його смерті).

Ф-ції припиняються також за повідомленням держави перебування, що вона відмовл

визнавати дипломат агента співробітником представництва(без пояснення причин).

Таке повідомл-ня є рез-татом: втруч у внутр справи держави, висловлювання

неповажливі щодо держ перебування, ін. Місія закінчується також з розривом

дипломат відносин і у разі припинення існування держави, що акредитує.

76. Спеціальні місії.

Конвенц про спец місії 1969. Спец місія – тимчасова місія, яка направлена

однією державою в ін для спільного розгляду певних питань чи виконання певних

завдань. Після виконання цих завдань діяльність місії припиняється. Склад

спец місії: дипломат персонал, адм-технічний персонал і обслуговуюч перс. Для

формування спец місії держава, що посилає має повідомити приймаючу кр про

чисельність і членів місії. Приймаюча кр має право відмовити в прийнятті

будь-якого члена місії без пояснення причин. Члени спец місій мають привілеї

та імунітети(як дипломат пред-ства). Ф-ії спец місій поч з встановлення офіц

контакту з МЗС приймаючої держави. Закінчення ф-цій: виконання завдань; за

згодою заінтересованих сторін; із закінченням терміну її ді-ті, ін.

Спец місія може діяти на тер третьої держави.

78. Дипломатичні привілеї та імунітети. Це сукупність особливих

пільг, прав і переваг, наданим інозем.дипломатич.

представництвам, їх персоналу та іншим особам, що корист.мн.

правом захисту на тер-рії держави перебування. Імунітет – необхідна

гарантія нормального здійснення дипломатом своїх ф-цій. (особиста

недоторканість, недоторканість службовиз та житлових помешкань і майна,

вилучення з-під юрисдикції місцевих органів влади та інш.) ільги та

привілеї- (звільнення від мита, різних зборів, право на прапор, правон на

носіння форми, на старшинство і т.п.) – це чинники. Що сприяють дипломатичній

роботі та полегшують її.

79. Дипломатичне право мн. орг-цій. Охоплює відносини держав з ООН

та інш. універсальними мн.організаціями. Регулюються ВК (1975) але вона ще не

набрала чинності. Розглядає такі питання:

- представництва та місії при МО. Його ф-ціями є: забезпечення представництва

як такого; підтримання зв”язку між сторонами; введення переговорів;

З”ясування здійснюванною діяльності в орг-ції; забезпечення участі держави,

що посилає у діяльності орг-ції; захист інтересів орг-ції; сприяння

здійсненню цілей і принципів орг-ції. Делегації і спостерегачі держав в

органах МО і на конференціях. Делегації-

це тимчасовий закордоноий орган зовнішніх зносин держави, сформований для

виконання певних, чітко окреслених завдань у ході роботи мн.конференції. який

припиняє існування після завершення своєї місії. Вони наділені ознаками:

представницький х-р; тимчасовий х-р; конкретно-цільовий х-р.Делегація скл. З

одного або кількох представників держави. Що посилає. У складі може бути

дипломатичний, адм.-технічний і обсл.персонал. Невід”ємною вимогою є -

обов”язкове повідомлення її керівних органів про склад (посади, звання,

старшинство) , її прибуття, Це робиться зазделегідь, для того щоб надати

членам делегації відповідні привілеї та імунітети. Привілеї та імунітети

предс.держав – корист.тим ж привілеямита імунітетами що і дипл.

80. Консульські відносин и. Консульство-це установа, яка входить

до системи органів зовн.зносин держави і представляє її на визначеній угодою

тер-рії держави перебування, здійсн.на ній захист прав та інтересів своєї Д..

її громадян. Юр.осіб. Джерела регул.: це мн.договори і мн.правові звичаї, а

також національне право держав. ВК про консульські зносини (1967) і

Факультативні протоколи до неї.

81. Орг-ція консульських установ. Консульство-це установа, яка

входить до системи органів зовн.зносин держави і представляє її на визначеній

угодою тер-рії держави перебування, здійсн.на ній захист прав та інтересів

своєї Д.. її громадян. Юр.осіб. Джерела регул.: це мн.договори і мн.правові

звичаї, а також національне право держав. ВК про консульські зносини (1967) і

Факультативні протоколи до неї. Набрала чинності (1967). К.установа може бути

відкрита на тер-рії держави перебування тільки за згодої цієї Д.

Функ-ть не в масштабі Д. А в межех консульського округу – району відведенного

для виконання консульських ф-цій. Глави к.у. поділяють на генеральні

консули; консули, віце-консули, консульські –агенти. Регул.нормами як мн.і

нац.права Д.яка представляє.

82. Консульські функції. І категорія – захист інтересів Д. Її

громадян, юр.осіб, сприяння розвитку дружніх, торгівельних відносин , економіч.

Науков. Культурн.відносин . ІІ категорія – видача паспортів і проїзних док-тів,

надання допомоги і сприяння громадянами, юр.особам.; виконання обов”язків

натаріуса; представництво або забезп. належного предст.Д. ; здійсн.прав

нагляду і інспекції суден, що належ.

83. Консульські привілеї та імунітети. Розподілені ВК (1963) на

дві групи. І група – надання державою всіх можливостей для виконання ф-цій

консульства. (Сприяння у придбанні або одержані іншим шляхом приміщень і

помешкань для представників, можливість користуватися прапором і гербом у

державі перебування з урахуванням законів, правил і звичаїв останьої.

К.приміщення недоторкані.Предмети обстановки і майно Конс.установа також засоби

пересування користуються імунітетом від будь-якої реквізиції. Приміщення

звільняються від всіх податків, зборів і мита. Конс.архіви і документи

недоторкані, незалежно від місця їх перебування. Всі працівники мають право

вільного пересування. ІІ група - обов”язок держави перебування з повагою

відноситися до посадових осіб з повагою, і вживати всіх заходів для запобігання

будь-яким посяганням на їх особу, свободу та гідність. Конс.працівники не

підлягають арешту, ні ув”язненню. Вони мають імунитет від юрисдикції судових

дій. Водночас ВК обов”язує всіх осіб виконувати закони та правила країни

перебуваня.

84. Поняття права мн.договорів. это отрасль мн.п. которая

определяет порядок заключения, действия и прекращения действия мн.договоров.

Источники права мн.договоров: (кодифицированные): ВК (1969) «О праве

мн.договоров»; ВК(1986) «Оправе мн.договоров между мн.организациями».

85. Сторони в мн.договорах. Сторона-участник соглашения. Стороны

соглашений –это государства в целом. Субъекты федерации-не участники

соглашения. В зависимости от участников разл.договора: - межгосударственные

– (от имени гос-ва на наивысшем уровне); межправительственные –

между правительствами; межведомственные – от имени ведомств.

86. Право на участь в мн. договорах. Право на участие в

мн.договоах имеют все. Абсолютным правом на участие имеют только

заинтересованные гос-ва. (дела которго явл. основным предметом договорного

соглашения). Если при договорн.регулировании участники не участв. в договоре –

то такой д.не действ. Непосредственно заинтересов.гос-ва – законные права и

интересы к-рых имею непоср. отношение к предмету договора. Право на участие

сущ.независимо от признания гос-в или правительств. Незакон.режим устанавл. в

гос-ве в нарушении права народа на самоопределение. Отсутствие дипломатич.

Или консульских отношений не явл.препятствием для разрыва отношений.

Мн.соглашения обязывают только уч-ков.Стороны вправе изменять условия

соглашения без согласия третьих сторон, к-рые пользуются вытекающими из него

правами. Кодифицированные договора имеют универсальный х-р. В закрытом

соглашении участв. только гос-ва принимающие участие в его подписании. В

полузакрытых – могут присоед и др.гос-ва но с согласия уч-ков.( “римский

договор о созд.ЕС” (1957); соглашения в рамках СНГ).

87. Стадії укдадання договорів. 1. Принятие текста.

Только в результате согласия всех уч-ков. Если договор универсален необх –2/3.

Принятие текста не может наложить юр. обязательства. Установление

аутентичности текста (подписание полное или предвартельное – либо текст, либо

закл.акт.). 2.Подписание – окончательное прияние текста.и согласие на

его обязательность. В подписанный договор изменения не вносятся. Подписание

может быть полным, окончательным или предварительным. Распостр.-

предварительное подписание –парафированным подписанием (нельзя вносить

изменения).

Подписанное соглашение имеет

моральную основу для того чтоб предоставить договор на ратификацию. 3.

Ратификация – и утверждение присоединения. Ратификация – акт подтверждения

соглашения высшими законодат.органами гос-ва. Порядок ратификации –в соотв.с

внутр.законодательством. на основе актов ратификац., глава гос-ва подписывает

ратификац.грамоту. процесс ратиф. считают завершенным после обмена грамотами, а

вслучае многостор.соглашения после сдачи грамот на хранение. 4.Утверждение и

принятие – процедуры вараж.согласие на обязательность соглашения. Которая

не подлежит ратификации. Утверждение осущ.широким кругом гос.органов

(президентом и правительством). 5.Присоединение – акт согласия на

обязательность соглашения, заключенного др.гос-вами. Акт присоединения выдается

теми же органами что и ратификация.

88. Повноваження при підписанні мн. договорів. Для подписания

любому гос-ву необх. полномочия. Глава гос-ва, правительства, министр

иностр.дел обладают такими полномочиями -exoficio, в силу занимаемого

положения. Все иные должны иметь эти полномочия. При подготовке 2-х стороннего

соглашения произв.обмен полномочиями. Участие в заключении договора без

полномочий не влечет за собой правовых последствий.