11. Норми “м’якого” права .Їхнє значення для розвитку сучасного мп.

М’яке право - це норма яка взаємодії з правовими нормами виконує те, що

останні не можуть зробити. М’яке право застосовується для позначення і

закріплення не правових міжнародних норм. Вони відіграють роль передвісника

твердого права. Тому слід зазначити значну роль міжнародних норм м’якого

права особливо в діяльності міжнародних органів і організацій котрі з їхньою

допомогою здійснюють правове регулювання, що виходить за рамки їх

компетенції, тим самим розширюючи межі правового регулювання міжнародних

відносин, і впливаючи на прогресивний розвиток МП.

12. Класифікація норм мп.

І За змістом і місцем в системі МП:

Цілі (що реалізують в рамках нормативної системи МП)

Принципи (що встановлюють основи міжнародного правопорядку, миру і

співробітництва)

Норми (загальнообов’язкове правило поведінки)

a) Основні (регулюють найважливіші суспільні відносини між суб’єктами МП)

b) Підпорядковані (конкретизують і доповнюють основні норми)

ІІ За способом створення і формою існування (за джерелами):

- Договірні

- Звичаєві

ІІІ За сферою дії:

Універсальні (регулюють відносини між усіма державами членами світового

співтовариства)

Партикулярні :

a) Регіональні (закріплені в угодах між державами визначених геогр. регіонів)

b) Субрегіональні (закріплені в угодах між групою держав у середини геогр.

регіону)

ІV За юридичною силою:

- Імперативні

- Диспозитивні

V За змістом правил поведінки

- Матеріальні (містять правила і обов’язки сторін)

- Процесуальні (норми, що регламентують діяльність міжнародних

правозастосовних органів (міжнар суд, Рада безпеки ООН) ).

VІ За своєю роллю в механізмі міжнародно правового регулювання :

- Регулятивні (норми представляють суб’єктам права на вчинення передбачених у

них позитивних дій)

- Охоронні (виконують захисну функцію міжнародного правопорядку від порушень

і встановлюють заходи і санкції стосовно порушників).

13. Імперативні і диспозитивні норми мп.

Імперативні (до них належать основні принципи МП, тобто такі норми від яких

держави не можуть відступати навіть за взаємною згодою, і договір, що

суперечить таким нормам, є юридично неспроможним )

Диспозитивні (до них належать норми ,які дозволяють відступи від них, за

взаємною згодою сторін, при цьому ці відступи не повинні торкатися третіх

держав )

15. Цілі МП.

Розуміються як цілі що реалізуються в рамках нормативної системи МП. Головною

соціально-політичною метою міжнародної нормативної системи є підтримка

існуючої системи міжнародних відносин.

16. Принципи мп.

Jus cogens це загально визнанні норми вищого порядку. Ці принципи поширюються

на всіх суб’єктів, відхилення не допустимі. Основні принципи закріплені в

ст.1 та 2 статуту ООН а також в декларації “ про принципи МП”, які стосуються

державних відносин і співробітництва між державами відповідно до статуту ООН

(70р.)

1. суверенна рівність держав

2. добросовісне виконання міжнародних зобов’язань

3. невтручання у внутрішні справи

4. рівноправність і самовизначенність народів

5. територіальна цілісність держав

6. незастосування сили або погрози сили

7. мирне врегулювання спорів

8. непорушність кордонів

9. повага прав людини

10. співробітництво держав.

17. Звичайні норми МП. Норми що виникли в результаті кілька

разового і тривалого застосування суб’єктами МП певних правил поведінки, але

такі, що не знайшли свого закріплення в міжнародних договорах. Як правило

процес встановлення звичаю просліджується з трудом, час його формування може

бути зазначений лише приблизно. Ця обставина дуже ускладнює застосування

звичаю при вирішенні спорів і розбіжностей, що виникають між суб’єктами МП.

Факт існування конкретного договору тобто писаної норми може бути підтверджений

посилання на текст документа. Доказом же існування звичаєвої норми слугує

виняткова практика держав або, у крайньому випадку, наявність яких несуть

непрямих ознак, наприклад використання переваг що витікають з існування звичаю

або включення звичаю у внутрішнє законодавство якоїсь держави або ряду держав.

Звичай не підлягає тлумаченню до нього звичайно не може бути заявлене

застереження що завжди робиться в писемній формі. Звичай завжди йде слідом за

практикою лише фіксуючи її. Навпаки писана норма в ряді випадків сама створює

практику установлюючи правила обов’язкової поведінки держави нових галузях

співробітництва або вносячи зміни в попередні норми.

18. Договірні норми МП. Це норми що є продуктом угоди суб’єктом МП

які містяться в міжнародних договорах. В даний час міжнародні договори

посідають основне місце в системі джерел МП через такі причини:

- процес створення договірної норми в хронологічному плані коротше процесу

створення звичаєвих норм

- процедуру укладання, виконання і денонсації договорів детально розроблена і

закріплена в кодифікованих міжнародно-правових актах

- договірна форма надає більше можливостей для узгодження воль суб’єктів, ніж

яка-небудь інша

Договір завжди виникає з активних дій держав направлених на досягнення саме

такого результату, як писана норма. Договір має чітко виражений у часі процес

створення. Писана норам підлягає тлумаченню у випадку виникнення неясностей

або ускладнень при її застосуванні. Тільки з писаною нормою пов’язаний такий

прогресивний інститут сучасного МП як кодифікація.

19.Взаємозв’язок звичайних та договірних норм МП. Договір і звичай

мають ряд спільних рис, що характеризують їх як джерела однієї правової

системи:

- договір і звичай утворюються в результаті взаємних дії держав або інших

суб’єктів МП і мають спільну юридичну основу - угода суб’єктів, що їх

створюють

- обидва джерела містять правила поведінки, що носять обов’язковий характер,

тобто зв’язують волі суб’єктів, що їх створили. Це означає, що жодна держава

або інший суб’єкт міжнародних правовідносин не може довільно відмовитися від

взятих на себе зобов’язань

- не дотримання або порушення як договору так і звичаю веде до однакових

правових наслідків: до припинення їхньої дії, виникнення яких несуть вимог

про задоволення претензій, що випливають із не виконання договору або звичаю

- обидва джерела підпорядковані дії загальних принципів права

наявність змішаних норм свідчить на користь тези про те що ці джерела не

конфліктують один з одним а навпаки доповнюють і взаємодіють.