71. Право притулку

“Притулок” – піклування, яке надає держава особі, котра шукає такого піклування.

Право притулку реаліз шляхом надання права в¢їзду на тер даної держави і

законного там перебування. Особа, яка отримала притулок, за своїм статусом

прирівн до іноземця. Відмінність – у тому, що її час перебування необмежений;

той, хто отримав притулок не може бути висланий із країни і не може бути

виданий ін державі. Притулок надається тим, хто не скоїв звичайних чи м\н

злочинів. Надання притулку регламентоване нормами МП і внутр-державн права. До

МП актів належ Заг декларація прав люд, 1948; Деклар ООН про тер притулок,

1967; Деклар Ради Європи про тер притулок¢77. Право притулку надається

будь-якій особі, яка має обгрунтовані побоювання стати жертвою переслідування

за ознакою раси, віросповідання, політ переконань. Надання притулку є мирним

актом і не вважається недружнім актом. Розрізн тер і дипломат притулок.

72. Права людини як галузь мп

Сьогодні в світі спостерігаємо зростаючу самосвідомість особистості,

усвідомлення цінності людського буття, у людей розвив почуття солідарності.

Перші спроби позбавитись від несправедливого ставлення до людини – у 19

ст.(м\н-правові акти проти рабства і невільництва): Берлінськ Ген акт 1885

тощо. Конв щодо рабства(Жен.¢26). Бурхливий розвиток м\н правотворчості в

сфері захисту прав і свобод люд – після закінч 2св війни(Статут ООН, Заг.

Декларац. прав люд.-1948, ін). До осн м\н-правов актів належ також М\н пакт про

економ, соц і культ права; М\н пакт про громад і політ права(1966). Це значно

вплинуло і на внутр закон-тво і на розв гуманітарн правотворчості у всьому

світі. Права і свободи розгляд як принципи загальн МП, обов¢язкові для заг

визнання і виконання. Масові порушення прав люд – м\н злочини. Сьогодні всі м\н

норми в сфері прав і свобод особистості наз м\н стандартами.

73. Норми про права людини.

Все більша частина норм МП формується під впливом найб передових поглядів суч

людства. Розвивається солідарності у людей, зрост самосвідомість особистості.

Звідси – турбота про права і свободи люд незалежно від держ кордонів. До осн

м\н-правових док-тів, що стос прав людини, віднос: Статут ООН, Заг Деклар прав

люд(1948), М\н пакт про екон, соц, і культ права і М\н пакт про грома дянські і

політ права(1966), Конв про політ права жінки (1953), Конв про ліквідац всіх

форм расової дискримінац (1966), Конв про права дитини(1989) та ін. Норми в

сфері прав люд, з одн боку, зобов¢язують держ забезпечити людині

закріплені у них права, зін боку, надають людині право вимагати від держави

виконання іі м\н зобов¢язань.У наш час усі м\н норми в сфері прав і свобод

людини наз м\н стандарта ми. Це свідчить про те, що такі норми є прикладами для

кожної держави при встановленні відповідних норм внутр законодавства. Фун-ї

стандартів: 1)визначення переліку прав і свобод, що віднос до категорії

основних і обов¢язк для всіх держ; 2)формулюв гол рис змісту кожного з цих

прав 3)фіксув умов користування правами і свободами 4) встановл

зобов¢язань держав по гарантуванню прав.