46. Освіта у Західній Європі. Перші університети.

У XII—XIV ст. у Західній Європі поступово виникають так звані універсальні школи, що збирали молодих людей, які праг­нули здобути знання з багатьох дисциплін, а не лише з вузького ремесла. Для захисту своїх прав учителі й студенти (спудеї) об?єд­нувалися у своєрідні корпорації (цехи). Подібні об?єднання-корпорації поступово переростали в університети і вища освіта в цей час якраз і була представлена класичними середньовічними уні­верситетами. Назва походить від латинського слова universitas, що означає об?єднання, сукупність, корпорація, "середньовічна гільдія", яка об?єднує за прикладом цеху і студентів, і викладачів. Ще одна назва — Alma mater (мати-годувальниця). Керівник уні­верситету "ректор" — начальник цеху.

Прототипами європейських університетів були навчальні за­клади, близькі до вищих, такі як "Атенеум" (в окремих джере­лах "Антенеум") у Стародавньому Римі (II—III ст. н. е.).

Намагання торгово-ремісничої верхівки розвинених міст продемонструвати свою самостійність зумовило створення на початку ХІІ ст. латинських шкіл на противагу соборним та монастирським. Латинські школи, які передбачали ширшу освіту, дали початок так званим гуманітарним гімназіям, де в основу навчання було закладено вивчення грецької та латинської мов і літератури. У середньовічних латинських школах широко використовувалася спадщина античної освіти.

Після закінчення гімназії можна було вступити до університету. Університет мав свій статут, визнаний міською владою, своє керівництво, зведення правил та суд. Великим здобутком першого університету була незалежність від міської та королівської влади майже з усіх питань внутрішнього життя і частково у зовнішніх справах. Така автономність була прикладом для інших університетів Європи.

Ініціаторами заснування університетів були міщани, міська влада, король або духовенство. У ХІІІ ст. склалася традиція, за якою право на відкриття університету надавав Папа або цісар. У середньовічних університетах домінували теологічні науки, тому основне керівництво ними здійснювало духовенство. Перший університет в Англії – Оксфордський – заснований у ХІІ ст., у Франції – Паризькій – у ХІІІ ст., в Іспанії – у Сієні – у ХІІІ ст., ряд університетів в Італії – у ХІІІ – ХІV ст., Кембриджський університет в Англії лише в ХІV ст. дістав від Папи Римського право називатися університетом.

До кінця XVI ст. в Європі було 63 університети. Більшість із них мали інтернаціональний характер. Університети* які при­ймали студентів із будь-яких держав, називалися studium generate, а ті, в яких навчалися лише місцеві мешканці, — studiumparticulare. Останні давали не універсальні, а вузькоспеціалізовані знання, не мали права присуджувати вчені ступені й не забезпечували привілеїв.

Середньовічні університети, як правило, мали чотири факультети. На артистичному (підготовчому) вступники опановували латинь, що була мовою католицької церкви, науки й освіти. Тут вивчали “вільні мистецтва”: після засвоєння граматики, риторики, основ діалектики студент отримував ступінь бакалавра мистецтв, після засвоєння арифметики, геометрії, астрономії, теорії музики – ступінь магістра мистецтв, і лише тоді дозволялося вступати на інші факультети – богословський, медичний та юридичний.. Якщо студент виконував усе передбачене навчальною програмою, то одержував титул бакалавра, далі - магістра, доктора.Середньовічні університети розвивалися під прямим впливом Церкви, яка шукала нові філософські джерела для розуміння Божого слова. У період Відродження більшої уваги надається гуманітарним наукам, із Просвітництвом прийшло зацікавлення природничими та практичними науками. У XIX — XX ст. захоплення можливостями розуму та техніки відділяють релігійну складову освіти, секуляризують університети, що з часом призвело до цілковитого розділення науки і релігіїв

Крім лекцій, поширеною формою наукового спілкування були також диспути або прилюдні дискусії, що періодично влаштовувались на богословсько-філософські теми.

Західноєвропейські університет відрізнялися залежно від соціально-політичних позицій їхніх засновників і керівництва. Демократичними були Болонський та Падуанський університети. Тут значна увага приділялася світським наукам. Згідно зі статутом здійснювалося виборне управління, в якому широкі права належали студентам.Ректором Болонського університету близько року був Юрій Дрогобич, українець за походженням. А у Сорбонні перевага надавалася богослов’ю, ректора обирали професори.

Першим університетом на землях України вважають Слов'яно — греко — латинську академію в місті Острог (нині Рівненська область).