15. Культурна спадщина "Середніх віків".

Культурна спадщина середн. являє собою яскравий предмет для вивчення, своєрідний, неоднозначний, проте самобутній і цікавий. Середньовіччя - це шанобливе відношення до грецької науки і заперечення антич­ної чуттєвості; християнське милосердя і жорсткі переслідування єретиків і язичників; витончені богословсько-схоластичні дискусії про таємниці християнського вчення і непроглядне неуцтво на­роду; варварська зневажливість до людської особистості і християнське піклування про спасіння душі – все це зумовило зміст культурної діяльності в епоху Середньовіччя.

На мою думку, найбільших успіхів середн. культура досягла в галузі літератури, проте це виключно особистий погляд, зумовлений тим, що я ближче з нею знайома. Найдавніші пам`ятки середн. літ-ри - це народні сказання, пізніше записані, напр. скандинавські баллади "Хавбор і Сигне", "Маленька Керсті", "Улов і ельфи" та інші. А також - такі датські і норвезкі народні пісні-сказання, як "Herr Mannelig","Villeman og Mannhild", "A Vis Lo Lop"("Я побачив лісу"). У Англії найдавніша пам`ятка - поема "Беовульф", в Ісландії - "Старша Едда" і "Молодша Едда", збірники скальдської поезії. Відома написана на староверхньонімецькому "Пісня про нібелунгів"(1200 р.), що оспівує подвиги Зигфріда, драконоборця і переможця нібелунгів, а також пригоди Брунхільди, Кримхільди, Гюнтера та інших. Західноєвропейський епос широко використовував народні перекази та легенди. В "Пісні про Роланда", написаній старофранцузькою мовою, відображено історичні події: похід та поразка Карла Великого в Іспанії у битві з басками (778 р.). Треба сказати, що література поступово еволіціонує: давній епос повен фантастики і магії, вже ПпН відзеркалює феодальну свідомість, але все ще з фантастиними елементами, а от французька "Пісня про Роланда" й іспанська "Пісня про Сіда" відрізняються від німецькомовних поем не лише "національними" рисами, а й близькістю до історичних фактів, майже повною відсутністю міфічно-казкового та надприродного начала.

У Фр. та Нім. розвивається куртуазна культура і особл. література - в жанрах лірики і романа, в яких оспівувалось служіння Прекрасній Дамі. Першими куртуазними ліриками Європи були трубадури, провансальські (Південна Франція) поети-співці XI —XIII ст. Одним з перших у Європі поетів, який звернувся до народної мови, був провансальський трубадур Гільйом IX (герцог Аквітанський, граф де Пуатье, 1071 — 1127 pp.).

Наприкінці XII ст. набула розвитку поезія німецьких мінезингерів — "співців кохання". Вони широко використали досвід провансальських трубадурів та їхніх нівнічнофранцузьких послідовників — труверів. Але на відміну від попередників німецькі поети надавали перевагу рефлексії та моралізації перед чуттєвими елементами творчості.

В Середні віки особливо поширилась лірична латинська поезія вагантів (лат. vagantes — мандрівний) і голіардів (старофранц. goliard — блазень), подорожуючих студентів, співців, кліриків, ченців, школярів. Їх поезія більш сатирична, іронічна - найвизначнішою пам`яткою поезії вагантів є зборник "Carmina Burana"(13 ст, Нім.), що скл. з блоків сатиричних, застольних, любовних і інших пісень. Я навіть чула в сучасній обробці пісні вагантів - "Мерзебурзьке заклинання", "Тангейзер", "Nature Nous Semont" і інші.З розвитком міської літератури виник жанр реалістичної віршованої новели народною мовою — фабльо (лат. fabula — байка, оповідання) і шванки (нім. shwank — жарт). Творять жонглери(фр.), хулгари, шпільмани(нім.).

Постає лицарська література. Це, по-перше, були описання Хрестових походів("Діяння Бога через французів") і цикли про короля Артура. Біля витоків стоїть К. де Труа, автор першого зборника про Артура, але найзнаменітіший - сер Томас Меллорі, автор "Смерті Артура"(15 ст.). Популярний сюжет про Ірландську королеву Ізольду і англійського лицаря Трістана зустрічається у багатьох авторів - Г.Страсбурзький,поети У. фон Тюргейм (бл. 1240 р.) і Г. фон Фрейберг і інші."Роман про Троянду", який почав писати близько 1240 р. Г. де Лорріс, а завершив 1280 р. Ж. де Мен, визначив аристократичну концепцію кохання. Процвітає біографічна література - "Життєпис Карла Великого".

Архітектура.Середньовічна символіка широко втілювалась у християнській релігійній архітектурі. Хрестокупольна і кругла форми вважались образами довершеності,втілювали макрокосм церкви. Це - доба панування спочатку романського(масивного, простуватого,замок Тауер у Лондоні (XI ст., Англія), собор Санкт-Петер у Вормсі (1170 —1240 pp., Німеччина), церква Нотр-Дам ля Гранд у Пуатьє), потім готичного стилів(собор Паризької богоматері Нотр-Дам де Парі (1163—1257 pp., Франція), собор у Даремі (бл. 1130 р., Англія), собор у м. Орвієто (1310 р., Італія). Готичні собори — своєрідний синтез мистецтв при домінуванні архітектури.

Філософія. Визначний період діяльності таких філософів, як Фома Аквінський, Аврелій Августин, Ансельм Кентерберійський, П`єр Абеляр, Б. Клервоський, Г. Коптський і інші.

Живопис.Процвітає іконописання, і книжкова мініатюра, особливо після винайдення Гутенбергом станка для друку у 1440 р.

Музика. Літургії, органна музика, для хорів.

Університети.Я вважаю, що до спадщини средн. можна віднести і утворення перших університетів, що функціонують і зараз.У Західній Європі перший університет засновано у Болоньї (Італія) в XI ст.Виникли університети в Англії — Оксфордський (заснований у XII ст.); Франції — Паризький (1215 p.); Іспанії — Сіена (1240 p.); Італії (Вінченца — 1205 р.); Падуя — 1222 p., Неаполь — 1224 р., Рим — 1303 р.) та ін. Кембріджський університет лише 1318 р. отримав від Папи Іоанна XXII право називатися університетом, хоча школа, його попередниця, існувала з 1209 р.

Загалом для середньовічної культури Західної Європи характерне прагнення до універсальності, вона по-своєму об'єднала культурну спадщину попередніх цивілізацій з соціальним і духовним досвідом власної історії.