27. Міста й монастирі та їх значення для розвитку культури західноєвропейського Середньовіччя

Монастирі.Інститут чернецтва. Величезну роль у поширенні релігійного світогляду як на Заході, так і Сході, відігравав інститут чернецтва. Максимально наближена до християнського ідеалу аскетизму, самовідданої любові до Всевишнього й ближнього, організація монастирського життя дозволила не тільки досягти значних успіхів в області ведення господарства, про що досить широко відомо, але й перетворити монастирі у справжні центри середньовічного культурного життя, освіти, виховання, науки. Наприклад, ще в період Раннього Середньовіччя, в 529 р. Бенедикт Нурсійский заснував католицький чернечий орден у Монтекассіно (Італія), на зразко монастирів на Сході, поставивши завдання накопичення знань і розвитку науки. Ченці бенедиктинських монастирів незабаром стали відомі як митецькі врачевателі й фармацевти, що навчилися вирощувати лікарські рослини й виготовляти лікарські засоби. На рубежі VII й VIII ст. англосаксонський літописець чернець Біда Високоповажний (672—755) зробив розрахунок церковного календаря, пов'язаного з періодичністю астрономічних явищ. Популярність одержали енциклопедичний збірник абата Грабана Мавра (VIII ст.), у якому були зібрані відомості по різних науках: «Книга про розподіл чисел», «Правила рахунку на абаку», а також трактат по геометрії французького ченця Герберта (X ст.); «Записки про різні ремесла» ченця Теофіла (X ст.) і т.д. У період Класичного Середньовіччя монастирі не втратили свого значення як центри культурного життя. На початку XIII ст. виникли злиденні чернецькі ордени, члени яких у пошуках хліба насущного бродили по містах і селах, впливаючи на народну культуру.

Міста.Міська культура. З розвитком міської культури пов'язана творчість жонглерів (Франція) і шпільманів (Німеччина), які виступали в XI—XII ст. на площах міст як актори, акробати, дресирувальники, музиканти й співаки. Серед шпільманів (spilman - "букв, той, що грає) можна було зустріти й небагатого лицаря, і школяра, і підмайстра. Церква, як і світська влада, здавна переслідувала шпільманів. Наприклад, судебником («Саксонське зерцало», VIII-IX ст.) шпільмани, як злочинці, стоять поза законом. Той же, хто проти волі батька ставав шпільманом, за судебником втрачав спадщину. Однак, коли в XII ст. серед шпильманів стали з'являтися мандрівні клірики, ставлення до гравців стало змінюватись. Відомо досить багато випадків, коли знатні особи не тільки приймали їх на службу, але й довіряли шпільманам посольські доручення через специфіку їхнього способу життя й досить високий освітній рівень. В цілому для епічного мистецтва шпільманів були характерні анонімність, тобто автор не називав свого імені й не давав власних оцінок діючим особам своїх творів, а також гіперболізм (навмисне перебільшення числа або сили).

28. Культура в епоху промислового перевороту та соціальних зрушень. Еволюція національних культур.

ХІХ ст. майже повністю вкладається у другий період нової історії. Хронологічні межі цього періоду – 1789-1880 рр. Це доба ствердження капіталістичної формації в усій Європі. Відбувається промисловий переворот, виникає механізоване виробництво, різко прискорюється економічний розвиток Європи й Північної Америки. Вирішальну роль у цьому процесі відіграли соціальні зворушення Великої Французької революції 1789-1799 рр. і правління Наполеона Бонапарта. У середині ХІХ ст. загострюються класові й національні суперечності, що призводить до революцій 1848-1849 рр., цілої низки внутрішньоєвропейських війн, громадянської війни у США (1861-1865). Встановлюється своєрідна система - неповторне поєднання цивілізаційних, економічних, соціальних, політичних, культурних явищ, історичних форм життя людини.

Індустріалізація, або промисловий переворот класичного зразка в середині XIX ст., став уже здійсненим фактом у більшості країн Європи та Північної Америки. Відбувся якісний стрибок у галузі техніки, яка стрімко рухалася вперед від парової машини Ватта (1784 p.) — до пароплава Фултона (1807 p.), пасажирської залізниці Стівенсона (1825 р.) та парового дирижабля Жифара (1852 p.), від фотографії Ньєпса (1826 р.) — до кінематографа братів О. та Л.Люм'єрів (1895 p.) і т.д.З`явилися можливості інтенсивно освоювати нові території та різноманітну інформацію, у тому числі культури. Світ людини, залученої до європейської цивілізації, якісно перетворився, зростали громадянська свідомість, особистісна самоповага. Завершується формування європейського бачення світу - з науковими досягненнями в сферфі Ома, Кюрі, Дарвіна, Томсона, Менделєєва, Пастер, Фарадея і інших.

У культурному житті XIX ст. можна простежити два взаємопов'язаних процеси — розвиток національних культур і виникнення культурних феноменів, які мали інтегруюче регіональне, а іноді — світове значення, як, скажімо, філософія Гегеля. Розвиток національних культур був зумовлений зміцненням національних держав. У свою чергу створення регіональних літератур і мистецтв було покликане до життя подібністю соціально-економічних умов, світогляду, ідеології, поглибленням зв'язків між народами. Зростання міжнародного культурного обміну відбувалось завдяки стрімкому розвиткові світових економічних контактів, удосконаленню засобів комунікації. Саме в XIX ст. скликалися перші міжнародні конгреси, відкривалися перші міжнародні виставки, розширювалася кількість перекладних видань, зростала кількість людей, які вивчали іноземні мови. Література та мистецтво Європи проникають в країни Азії й Африки, поширюється й зворотний культурний вплив. Так, Гете створює "Західно-східний диван", стверджуючи тим самим новий поетичний стиль, а "Східні мотиви" В.Гюго відкрили добу романтизму у французькій поезії. Без "Східних поем" важко собі уявити творчість видатного англійського поета Д.Байрона. Орієнталістські сюжети були притаманні німецьким романтикам (Ф.ІІІлегель, В.Гауф, Ф.Рюккерт, фон П.-Галлермунд Август), вплинули на формування французького романтичного живопису (Ф.В.Є.Делакруа, Т.Шассеріо).

У літературі й мистецтві виникають такі стилістичні напрями, як романтизм, імпресіонізм та постімпресіонізм. Міцно стверджується в літературі й образотворчому мистецтві творчий метод реалізму.

В другій половині XIX ст. європейський та північно-американський живопис зазнав впливу японського мистецтва, якому належала важлива роль у творчості Е.Мане, І.Ж.Дега, Е.Вістлера. Великий всесвітній обмін культурними цінностями, що мав місце і в попередні епохи, в XIX ст. розгорнувся з особливою силою. Проте зазначимо, що культура країн Європи, які випередили в науково-технічному відношенні Схід, була активнішою. В країнах Азії та Африки розпочався процес "європеїзації", і він мав суперечливі наслідки.