10.9 Організація і технологія закріплення трубопроводу анкерними пристроями, що вморожуються

Закріплення трубопроводів за допомогою анкерних пристроїв, що вморожуються, типу ДАУ та ВАУ-В рекомендується використовувати на ділянках вічної мерзлоти (переважно в низькотемпературних, твердомерзлих піщаних та глинистих, стійких у відношенні, реології, ґрунтах), включаючи болота з потужністю торфу не більше глибини траншеї, за умови, що несучі елементи анкерів, які вморожують, повинні знаходитися у вічномерзлому ґрунті протягом всього терміну їх експлуатації. Схема організації робіт при закріпленні трубопроводу за допомогою анкерів, що вморожуються пиведена на рис.10.25

Довжина частини вморожуючого анкера, що взаємодіє із вічномерзлим ґрунтом в процесі експлуатації трубопроводу, повинна бути не менше двох метрів (СНиП 2.02.04-87).

Конструкція обмежувача зусиль повинна забезпечувати роботоздатність анкера протягом всього періоду експлуатації трубопроводу на переходах через болота і протягом 3-7 років на ділянках, складних із мінеральних ґрунтів.

1 – трактор; 2 – сани; 3 – анкера розташовані на бермі траншеї; 3а – анкера занурені в свердловину; 4 – захисний килимок; 5 – футеровочний щит; 6 – силовий пояс; 7 – штир для розмітки; 8 – перекідний місток; 9 –прикладна драбина; 10 – пересувна парова установка; 11- трубоукладчик

Рисунок 10.25 – Схема закріплення трубопроводу за допомогою анкерів, що вморожуються

Занурення анкерів, що вморожують, у вічномерзлі ґрунти слід проводити буроопускним або опускним способами.

Буроопускний спосіб доцільно використовувати в твердомерзлих ґрунтах при середній температурі по глибині мінус 0,5 °С і нижче, а опускний - в піщаних та глинистих ґрунтах, що містять не більше 15% крупнообломкових| включень|, при середній температурі по їх глибині мінус 1,5 °С та нижче.

Виконання робіт з буріння свердловин здійснюється буровими пересувними машинами, що рухаються вздовж спланованого (переважно за рахунок підсипки ґрунту) дна траншеї, а також за допомогою спеціального навісного обладнання до гідравлічних одноковшових екскаваторів, яке бурить свердловин з берми траншеї.

Для розробки свердловин паровідтаюванням| використовуються пересувні парові установки з робочим тиском 1,0 МПа. Продуктивність яких повинна забезпечувати роботу доцільного числа одночасно працюючих парових голок, виходячи із розрахункової витрати пари до 20-25 кг/час на одну працюючу голку.

Встановлення анкерів, що вморожують в ґрунт, слід проводити в календарні терміни, що забезпечують вмерзання анкерів із ґрунтом для забезпечення їхньої розрахункової несучої здатності.

Анкерні пристрої дискового типа ДАУ встановлюються в наперед розроблені у вічномерзлому ґрунті свердловини, діаметр яких повинен перевищувати діаметр диска не менше, ніж на 3 см, при діаметрі диска анкера до 200 мм, і на 5 см - при діаметрі диска анкера понад 200 мм.

При цьому, простір між стінками свердловин і анкерами повинен бути заповнений ґрунтовим (піщаним) розчином, склад та консистенція якого підбирається відповідно до вказівок діючих будівельних норм і правил (СНиП 3.03.01-83).

Гвинтовий анкер, що вморожується, встановлюється в наперед розроблену свердловину наступним чином: спочатку в свердловину встановлюється тяга з наконечником, а потім свердловина заповнюється ґрунтовим (піщаним) розчином відповідного складу й консистенції. Відразу ж після заповнення свердловини розчином, за допомогою засобів малої механізації або існуючих установок для закручування анкерів в грунт, встановлена на тягу гвинтова лопать закручується до упору (наконечника). Потім на тягу встановлюється втулка і друга гвинтова лопасть, яка також закручується до упору. Завершальною операцією є| встановлення силового з’єднюючого поясу.