1.6 Вишукування місцевих будівельних матеріалів

Будівництво лінійної частини трубопроводів, переходів через природні та штучні перешкоди, доріг й проїздів здовж траси, КС, НПС та ГРС, об'єктів житлового будівництва повинне бути забезпечене місцевими будівельними матеріалами. Основними різновидами їх є:

• дрібнозернисті ґрунти (піски, супіски) для вирівнювання дна траншеї, влаштованої в скельних, напівскельних, мерзлих ґрунтах та для відсипання захисного шару зверху труби перед зворотною засипкою траншеї. В зимовий період дрібнозернисті ґрунти повинні доставлятися в талому стані;

• ґрунти піщані, гравелистні або щебеневі для відсипання насипів під автомобільні дороги, з'їздів із доріг, наземних дільниць прокладання трубопроводів та інше;

• інертні заповнювачі для бетону (щебінь, гравій, грубозернистий пісок) й бутовий камінь при будівництві переходів та майданчикових споруд;

• глини, важкі суглинки для водозахисних інженерних споруд, пристроїв-перемичок в траншеях на болотах й косогірних дільницях та інше;

• ділова та напівтоварна деревина, хмиз та інші лісоматеріали для виконання кріпильних та інших допоміжних робіт;

• мох, очерет, тростина, торф – для захисту ізоляційного покриття трубопроводу від механічного пошкодження та утеплення промислових об'єктів й житлових будинків.

Об’єм та методики пошукових робіт залежать від етапів вишукувань й районів, у яких ведеться будівництво. Пошукові та розвідувальні роботи ведуться в районі дільниць, де не можуть бути закладені резерви ґрунтів (болотисті, засолені та інше).

На етапі технічного проекту повинні бути визначені основні показники з наявності, спосіб розробки й дальність доставки місцевих матеріалів, які визначають вартість їхнього використання і закладаються в зведений кошторисно-фінансовий розрахунок.

Зведення про наявність кар'єрів із необхідними матеріалами можуть бути отримані і в територіальних геологічних управліннях та місцевих планових органах з уточненням їх в підприємствах та господарствах, що знаходяться в їхньому користуванні. З огляду на те, що отримані зведення будуть підставою для складання кошторисів, їх варто оформляти у виді офіційного документа (довідка планового відділу або управління, лист заводоуправління та інше). При цьому необхідно вказати наступні характеристики:

• вид будівельного матеріалу;

• місце розташування дільниці, яка розроблюється;

• спосіб доставки (автотранспорт, залізниця) із зазначенням технічного стану доріг, можливості їх використання;

• дальність перевезення від кар'єру до будівельних майданчиків;

• відстань від кар'єру до залізничної станції або резервних шляхів, де можуть проводитися навантажувально-розвантажувальні роботи.

Одночасно повинні бути отримані (у випадку підтвердження цього завданням на проведення вишукування) дані і наявності виготовлення алізобетону, місцевих стінових матеріалів, пиломатеріалів, механічних, деревообробних та інших промислових підприємств, що могли би виконувати замовлення при будівництві трубопроводу. Збір інформації про ці дані ведеться, як правило, за участю представника головного інженера проекту або проектного відділу.

При відсутності близько розташованих кар'єрів будівельних матеріалів або при технічній можливості та економічній доцільності використання місцевих матеріалів у зоні, що знаходиться рядом із трасою, на будівельні матеріали проводяться пошукові роботи.

На основі обстеження складається відомість резерву ґрунту, в якій вказується найменування й об’єми розроблювальних ґрунтів, точне місце розташування із прив'язкою до траси, розміри площі для розробки, положення ґрунтових вод, характер та довжина під'їзних доріг, об’єм розроблювальних робіт.

При пошуках резервів необхідно виходити із того, що при підземній схемі прокладання трубопроводу з влаштуванням м'якої подушки з мінерального ґрунту буде потрібно на 1 км траншеї приблизно 1500 м³ ґрунту, близько 1000 м³ на влаштування одного з'їзду, а для забезпечення вздовж трасового проїзду будівельних колон на заболочених дільницях довжиною 1 км приблизно потрібно 15000 м³ дренуючого ґрунту.

Об’єм ґрунту при наземній схемі прокладання трубопроводу визначаються проектом. Виділені кар’єри з мінеральним ґрунтом повинні бути погоджені із землекористувачами та іншими зацікавленими відомствами. На місцевості вони позначаються розпізнавальними знаками.

Пошукові роботи проводяться вздовж траси в смузі шириною до 2 або більш кілометрів шляхом маршрутної геологічної зйомки із використанням геологічного та геоморфологічного дешифрування матеріалів аерофото-зніманьня, оголень та виробіток для обґрунтування інженерно-геологічної зйомки. Розвідка родовищ ґрунтів виконується детальністю згідно вимог категорії “В + С” в відповідності із “Інструкцією з використанню класифікації запасів родовищ твердих корисних копалин”.

Родовища, що мають витягнуту форму (алювіальні, льодовикові, піщано-гравійні та інші), доцільно розвідувати виробітками, які розміщують через (25-30) м на поперечниках з розбивкою через (100-200) м.

Родовища з майданчиковим розміщенням ґрунтів (зондові покрови, глинисті породи) рекомендується здійснювати розвідування виробіток (розміром (200х200) м) шляхом розташування їх вздовж сітки з кроком (50-100) м. Глибина виробіток задається на всю потужність корисного шару або до рівня ґрунтових вод. Значний ефект у пошуках та розвідці родовищ будівельних матеріалів досягається за рахунок застосування геофізичних методів.

Вишукування родовищ з покладами кам'яних матеріалів здійснюється за допомогою свердловин та гірськими виробітками: шурфами, канавами, розчищеннями й штольнями. Згідно результатів виробіток визначають потужність корисної товщі, потужність вскриття та вивітрювальні зони скельних порід.

На просадкових породах пошукові виробітки розташовуються в хрест до напрямку залягання даних порід на відстані (200-400) м при попередній розвідці та на відстані (100-200) м при детальній розвідці для категорії А₂.

Запаси ґрунтів (будівельних матеріалів) визначаються згідно методу середнього арифметичного. Запаси не підлягають, як правило, затвердженню в місцевих планових органах й територіальних геофондах. Це, однак, не звільняє проектну організацію від виконання необхідних погоджень із організацією-землевласником та іншими зацікавленими організаціями.

Якість матеріалів, що вишукуються, визначається візуально в польових умовах і за допомогою лабораторного аналізу – проб, що відбираються в процесі пошукових робіт.

Для лабораторного визначення механічного складу пісків відбираються проби: для тонко- та дрібнозернистих масою 1кг; для крупнозернистих із домішкою гравію – 5 кг; для пісково-гравелистни й пісково-гравелистно-галькових ґрунтів – (40-50) кг.

Проби відбирають методом квартування всієї породи витягнутої із свердловини, а з гірських виробіток – шурфів, дудок і розчищень – проби відбирають бороздовим способом.

Склад та методика аналізу ґрунтів залежить від їхнього типу таі призначення як будівельного матеріалу.

Крім загальних зведеннь по родовищу повинні бути приведені наступні характеристики: склад (мінеральний, хімічний, гранулометричний); особливості будови (структура, текстура і складання); фізичні властивості (щільність, об'ємна маса, пористість, вологість, консистенція для глинистих порід, відносна щільність для піщаних); водяні властивості (водостійкість, вологоємкість, капілярність і водопроникність); механічні властивості (міцність на стиск і розрив, опір сколюванню та зсуву; загальну деформацію, повзучість); спеціального призначення (міцність, твердість, стирання, розпушуваність, морозостійкість).

Вимоги до якості природних будівельних матеріалів, які використовуються в якості інертних добавок при приготуванню бетону та розчинів для будівельних і штукатурних робіт регламентовані відповідними стандартами (на пісок для приготування армованого і неармованого бетону й будівельних розчинів, на гравій з врахуванням його морозостійкості та інше.).

В процесі вишукувань не завжди можливе польове та лабораторне визначення всіх необхідних показників по ґрунтах та будівельних матеріалах.

Для орієнтованої оцінки їх фізичних, водяних й механічних властивостей рекомендується використання інженерно-геологічної класифікації гірських порід запропонованої Ф. П. Саваренським, із змінами та доповненнями В. Д. Ломтадзе. При цьому всі породи розбивають на п'ять груп, відповідно до яких можуть бути класифіковані ґрунти та будівельні матеріали (див. табл. 1.2).

При комплексній оцінці запасів та родовищ місцевих будівельних матеріалів особлива увага приділяється можливостям під'їзду до них в період бездоріжжя (тобто ввести прийнятий коефіцієнт на бездоріжжя).

При розвідці родовищ в районах поширення багаторічної мерзлоти необхідно ретельно враховувати місцеві гідрогеологічні умови: поширення талих прошарків, сезонної мерзлоти, граничних глибин відтаювання й промерзання та інше). Врахування всіх цих факторів в їхній сукупності дозволяє здійснювати розробку родовища із найбільш вигідними в економічному та технічному відношеннях способами.

Таблиця 1.2 – Розділення ґрунтів за гранулометричним складом

Фракції ґрунту	Розмір частинок, мм
Валуни (обкатані) або камінь Галька (обкатана) або щебінь Гравій Пісок крупний Пісок середній Пісок дрібний Пісок дуже дрібний Пилюка Глина	більше 100 100-20 20-2 2-0,5 0,5-0,25 0,25-0,1 0,1-0,05 0,05-0,002 менше 0,002

Виявлені притрасові запаси та кар'єри, а також розвідані родовища матеріалів наносяться на спеціальну карту, яку накладають на карту інженерно-геологічного районування. Тут же відзначаються вибрані до відповідних карт й схем лісотаксаційні дані, сільськогосподарські та інші угіддя, угіддя виділені під вирубку для постачання на трасу, в необхідних кількостях, ділової деревини, хмизу та інших лісоматеріалів. При цьому максимально враховується можливість їхнього отримання на смузі розчищення вздовж запроектованої траси трубопроводу.

Зазначені вище характеристики родовищ представ-ляються в спеціальному розділі пояснювальної записки з вишукуванню.

На етапі робочих креслень проводяться, як правило, лише додаткові вишукування, що уточнюють площі поширення й запаси родовищ місцевих будівельних матеріалів із врахуванням остаточного вибору траси трубопроводу на місцевості та конструктивних рішеннях. Як показала практика, для зручності в роботі, варто складати відомості кар'єрних ґрунтів, що служать для підсипання при укладанні трубопроводу та дорожньому будівництві, з прив'язкою їх до конкретних дільниць траси трубопроводу (табл. 1.3 та 1.4).

Таблиця 1.3 – Відомість запасів (резервів) ґрунтів для влаштування м'якої подушки для траси трубопроводу

Відстань вздовж тра-си трубопроводу і до траси (вправо, вліво), км	Найменування та коротка характери-стика ґрунтів	Орієн-товані запаси, м3

Таблиця 1.4 – Відомість про родовища дорожніх будівельних матеріалів (пісок, гравій, щебінь)

Родо-вище	Місцезнаход- ження родо- вища	Запа-си, м3	Основні харак-терис-тики	Роз-роблю-вачі	Спосіб тран- спорту-вання