5.5.2 Влаштування доріг на ґрунтах із низькою несучою здатність

На заводнених й заболочених дільницях і на болотах І та II типів влаштовують тимчасові дороги наступних конструкцій: ґрунтові дороги без покриття, або земляне полотно (рис. 5.7), дороги із покриттям нижчого типу – із ґрунтів, дерево-ґрунтові, збірно-розбірні із дерев’яним покриттям (суцільні та колійні), зимові, льодові переправи; дороги зі покриттям перехідного типу – гравійні й щебеневі, збірні – покриття із залізобетонних плит; спеціальні (із рулонного матеріалу).

1 - екскаватор; 2 - самоскид; 3 - бульдозер; 4 - причіпний каток;

5 - напівпричіпний каток на пневматичних шинах.

Рисунок 5.7 – Схема будівництва земляного полотна

Ґрунтові дороги без покриття (як правило, це вздовжтрасові та під’їзні дороги) влаштовуються на мінеральних ґрунтах із низькою несучою здатністю, дільницях боліт, заболоченої й заводненої місцевості та на багаторічних мерзлих ґрунтах. Вони представляють собою відсипане із мінерального ґрунту полотно з профільованою проїжджою частиною.

Дороги із покриттям нижчого та перехідного типів розраховані на більш довгі терміни експлуатації (табл. 5.4).

Таблиця 5.4 – Технічна характеристика покриття тимча-сових доріг

Тип дороги	Роботоздатність дороги до кап. ремонту, млн.т	Середня технічна швидкість руху, км/год
Покриття нижчого типу
Деревяно-ґрунтові із покриттям:
– із оптимальних сумішей	0,04	15-20
– із ґрунту, що містить крупнозернистий пісок та гравій	0,07	20-25
Ґрунтові, покриті гравієм	0,03	20-25
Ґрунтові із оптимальних сумішей	0,03	15-20
Зимові	0,2	15-20
Покриття перехідного типу
Гравійні та ґрунтовогравійні товщиною не менше 15см	0,6	30
Ґрунтові, які оброблені в’яжучими матеріалами	0,3	25
Збірні колійні із залізобетонних плит, укладених на піскову основу товщиною 5-10см	4	30

При будівництві ґрунтових доріг без покриття використовують дренуючі крупнообломкові піскові шлаки, попелові шлакові суміші, недренуючі ґрунти, дрібні піски. Для нижньої частини насипу використовують сухі торф’яні ґрунти, в якості капілярно-перериваючої прокладки, тим самим запобігають випучуванню ґрунту. Насип на всю ширину відсипають захватами до 50 м горизонтальними шарами із рівномірним ущільненням .

Будівництво земляного полотна повинно вико­нуватися механізованою дорожньо-будівельною колоною, що складається із бригадира (6 розряду), машиніста екскаватора (6 розряду), помічника машиніста екскаватора (5 розряду), двох машиністів бульдозера (5,6 розрядів), двох машиністів причіпного катка (5,6 розрядів) та водіїв автомобілів – самоскидів (2,3 класів), число яких визначається, виходячи із об’єму роботи.

Така колона повинна бути укомплектована відповідними машинами, механізмами та транспортними засобами.

Для відпочинку працівників та зберігання інвентарю виділяєють пересувний вагончик.

Як показує практика, середній темп будівництва земляного полотна, механізованою колоною, залежить від пори року, умов будівництва і складає (300-500) м/зміну.

При влаштуванні покрашених ґрунтових по­криттів безпосередньо на земляному полотні проводять змішування скелетних добавок із верхнім шаром ґрунту полотна на глибину, рівну товщині покрашеного покриття, а потім профілюють дорогу бульдозерами або автогрейдерами та утрамбовують її верхній шар катками або завантаженими самоскидами (при необхідності із поливанням до необхідної вологості).

Гравійне покриття влаштовують пошарово, відсипаючи гравій автосамоскидами на сплановане й втрамбоване земляне полотно, послідовно розрівнюючи шар та втрамбовуючи його катками на пневматичних шинах до припинення осідання втрамбованого шару.

Дерев’яно-ґрунтові (лежневі) дороги при будівництві магістральних трубопроводів використовують переважно як технологічні (рис. 5.8).

Їх будують в два етапи: спочатку будують дерев’яну конструкцію дороги методом послідовного нарощування її в напрямку “від себе”, а потім (після готової дерев’яної конструкції) на землі довжиною не менше(200-300) м влаштовують ґрунтову відсипку.

Технологія влаштування дорожнього покриття, із використанням дерев’яних щитових конструкцій суцільного настилу або будівництво колійного проїзду залежить від конструкції покриття, або забезпеченості необхідною дорожньо-будівельною технікою механізованої колони

1 - прижимні колоди; 2 - автосамоскид; 3 -бульдозер; 4-трельовочний трактор;5 - настил із колод; 6 - поздовжні лежні; А,Б - відповідно дерев'яна основа та ґрунтове покриття.

Рисунок 5.8– Схема будівництва дерев’яно-ґрунтової (лежневої) дороги

Тимчасові дороги із таким покриттям будуються в два етапи: спочатку підготовлюють основу, а потім встановлюють щитове дерев’яне покриття (рис. 5.9).

Тимчасові дороги із використанням залізобетонних плит потребують, перш за все, встановлення дренуючої основи, відсипаної, як правило, із кварцових матеріалів на сплановане земляне полотно з наступним розрівнюванням та пошаровим ущільненням.

а, б – влаштування відповідно основи та збірного щитового покриття; 1 – поперечини; 2 – збірний щит; 3 – автомобільний кран; 4 – болотохід

Рисунок 5.9 – Схема будівництва дорожнього покриття із дерев' яних щитів.

Правильність поперечних схилів такої дороги перевіряють шаблоном.

Роботи проводить бригада, яка складається із машиніста екскаватора (5 розряду), двох такелажників (2 розряду), двох водіїв автокрану, монтажника (4розряду), машиніста автогрейдера (6 розряду), машиніста катка (5 розряду) та водіїв автосамоскидів й бортових автомобілів, число яких встановлюється виходячи із об’єму робіт.