- •1.Методологічні основи аграрного права України
- •2.Аграрне право у сучасній правовій доктрині України
- •3.Законодавчі основи аграрного права України
- •4.Інституційне забезепечення аграрного права України
- •5.Поняття та предмет аграрного права України
- •6. Функції аграрного права України
- •7. Принципи ап України
- •8. Методи в аграрному праві України
- •1 . Загальні методи:
- •1. Специфічні методи (Янчук):
- •9. Система і структура ап України
- •10. Співвідношення та взаємодія аграрного права з іншими галузями правової системи України.
- •11. Об’єктивні і суб’єктивні передумови формування аграрного права у правовій системі України
- •12.Розвиток аграрного права в умовах реформування земельно-аграрних відносин в Україні
- •13 Аграрне право в умовах світових інтеграційних економічних та державно – правових явищ: тенденції та перспективи
- •14. Поняття, особливості та види джерел аграрного права.
- •15. Ку як джерело апу
- •16.Закони України та Постанови вру як джерела апу
- •17. Міжнародні договори та міждержавні угоди
- •18.Укази пу у системі джерел аграрного права
- •19. Нормативно – правові акти кму та інших оввл як джерела ап
- •20. Рішення ксу
- •23.Характеристика, види і юридична природа локальних нормативно-правових актів як джерел аграрного права України
- •24. Проблеми адаптації аграрного законодавства України до законодавства єс: тенденції і перспективи. .
- •26. Конституційні права, свободи особи у аграрному праві України
- •27. Юридична природа обов'язків особи в аграрному праві України.
- •28. Законодавче забезпечення прав, свобод і обов'язків у аграрному праві України.
- •29. Юридичні гарантії здійснення суб'єктивних прав, свобод та виконання обов'язків особи у сфері сільського господарства та агропромислового комплексу.
- •31. Поняття, загальні та особливі ознаки аграрних правовідносин в Україні.
- •32. Об'єкти аграрних правовідносин.
- •33. Суб'єкти аграрних правовідносин.
- •34 Зміст аграрних правовідносин.
- •35 Класифікація аграрних правовідносин у теорії аграрного праві України
- •36 Особливості аграрних реформаційних правовідносин в Україні.
- •38Соціальні відносини у сільському господарстві та особливості їх правового регулювання.
- •39 Підстави виникнення, зміни і і припинення аграрних правовідносин,
- •41. Конституційні основи та законодавче забезпечення використання землі та інших природних ресурсів у виробництві сільськогосподарської продукції.
- •42. Право на загальне і спеціальне природокористування у виробництві сільськогосподарської продукції.
- •43. Використання землі та інших природних ресурсів у виробництві сільськогосподарської продукції на праві приватної, державної і комунальної власності.
- •44. Використання землі та інших природних ресурсів на праві оренди для виробництва сільськогосподарської продукції.
- •45. Особливості використання земель сільськогосподарського призначення на праві постійного користування для виробництва сільськогосподарської продукції.
- •46. Особливості використання землі на праві користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.
- •47. Особливості використання розпайованих земель сільськогосподарського призначення
- •47. Особливості використання розпайованих земель сільськогосподарського призначення
- •48. Юридична природа інституційно – функціонального регулювання аграрних відноси у ринкових умовах
- •49. Система органів державної влади в інституційно – функціональному регулювання аграрних правовідносин
- •54.Юрисдикція органів судової влади у забезпеченні регулювання аграрних відносин в Україні.
- •55.Юрисдикція органів місцевого самоврядування у забезпеченні державного регулювання аграрних відносин.
- •56. Правові форми державної підтримки суб'єктів господарювання у сфері виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції.
- •57. Юридична відповідальність органів державної влади, мс та їх посадових осіб у сфері регулювання аграрних правовідносин в Україні.
- •58. Поняття, види аграрних правопорушень в системі юридичної відповідальності.
- •59. Підстави, умови і форми цивільно-правової відповідальності за аграрні
- •60. Підстави, умови і форми матеріальної відповідальності за аграрні
- •61.Підстави, умови та форми дисциплінарної відповідальності за аграрні правопорушення.
- •65.Правове становище фермерських господарств.
- •67. Правове становище колективних сільськогосподарських підприємств.
- •68.Особливості правового становища приватних сільськогосподарських підприємств.
- •69.Особливості правового становища господарських товариств у сільському господарстві
- •70.Особливості правового становища державних та комунальних сільськогосподарських підприємств.
- •71.Особливості правового становища об'єднань у сільському господарстві.
- •72.Правове становище підсобних сільських господарств промислових підприємств.
- •73.Особливості правового регулювання банкрутства сільськогосподарських підприємств та фермерських господарств.
- •74. Загальна характеристика внутрішніх аграрних відносин членства та участі у правовому становищі суб'єктів господарювання у сфері виробництва сільськогосподарської продукції.
- •75.Правовий статус засновників, учасників та членів сільськогосподарських підприємств.
- •76.Правовий статус засновників і членів фермерських господарств.
- •77. Особливості правового статусу засновників і членів колективних сільськогосподарських підприємств.
- •78. Правовий статус засновників і членів сільськогосподарського кооперативу.
- •79. Особливості правового статусу засновників та учасників господарських товариств у сільському господарстві України.
- •80. Конституційні та законодавчі основи внутрішніх організаційно-управлінських відносин у правовому становищі сільськогосподарських підприємств.
- •81. Правові засади та порядок здійснення самоврядування в сільськогосподарських підприємствах корпоративного типу.
- •82. Правові засади та порядок здійснення самоврядування в сільськогосподарських
- •83. Правові засади і порядок здійснення внутрішнього управління державними та
- •84. Правові засади та особливості внутрішнього управління фермерським
- •85. Особливості правового регулювання внутрішнього управління об'єднаннями у
- •86. Конституційні і законодавчі основи правового регулювання внутрішніх аграрних трудових і соціальних відносин у сільськогосподарських
- •87. Поняття, види та загальна характеристика внутрішніх трудових і соціальних відносин у сільськогосподарських підприємствах.
- •88.Особливості правового регулювання праці членів сільськогосподарських підприємств
- •90. Правове регулювання праці у фермерських господарствах.
- •91. Правове регулювання праці у міжгосподарських підприємствах (об'єднаннях).
- •92. Особливості регулювання праці у підсобних сільських господарствах промислових підприємств.
- •93. Особливості правової охорони життя та здоров'я працівників сільського господарства.
- •94 Особливості правового регулювання соціального забезпечення членів сільськогосподарських підприємств.
- •101 Правовий режим майна сільськогосподарських підприємств корпоративного типу
- •102. Правовий режим майна міжгосподарських підприємств (об’єднань) в сільському господарстві
- •105 Право на ведення особистого селянського господартва та його здійснення
- •106 Поняття особистого селянського господарства за законодавтсвом України
- •107 Правові форми використання земельних ділянок для осг
- •108. Правові форми використання майна для особистого селянського господарства.
- •109. Особливості правового регулювання праці та соціального захисту в особистих селянських господарствах.
- •110 Конституційні та законодавчі основи правового регулювання господарської діяльності у сфері виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції.
- •111. Правові форми здійснення господарської діяльності у сфері виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції.
- •112. Особливості внутрішніх і зовнішніх аграрних правовідносин у сфері виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції.
- •113. Правове регулювання відносин у сфері насінництва та розсадництва.
- •114. Правове регулювання внутрішніх і зовнішніх відносин у сфері зерна.
- •115. Правове регулювання виробництва та реалізації цукру
- •116. Правове регулювання виноградарства та виноробства в Україні.
- •117. Прав регулювання здійснення племінної справи
- •120. Виробництво і реалізація молока то молочних продуктів субектами господарської діяльності у с/г
- •121. Правове регулювання відносин у сфері виробництва та реалізації продукції рибництва та рибальства в Україні.
- •123. Правове регулювання відносин у сфері підсобних виробництв і промислів у сільському господарстві.
- •128. Правове регулювання біржового сільськогосподарського ринку.
- •136. Особливості договірного регулювання відносин у сфері реалізації
- •137. Договірне регулювання відносин у сфері матеріально-технічною забезпечення суб'єктам господарської діяльності у сільському господарстві.
- •138. Договірне регулювання відносин у сфері виробничо-технічного обслуговування суб'єктів господарювання у сільському господарстві.
- •139. Договірне регулювання відносин у сфері кредитування суб'єктів господарської діяльності у сільському господарстві.
- •140. Договірне регулювання відносин у сфері страхування виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції суб'єктами аграрного підприємництва.
- •141. Договірне регулювання лізингових відносин у сфері виробництва
- •142.Договірне регулювання відносин у сфері використання науково-технічної продукції у сільському господарстві.
- •146. Правове регулювання пдв в сільському господарстві.
- •147. Правове регулювання збору на розвиток садівництва та хмелярства.
- •148. Правові засади сплати внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування в сільському господарстві України.
- •149. Правові засади списання та реструктуризації боргів сільськогосподарських підприємств.
- •150. Конституційні і законодавчі основи правового забезпечення соціальні розвитку сільської поселенської мережі в Україні.
- •151.Сільська поселенська мережа як об'єкт аграрно-правового регулювання.
- •152. Юридична природа соціального розвитку села.
- •153. Правове регулювання житлового будівництва у сільській місцевості.
- •154. Правове регулювання шляхового будівництва у сільській місцевості.
- •155. Правове забезпечення культурно-побутового та спортивно-оздоровчі обслуговування жителів села.
- •156.Правове забезпечення наукових досліджень та підготовки кадрів для села.
- •157. Правове забезпечення розвитку фермерських садиб у складі сільської поселенської мережі.
117. Прав регулювання здійснення племінної справи
Тваринництво провідна галузь с/г, основний постачальник повноцінного харчового білка, та сировини для переробної галузі АПК. Відносини регулюються: Зу «Про племінну справу у тваринництві»
племінна справа - система зоотехнічних, селекційних та організаційно-господарських заходів, спрямованих на поліпшення племінних і продуктивних якостей тварин;
племінні (генетичні) ресурси - тварини, сперма, ембріони, яйцеклітини, інкубаційні яйця, які мають племінну (генетичну) цінність;
племінне свідоцтво (сертифікат) - документ встановленої форми про походження, продуктивність, тип та інші якості тварин, сперми, ембріонів, яйцеклітин, складений на основі даних офіційного обліку продуктивності, імуногенетичного контролю та офіційної класифікації (оцінки) за типом;
Об'єктами племінної справи у тваринництві є велика рогата худоба, свині, вівці, кози, коні, птиця, риба, бджоли, шовкопряди, хутрові звірі, яких розводять з метою одержання від них певної продукції (далі - тварини).
Суб'єктами племінної справи у тваринництві є:
власники племінних (генетичних) ресурсів; підприємства (об'єднання) з племінної справи, селекційні, селекційно-технологічні та селекційно-гібридні центри, іподроми, станції оцінки племінних тварин; підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які надають відповідні послуги та беруть участь у створенні та використанні племінних (генетичних) ресурсів; власники неплемінних тварин - споживачі племінних (генетичних) ресурсів та замовники послуг з племінної справи у тваринництві.
Об'єктами державної реєстрації є племінні тварини та племінні стада.
Державна реєстрація племінних тварин здійснюється шляхом внесення відповідних даних про них до державних книг племінних тварин, а племінних стад - до Державного племінного реєстру.
Положення про державні книги племінних тварин і Державний племінний реєстр затверджуються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, до відання якого віднесені питання сільського господарства.
Дані державних книг племінних тварин і Державного племінного реєстру є доступними для заінтересованих осіб.
Власники племінних (генетичних) ресурсів зобов'язані мати племінні свідоцтва (сертифікати), які є документальним підтвердженням якості належних їм племінних тварин, сперми, ембріонів, яйцеклітин.
Племінне свідоцтво (сертифікат) є основою для визначення цінності племінних (генетичних) ресурсів і гарантує певний рівень ефективності їх використання при дотриманні споживачем цих ресурсів вимог, встановлених цим Законом.
Управління племінною справою у тваринництві здійснює Головдержплемінспекція, яка підпорядковується керівнику спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, до відання якого віднесені питання сільського господарства. Очолює її Головний державний інспектор з племінної справи у тваринництві, який призначається на посаду керівником спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади, до відання якого віднесені питання сільського господарства.
118. правове забезпечення ветеринарної справи в С/Г. дані відносини регулюються ЗУ «Про ветеринарну медицину» ветеринарна медицина - галузь науки та практичних знань про фізіологію і хвороби тварин, їх профілактику, діагностику та лікування, визначення безпечності продуктів тваринного, а на агропродовольчих ринках - і рослинного походження; діяльність, спрямована на збереження здоров'я і продуктивності тварин, запобігання їхнім хворобам та на захист людей від зоонозів і пріонних хвороб;
Державне управління в галузі ветеринарної медицини здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики, Державний департамент ветеринарної медицини з державною інспекцією ветеринарної медицини, його територіальні органи.
Державний ветеринарно-санітарний контроль здійснюється державними інспекторами ветеринарної медицини.
Головний державний інспектор ветеринарної медицини України може надавати лікарям ветеринарної медицини, які працюють у державних установах ветеринарної медицини, та ліцензованим лікарям ветеринарної медицини повноваження державного інспектора ветеринарної медицини на проведення державного ветеринарно-санітарного контролю. Втручання в роботу уповноважених лікарів ветеринарної медицини щодо здійснення державного ветеринарно-санітарного контролю забороняється.
Державний ветеринарно-санітарний контроль на об'єктах окремих центральних органів виконавчої влади за погодженням з Департаментом може здійснюватися підрозділами ветеринарної медицини цих органів.
вороби, що підлягають повідомленню
Список хвороб, що підлягають повідомленню, затверджується Департаментом та включає:
1) всі особливо небезпечні хвороби, занесені до списку МЕБ;
2) екзотичні хвороби тварин, які в разі занесення та подальшого поширення в Україні можуть призвести до неприйнятного рівня ризику для тварин та/або людей;
3) хвороби тварин, що проявляються в Україні, які в разі спалаху або поширення на території України можуть призвести до неприйнятного рівня ризику для здоров'я тварин та/або людей.
Особи, які проводять виставки, змагання тварин, ярмарки, аукціони, вистави з тваринами, що мандрують, організовують пересувні зоопарки тощо, зобов'язані отримати на проведення таких заходів дозвіл головного державного інспектора ветеринарної медицини відповідного територіального органу.
Дозвіл, видається безоплатно за умови виконання ветеринарно-санітарних заходів протягом 30 днів з дати надходження заяви.Кабінет Міністрів України створює постійну Державну надзвичайну протиепізоотичну комісію при Кабінеті Міністрів України.
До повноважень Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії при Кабінеті Міністрів України належить здійснення оперативного контролю, керівництва та координації діяльності органів виконавчої влади, державних служб, підприємств, установ, організацій та осіб щодо запобігання спалахам масових хвороб тварин і отруєнням та їх ліквідації.
При підозрі на виявлення хвороби, що підлягає повідомленню, але не є особливо небезпечною і потребує запровадження карантину (карантинних обмежень), відповідний головний державний інспектор ветеринарної медицини видає розпорядження про запровадження карантину тварин:
негайно після підтвердження спалаху карантинної хвороби;
якщо через 24 години після отримання інформації про підозру спалаху карантинної хвороби її не було усунуто.
Ветеринарні препарати до початку їх обігу та використання в Україні проходять державну реєстрацію. Максимальний термін дії реєстрації становить п'ять років.
Забороняється реєструвати (перереєстровувати) ветеринарні препарати, які можуть спричинити шкоду ветеринарно-санітарному та епізоотичному стану або здоров'ю людей чи тварин.
Спрощена державна реєстрація застосовується щодо препаратів, які є значним чином схожими, містять рівну кількість однаково діючих субстанцій в одній і тій самій формі, результати відповідних досліджень яких підтверджують їх ідентичність щодо біодоступності та біоеквівалентності, а також те, що їх терапевтичний вплив є по суті однаковим з терапевтичним впливом патентованих препаратів (препаратів-брендів), зареєстрованих в Україні та в інших країнах, а також щодо препаратів, визначених Департаментом як такі, що мають однакові критерії для реєстрації.
. Введення в обіг ветеринарного препарату виробником та/або продавцем (постачальником) вважається гарантією безпечності препарату згідно з його призначеним застосуванням і виконання встановлених вимог щодо чистоти (якості) такого препарату та/або його відповідності іншим обов'язковим вимогам, встановленим відповідними технічними регламентами та/або умовами реєстрації.
Ввезення на територію України, транзит і вивезення з території України товарів здійснюються виключно через призначені прикордонні інспекційні пости, які мають карантинні станції та призначені для ввезення та вивезення товарів (далі - призначені прикордонні інспекційні пости).
119. організація та виробництво с/г продукції бджільництваЗУ «Про бджільництво», ЗУ «Про захист рослин», ЗУ «Про ветеринарну медицину», ЗУ «Про тваринний світ», ЗУ «Про рослинний світ», ЗУ «Про племінну справу у тваринництві» бджільництво - галузь сільськогосподарського виробництва, основою функціонування якої є розведення, утримання та використання бджіл для запилення ентомофільних рослин сільськогосподарського призначення і підвищення їх урожайності, виробництво харчових продуктів і сировини для промисловості;
Обєкти:робоча бджола - самка з недорозвиненими статевими органами, яка запилює рослини, збирає нектар, пилок і виробляє продукти бджільництва; бджолина матка - самка, яка забезпечує відтворення бджолиної сім'ї; трутень - самець бджолиної матки; бджолина сім'я - цілісна біологічна одиниця, яка складається з однієї бджолиної матки, 15-60 тисяч у середньому робочих бджіл та приблизно двох тисяч трутнів.Суб'єкти бджільництва Суб'єктами бджільництва незалежно від форм власності є: племінні та товарні пасіки, племінні бджолорозплідники;
підприємства з виготовлення обладнання та пасічного інвентаря; підприємства, установи та організації із заготівлі, переробки, реалізації продуктів бджільництва та препаратів із них;
лабораторії сертифікації продуктів бджільництва; наукові установи, заклади освіти, дослідні господарства, які займаються бджільництвом. До суб'єктів бджільництва також належать спілки, асоціації та інші об'єднання, діяльність яких пов'язана з питаннями бджільництва.
Суб'єкти бджільництва, зайняті виробництвом і переробкою продуктів бджільництва, є виробниками сільськогосподарської продукції.Стаття 11. Право на зайняття бджільництвом
Право на утримання бджіл і зайняття бджільництвом мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають необхідні навики або спеціальну підготовку, а також юридичні особи. Зайняття бджільництвом здійснюється без окремого дозволу органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Законодавством не обмежується кількість бджолиних сімей, але є вимоги до якісного складу. На пасіці утримуються лише бджоли, які районовані у певній місцевості відповідно до плану породного районування, який затверджений Наказ Мінагрополітики від 20.09.2000р.
Породне районування – наукового обґрунтований відділ конкретних бджіл, біологічні властивості яких найкращим чином відповідають типовим умовам клімату та водозборів цих регіонів, що дозволяє їм виробляти значно більше продукції порівняно з іншими породами. Пасіка підлягає державній реєстрації. Порядок реєстрації пасік – Наказ Мінагрополітики 20.09.2000р.
Реєтрація - за місцем проживання ФО чи місцем реєстрації ЮО у місцевих радах у рік заснування пасіки. Факт реєстрації засвідчується ветеринарно – санітарним паспортом. Ветеринарно – санітарні вимоги до розміщення пасіки визначаються Інструкцією. Щодо попередження і ліквідації хвороб і отруєнь бджіл, затв. Наказом Головного державного Інспектора Ветеринарної медицини 30.01.2001р. Пленні пасіка та племінний бджоло розплідник проходять атестацію та отримують племінні свідоцтва. Технологічні вимоги до проведення селекційно – племінної роботи у галузі бджільництва, проведення атестації пасік і видачі племінних свідоцтв (сертифікатів) затв. Наказом Мінагрополітики №185/83 20.09.2000р.
племінна пасіка - пасіка, призначена для розмноження,
поліпшення та виведення бджіл певної породи, збереження існуючого
генофонду бджіл;
товарна пасіка - пасіка, призначена для одержання продуктів
бджільництва (ЗУ)
За виробничим напрямові на підзаконному рівні розрізняють такі види пасіки:
1. медотворні,
2. запилювальні,
3. запилювально – медові,
4. репродукторні,
5. племінні,
6. карантинні.
Ввезення в Україну ти вивезення бджіл і продуктів бджільництва - згідно з правилами Наказ 20.09.2000р. № 184/82.
Права:
1. З метою задоволення спільних інтересів у питаннях розвитку
бджільництва громадяни можуть добровільно об'єднуватися у
громадські організації пасічників.