4.Інституційне забезепечення аграрного права України

АП- галузь права. До неї входять норми права та інститути.

Особливим інститутом АП є інститут права членства в юридичних особах. Юридичні норми, що утворюють цей інститут, регулюють організаційно-правові відносини, пов’язані з у мовами і порядком вступу в члени Колетивних с/г підприємств(КСГП), сільгоспвиробничих кооперативів(СГПВК) тощо і виходом з нього, порядком і наслідком припинення членства.

Важливим є також інститут права самоврядування в КСГП, СГПВК тощо.

Правовий режим основних, обігових та інших громадських фондів у КСГП визначається інститутом права колективної власності. Його нормами регулюється порядок утворення, використання, поповнення всіх фондів у процесі розподілу продукції та доходів у колективному с/г підприємстві, правомочностей органів управління щодо здійснення права розпорядження майном і коштами, паювання і визначення дивідендів та їхня виплата.

Важливим інститутом АП є інститут права засновництва та корпоративного права. Правові норми, що регулюють цей інститут, пов’язані з умовами і порядком заснування госп товариств.

З прийняттям ЗУ “про фермерське господарство” правовим інститутом даної галузі права слід вважати правове становище фермерських господарств.

Інститут правового регулювання виробничо-господарської діяльності всіх суб’єктів аграрного підприємства регламентує правове становище і господарську самостійність сільськогоподарського товаровиробника як юридичної особи приватного права, державних с/г підприємств, порядок утворення його виробничих підрозділів в основних, спеціалізованих і допоміжних галузях господарювання. Вимоги успішного здійснення соціально-економічної реформи зумовлюють необхідність вдосконалення внутрішньогосподарських трудових відносин у всіх суб’єктах аграрного підприємництва, що позначається на восконаленні відповідних правових інститутів, норми яких регулюють трудові відносини в с/г. Таким є інститут правового регулювання робочого часу і часу відпочинку працівників.

5.Поняття та предмет аграрного права України

Аграрне право України – це комплексна, інтегрована і спеціалізована галузь права; вона охоплює різін правові норми, які регулють аграрні відносини, що складаються у сфері виробничої та пов’язано і з нею сільськогосподарської діяльності під час використання земель ільськогосподарського призначення різними аграрними суб’єктами.

Для розмежування галузей права використовуються такі категорії як предмет і метод правового регулювання.

Предметом АП є такі відносини, які являють собою комплекс земельних, майнових, трудових і організаційно-управлінських відносин, які грунтуються на приватній, державній, комунальній власності і виникають у сфері с/г і пов’язаних з ними інших відносин с/г підприємств та їх об’єднань, а також діяльності селянських і особистих підсобних господарств.

Предмет можна визначити як і сукупність комплексних, інтегрованих і спеціалізованих суспільних і аграрних відносин, які за своїм змістом є земельними, трудовими, майновими, організаційно-управлінськими; вони функціонують у процесі здійснення різними аграрними суб’єктами с/г виробничої та пов’язаної з нею іншої діяльності.

Виробнича с/г діяльність – це не що інше, як процес землекористування, який породжує єдиний комплекс земельних і трудових відносин. Саме вирощування с/г культур як процес праці на землі становить першооснову предмета АП.

Земельно-трудові відносини складаються переважно під час використання земель як основного засобу виробництва с/г продукції.

З попердніми щільно пов’язані майнові аграрні відносини. ЦКУ закріпив підприємницьку сутнісь таких аграрних суб’єктів як виробничі кооперативи. ГК деталізовано майнові відносини у виробничих кооперативах та юр зафіксовано існування приватних підприємств, фермерських господарств і орендних підприємств, як підприємницьких структур.

За умов ринкової економіки посилюється значення внутрішніх організаційно-управлінських відносин, які набирають самостійного характеру щодо вирішення проблем організації і управлінської діяльності в усіх структурниз формах с/г виробництва, при цьому значно зміцнюються демократичні засади управлінської діяльності, роль правових актів, особливо статутів ФГ, с/г виробничих і обслуговуючх кооперативів та ін.

У зовнішньо-організаційно-управлінських відносинах змінюються методи адміністрування методами всебічної підтримки аграрного підприємтва.