2.Аграрне право у сучасній правовій доктрині України

Аграрне право- порівняно нова галузь у системі права, яка об’єктивно сформувалась у 70-х роках минулого століття внаслідок об’єднання в єдиний косплекс правових норм, які регулювали суспільні відносини в колгоспах, державних с/г підприємствах, інших с/г виробничих структурах, що існували в той час.

Об’єктом аграрних відносин цих різних суб’єктів стала насамперед їх с/г виробнича діяльність. Вона за змістом реалізується різними аграрними суб’єктами, проте має єдину спрямованість – на використання земель с/г призначення для виробництва відповідної продукції.

З виникненням України як суверенної держави, радикальними змінами суспільних відносин на селі у зв’язку з реалізацією земельної та аграрної реформ істотно розширилося та набуло якісно нового змісту аграрне законодавство, що становить нормативно-правову базу АП як галузі права. Проте, як і раніше, воно акумулює законодавчі акти, що регулюють земельні, трудові, майнові, організаційні, управлінські та інші відносини різних аграрних суб’єктів.

АП, це, 1) комплексна галузь права, яка є сукупністю різних за юр природою норм, що регулюють органічний за змістом комплекс аграрних суспільних відносин, а саме: трудових, земельних, майнових, організаційних, управлінських. 2) це інтегрована галузь права, норми якої регулюють відносини багатьох аграрних суб’єктів: фермерських господарств, с/г кооперативів, особистих селянських господарств, приватних і державних аграрних підприємств. 3) це спеціалізована галузь права, що зумовлено таким узагальнючим для всіх аграрних суб’єктів принципом їх основної діяльності, як с/г виробнича та пов’язана з нею діяльність. У свою чергу ця діяльність має певну специфіку – пов’язаність із використанням природних властивостей земель с/г призначення.

Отже, АП – це комплексна, інтегрована і спеціалізована галузь права; вона охоплює різні правові норми, які регулюють аграрні відносини під час використання земель с/г призначення різними аграрними суб’єктами.

3.Законодавчі основи аграрного права України

Джерела АП – це вираження державної волі в уніфікованих та діференційованих нормативно-правових актах, які приймаються компетентними органами держави, ораганами місцевого самоврядування та сільськогосподарськими організаціями, їхнімі об’єднаннями, і регулюють аграрні відносини в сфері сільськогосподарської діяльності.

Насвність власних джерел є свідченням існування відповідної галузі права. У свою чергу АП характеризується множинністю джерел.

Класифікувати джерела АП можна залежно від юридичної сили нормативно-правових актів, якими регламентуються аграрні відносини:

-закони ( це нормативно-правові акти вищого представницького органу держави, які регулююь найбільш важливі суспільні відносини, мають найвищу юридичну силу щодо всіх інших нпа)

а) конституційні ( в першу чергу Конституція України) КУ: Ст. 13 визнає землі, інші природні ресурси об’єктами права власності Українського народу. Ст. 42 гарантує кожному право на здійснення підприємницької діяльності, в тому числі й у сфері сільськогосподарського виробництва. Ст. 55 гарантує право оскаржувати у суді рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових осіб, тощо.

б) звичайні а бо поточні ЗУ “Про державну підтримку сільського господарства України”- покликаний визначати основи державної політики у бюджетній, кредитній, ціновій, страховій, регуляторній та інших сферах державного управління щодо стимулювання виробництва сільськогосподарської продукції та розвитку аграрного ринку, а також забезпечення продовольчої безпеки населення.

ЗУ “Про фермерське господарство”, ЗУ “ Про сільськогосподарську кооперацію”.

Застосовуються в АП і кодифіковані нпа, які мають загально-уніфікований характер ( ЗК, ЦК, ГК).

- підзаконні нпа (це нпа компетентних органів, що видаються на підставі закону, відповідно до закону і на його виконання):

а) нормативні акти Президента України та КМУ (укази ПУ, постанови КМУ)

Указ ПУ “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрноо сектора економіки” від 29 січня 2001 року. Указ “Про заходи щодо забезпечення захисту майновихправ селян у процесі реформування аграрного сектора економіки”.

Постанови КМУ: “Про організації біржового сільськогосподарського ринку” (95 р.)

б) відомчі нпа (накази та інструкції Мінагрополітики, Державного комітету земельних ресурсів, МОЗ)

Наказ Мінагрополітики “Про приведення нормативно-правових актів у відповідність із ЗУ “Про основні засади державного нагяду (контролю) у сфері господарської діяльності””.

в) нпа органів місцевого самоврядування і виконавчої влади на місцях (рішення, розпорядження)

г) локальні внутрішньогосподарські нпа (статути, угоди, колективні договори)

+Окрему групу джерел становлять міжнародні договори.