47. Особливості використання розпайованих земель сільськогосподарського призначення

Внаслідок розпаювання (роздачі) земель, проведеного під час виконання Указу Президента України від 08.08.95 р. №720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям", сільськогосподарські угіддя (рілля, сіножаті, пасовища, багаторічні насадження) знайшли свого власника, і на ці землі оформлені або повинні бути оформлені документи, що засвідчують право власності.

Указ встановив, що - Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства. При паюванні вартість і розміри земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.

Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» від 3 грудня 1999р. передбачив реформування колективних сільськогосподарських підприємств шляхом: забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських (фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб'єктів господарювання, заснованих на приватній власності (далі - приватні формування). Даний Указ запровадив обов'язкове укладання підприємствами, установами, організаціями, які використовують землю для сільськогосподарських потреб, договорів оренди земельної частки (паю), з власниками цих часток, паїв з виплатою орендної плати у грошовій чи натур.формі.

Так, відповідно до ЗУ «Про фермерське господарство»: Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Крім, цього відповідно до ЗУ «Про сільськогосподарську кооперацію»- Право власності на землю кооперативом може набуватися шляхом внесення до пайового фонду земельних ділянок його

засновниками та членами.

Таким чином можна зробити висновок, особливістю використання розпайованих земель сільськогосподарського призначення є те, що на основі таких розпайованих земельних часток(паїв) можуть бути створені фермерські господарства, господарські товариства, сільськогосподарські кооперативи та інші суб'єкти господарювання, засновані на приватній власності; дані земельні частки(паї) можуть бути об’єктами оренди; можуть вноситись до пайового фонду земельних ділянок сількогосподарських кооперативів.

48. Юридична природа інституційно – функціонального регулювання аграрних відноси у ринкових умовах

Інституційно – організаційне забезпечення СГ здійснюється через чинне законодавство, яке юридично визначає інституційні засади – систему органів та їх структуру та функціональні засади - компетенцію зазначених органів, їх взаємодію – у сфері державного та самоврядного регулювання СГ.

В теорії державне та самоврядне регулювання – врегульована правовими нормами специфічна діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування та інших уповноважених суб’єктів, які безперервно цілеспрямовано в рамках своїх повноважень та межах, визначених державною аграрною політикою впливають на СГ виробництво, інші види аграрних відносин з метою забезпечення продовольчої безпеки, ефективного використання земельних та інших ресурсів, дотримання аграрного законодавства, попередження аграрних правопорушень та захисту прав громадян.

Основними напрямками державного та самоврядного регулювання є:

1.Формування та функціонування ринку СГ продукції,

2.Фінансування, кредитування, страхування та пільгове оподаткування АПК,

3.Захист вітчизняних МГ товаровиробників при здійснення зовнішньоекономічної діяльності,

4.Розвиток науки та здійснення наукової діяльності у сфері АПК,

5.Розвиток соціальної сфери,

6.Інші напрями, визначені законодавством.

Державному регулюванню притаманні ознаки:

1.Закріплення на конституційному рівні основних засад державного регулювання СГ та зобов’язань держави у цій сфері ( КУ не розкриває аграрної спрямованості!),

2.Державне регулювання СГ здійснюється в умовах агарної та земельної реформ,

3.Зміст державного регулювання СГ визначається аграрною політикою і конкретизується в ЗУ «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015р.», 18.10.2005р.

4.Цілеспрямованість та результативність,

5.Має державно – владний характер та вказує на міру можливої та необхідної поведінки,

6.Має специфічний набір методів та способів державного регулювання СГ, зумовлених необхідністю врахування публічно – правових інтересів суспільства (це адміністративні та економічні).

Принципи державного регулювання СГ:

1.Законності,

2.Прямої заборони втручання держави у господарську діяльність суб’єктів господарювання (перевага державної власності),

3.Принцип державної підтримки діяльності СГ товаровиробників.

4.Принцип державного протекціонізму – захист прав товаровиробників,

5.Забезпечення суб’єктами господарювання захисту прав власності на землю, майно тв. Інше.