60. Підстави, умови і форми матеріальної відповідальності за аграрні

правопорушення.

У ст. 130 КЗпП зазначається, що працівники несуть мат. відп. за шкоду, заподіяну П.У.О. через порушення покладених на них трудових обов'язків. Матер. відп. працівників — це один із видів юр. відповідальності, згідно з якою працівник при виконанні трудових обов'язків зобов'язаний відшкодувати завдану ним шкоду П.У.О.

Підставами застосування матеріальної відп-ті є шкода, завдана винним суб'єктом. Для притягнення особи до мат. від¬п. повинні настати суттєві умови, коли до працівника може бути застосована матеріальна відповідальність. Такими умовами є: пе¬ребування, в труд. відносинах з підприємством, У., О., якому заподіяно матеріальну шкоду; встановлення розмірів від-повідальності працівника; наявність вини працівника.

Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її пов¬ністю або частково. За згодою власника або уповноваженого ним орга¬ну працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцін¬не майно або полагодити пошкоджене.

Згідно з КЗпП встановлено такі види матеріальної відповідаль¬ності:

— у межах середнього місячного заробітку (ст. 132);

— обмеженої матеріальної відповідальності (ст. 133);

— повної матеріальної відповідальності (ст. 134).

Пленум ВСУ у постанові «Про судову прак¬тику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівникам» від 29 грудня 1992 р. роз'яс-нив, що за правилами ст. 132 КЗпП за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких її заподіяно, несуть мат. відп. у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середньомісячного заробіт¬ку, крім випадків, коли з-вом вона передбачена у більшому, ніж цей заробіток, розмірі. Якщо межі мат. відп-ті були визначені в укладеному з працівником контракті, вона поклада¬ється на нього відповідно до умов контракту, наприклад це може сто¬суватися агронома, який працює на с/г підприєм¬стві на умовах, викладених у контракті.

При матеріальній відповідальності в межах середнього місячного заробітку, який згідно з чинним законодавством визначається, виходя¬чи із заробітку за два останні календарні місяці роботи працівника, що передували дню виявлення шкоди, а якщо шкода виявлена після звіль-нення — дню звільнення. У разі коли працівник на даному П.У.О працював менше 2-х місяців, він обчислю¬ється із заробітку за фактично пропрацьований час. Матеріальну від¬повідальність у межах середнього місячного заробітку також несуть працівники, які допустили зіпсуття або знищення цінностей в ході тру¬дового процесу.

Випадки обмеженої матеріальної відповідальності робітників і службовців регулюються ст. 133 КЗпП, згідно з якою робітники і служ¬бовці — за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів, напів¬фабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, — у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. У такому самому розмірі робітники і службовці несуть матеріальну відповідальність за зіпсуття або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством працівникові в користу¬вання.

Керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на П.У.О та їх заступники несуть повну матеріальну відп-ть у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду П.У.О заподіяно зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку І зберігання матеріальних чи грошових цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям, випускові не¬доброякісної продукції, розкраданню, знищенню і зіпсуттю матеріаль-них чи грошових цінностей.

Іншим різновидом є матеріальна відповідальність працівників с/г підприємств, яка встановлюється ст. 134 КЗпП. Працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, у випадках, коли: 1) між пра¬цівником і підприємством, установою, організацією згідно зі ст. 135і КЗпП укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей; 2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разо¬вою довіреністю або за іншими разовими документами; 3) шкоду завда¬но діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримі¬нальному порядку; 4) шкоду завдано працівником, який був у нетве¬резому стані; 5) шкоду завдано недостачею, умисним знищенням або УМИСНИМ зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприєм ством працівникові в користування; б) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству при виконанні трудових обов'язків; 7) шкоду завдано не при виконанні трудових обов'язків; 8) службова особа вин¬на в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу робо¬ту; 9) керівник підприємства всіх форм власності винний у несвоєчас¬ній виплаті заробітної плати понад один місяць.

Матеріальну відповідальність у повному розмірі несуть також пра¬цівники сільськогосподарських підприємств, які займаються випуском сільськогосподарської продукції, за шкоду, заподіяну недостачею, умис¬ним знищенням, умисним зіпсуттям цієї продукції. Матеріальна відпо¬відальність у повному розмірі покладається на працівника у випадках, передбачених окремими законодавчими актами. Така відповідальність на працівника може бути покладена, зокрема, за шкоду, заподіяну пере¬витратою пального, допущеною працівником автомобільного транс¬порту; одержанням службовою особою премій внаслідок зроблених з її вини викривлень даних про виконання робіт; за шкоду, заподіяну роз¬краданням, недостачею, понаднормативними витратами валютних цін¬ностей; заподіяну касиром через незабезпечення цілості матеріальних цінностей та іншими винними діями.

Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, зни¬щення (псування) матеріальних цінностей визначається постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996р. № 116, згідно з якою розмір збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матері¬альних цінностей визначається за балансовою вартістю цих цінностей (з вирахуванням амортизаційних відрахувань), але не нижче 50 відсот¬ків від балансової вартості на момент встановлення такого факту з ура¬хуванням індексів інфляції, які щомісячно визначає Міністерство ста¬тистики, відповідного розміру податку на добавлену вартість та розмі¬ру акцизного збору.

Цією ж постановою встановлюється у сільськогосподарських під¬приємствах ще один вид матеріальної відповідальності — підвищена. Підвищена матеріальна відповідальність встановлюється п. 5 зазна¬ченого Порядку визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псування) матеріальних цінностей. У разі розкрадання чи загибелі тварин сума збитків визначається за закупівельними цінами, які склалися на момент відшкодування збитків, із застосуванням кое¬фіцієнта 1,5.