79. Договір довічного утримання (догляду).

За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов’язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Правова мета – перехід майна від відчужувача у власність набувача.

Юр. хар.: Оплатний – замість переданої речі набувач забезпечує відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно. Договір є алеаторним. Реальний – вважається укладеним з моменту передання майна. Односторонній – набувач має обов’язки за договором довічного утриманням (догляду) перед одержувачем, а одержувач має право вимагати виконання обов’язків від набувача.

Істотні умови: Предмет – житловий будинок, квартира або їхня частина, інше нерухоме або рухоме майно, що має значну цінність. Види матеріального забезпечення (догляду), якими набувач повинен забезпечити відчужувача. Це може бути надання житла, догляду, харчування, забезпечення (оплата) медичного обслуговування чи іншої необхідної допомоги. Матеріальне забезпечення, яке щомісячно повинне надаватися відчужувану, підлягає грошовій оцінці.

Форма – укладається в письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а договір довічного утримання (догляду), за яким передається набувачеві у власність нерухоме майно, підлягає державній реєстрації.

Сторони. Відчужувач – фіз. особа необхідним обсягом дієздатності. Права: 1) вимагати надання забезпечення (догляду) від набувача або за його рахунок відповідно до умов договору; 2) вимагати виконання інших зобов’язань від набувача відповідно до закону та договору.

Набувач – фіз. особа з повною дієздатністю, а також юр. особа. Обов’язки: 1) забезпечити відчужувача довічним утриманням (доглядом) та житлом відповідно до умов договору; 2) поховати відчужувача після його смерті; 3) утриматися від відчуження і передачі у заставу майна, отриманого за договором, до смерті відчужувача.

Перехід права власності на майно за договором довічного утримання (догляду).

Право власності на майно за договором довічного утримання (догляду) виникає у набувача з моменту нотаріального посвідчення договору.

Право власності на нерухоме майно, що переходить за договором довічного утримання (догляду), виникає відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦКУ України, а саме – з моменту державної реєстрації договору. Така реєстрація на сьогоднішній день здійснюється нотаріусом, який посвідчує договір.

Особливість

Набувач не має права до смерті відчужувача продавати, дарувати, міняти майно, передане за договором довічного утримання (догляду), укладати щодо нього договір застави, передавати його у власність іншій особі на підставі іншого правочину, На майно, передане набувачу за договором довічного утримання (догляду), не може бути звернено стягнення протягом життя відчужувача.

Особливості припинення договору довічного утримання (догляду).

Шляхом належного виконання – договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю відчужувача.

Дострокове припинення: 1) У разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов’язків, незалежно від його вини, на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, договір довічного утримання може бути розірваний за рішенням суду. У цьому разі відчужувач набуває право власності на майно, що було ним передане, і має право вимагати його повернення. 2) Договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний у зв’язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення (істотне погіршення матеріального становища тощо). У цьому випадку суд може залишити за набувачем право власності на частину майна, з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов’язки за договором.

80. Договір найму (оренди) та йоги види.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Правова мета – перехід майна у тимчасове користування.

Юр. хар.: Оплатний – замість майна, переданого у користування наймодавцю, наймач сплачує певну грошову суму. Консенсуальний – коли майно буде передано у тимчасове користування після укладання договору, або реальний, коли майно передано у тимчасове користування на момент укладення договору. Двосторонній – правами і обов’язками наділені обидві сторони договору.

Істотні умови: Предмет – не вилучена з цивільного обороту рухома або нерухома неспоживна річ; майнові права. Строк користування майном – договір найму укладається на строк, встановлений договором, якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк, і кожна із сторін договору найму може відмовитися від договору в будь-який час, письмово попередивши про це другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна – за три місяці (якщо інший строк для такого попередження не встановлений договором). Ціна – плата за користування майном, яка встановлюється за певний період, як правило, за один місяць у розмірі, що узгоджується за домовленістью сторін.

Форма: 1) Договір найму речі побутового призначення між фізичними особами може укладатися усно. 2) Договір найму між юридичними особами, а також між юридичною та фізичною особою укладається в письмовій формі. Договір найму автотранспорту, житла укладається в письмовій формі. 3) Договір найму будівлі, іншої капітальної споруди (їх окремих частини) укладається в письмовій формі, а строком не менш ніж на три роки – підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Сторони. Наймодавець – фіз./юр. особа – власник майна або особа, що має право передавати майно у найм. Обов’язки: 1) передати майно наймачеві негайно або в строк, встановлений договором; 2) попередити наймача про відомі наймодавцю недоліки майна; 3) повідомити наймача про права третіх осіб на майно; 4) проводити капітальний ремонт речі, якщо інше не встановлено договором або законом. Права: 1) вимагати від наймача сплати встановленої договором суми за користування майном; 2) вимагати здійснення поточного ремонту наймачем (якщо інше не встановлено договором); 3) вимагати від наймача виконання інших обов’язків, встановлених договором, законом.

Наймач – фіз./юр. особа, що має необхідну для укладання договору дієздатність. Обов’язки: 1) сплачувати встановлену договором плату за користування майном; 2) здійснити поточний ремонт речі (якщо інше не передбачено договором); 3) повернути річ після закінчення договору у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який визначено у договорі; 4) користуватися річчю відповідно до її призначення і договору; 5) усунути погіршення речі, які виникли за його вини. Права: 1) у випадку, якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором а) вимагати від наймодавця передання майна відшкодування збитків, завданих затримкою; б) відмовитися від договору найму і вимагати відшкодування завданих йому збитків; 2) вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які наймач не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася; 3) вимагати здійснення капітального ремонту речі наймодавцем (крім випадку, коли обов’язок проводити капітальний ремонт покладений договором на наймодавця); 4) вимагати від наймодавця виконання інших обов’язків, встановлених договором, законом.

Різновиди договору найму (оренди) майна: договір лізингу, договір прокату, договір оренда земельної ділянки, договір оренда будівлі або іншої капітальної споруди, договір оренди транспортного засобу.