Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Pitannya_dlya_derzhavnikh_ispitiv_z_navchalnoyi...doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
01.09.2019
Размер:
1.17 Mб
Скачать

35. Загальна характеристика речового права.

Речове право в об’єктивному розумінні – це сукупність правових норм, підгалузь цивільного права, які регулюють відносини між управомоченою особою та всіма іншими суб’єктами з приводу речей і закріплюють можливість цієї особи безпосередньо впливати на річ з усунення всіх третіх осіб.

Речове право в суб’єктивному розумінні – це юридично забезпечена можливість управомоченої особи задовольняти свої інтереси шляхом безпосереднього впливу на річ яка знаходиться в сфері його господарського панування.

Співвідношення РП та Зобов’язального права: 1. За об’єктом: РП – річ як предмет мат. світу. ЗП – поведінка зобов’язальної особи. 2. За характером: РП – абсолютний характер. ЗП – відносний характер. 3. За строком: РП – безстрокове. ЗП – строкове. 4. За змістом: РП – безпосереднє панування над річчю. ЗП – зобов’язальні опосередковані (через дії боржника) вплив на річб кредитора. 5. За характером обов’язків пасивного суб’єкта: РП – негативний характер (обов’язок утримуватися від дій, що порушують чуже речове право). ЗП – позитивний характер (вчинення боржником певної дії). 6. За суб’єктом: РП – конкретно визначений тільки активний суб’єкт права і невизначено коло пасивних суб’єктів. ЗП – конкретно визначені активний суб’єкт (кредитор) і пасивний суб’єкт (боржник). 7. За умови виникнення: РП – незалежно від волі суб’єкта. ЗП – за волею активного і пасивного суб’єкта. 8.За характером захисту: РП – абсолютний захист. ЗП – відносний. 9. За способом регулювання: РП – види та зміст РП встановлюється законом і вичерпним. ЗП – види та зміст ЗП врегульовані законом приблизно. Види РП: право власності та обмежені речові права (право володіння, сервітут, емфітевзис, суперфіцій).

36. Право власності (поняття, суб’єкти та об’єкти).

Право власності (ч. 1 ст. 316 ЦКУ) – є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності в об’єктивному розумінні – це сукупність правових норм (правовий інститут, як регулюють стан абсолютний приналежності майна власнику встановлюють його права та обов’язки, а також порядок захисту прав). Інститут право власності в широкому значенні – це сукупність правових норм різних галузей прав (конституційне, цивільне, які закріплюють регулюють та охороняють стан привласнення майна. Інститут права власності в вузькому розумінні – це сукупність тільки цивільних норм, що регулюють стан абсолютної приналежності особі встановлюють його права та обов’язки, а також порядок захисту права виключно правовими способами. Право власності в суб’єктивному розумінні – це юридичне забезпечена міра можливою поведінки власника по володінні користуванні та розпорядженні власного належним йому майном на власний розсуд.

Зміст ПВ ст. 317 ЦКУ: Право володіння – це юридично забезпечена можливість фактичного фізичного та господарського панування власника над річчю. Право користування – це юридично забезпечена можливість власникам здобувати майно його корисні властивості для задоволення власних потреб (ст. 320 ЦКУ ч. 2 ст. 189 ЦКУ). Право розпорядження – це юр. забезпечена можливість визначати правову долю речі.

ПВ за своєю суттю та змістом є єдиним для всіх власників, тому воно не поділяється на форми. ПВ можна поділити на види в залежності від суб’єктивного складу власника. Суб’єкти ПВ (ст. 318 ЦКУ): 1) Український народ (ст. 324 ЦКУ). 2) Суб’єкти приватного права (ст. 325 ЦКУ): ФО/ЮО приватного права (ст. 325 ЦКУ). 3) Суб’єкти публічного права: держава Україна (ст. 326 ЦКУ), територіальні громади (ст. 327 ЦКУ), інші суб’єкти публічного права (АРК – не внесли).

До об’єктів права власності відносять: землю і житло (житловий будинок, квартира та інше приміщення призначені та придатні для постійного проживання).