Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Pitannya_dlya_derzhavnikh_ispitiv_z_navchalnoyi...doc
Скачиваний:
6
Добавлен:
01.09.2019
Размер:
1.17 Mб
Скачать

38. Первісні та похідні підстави виникнення права власності.

Залежно від наявності/відсутності правонаступництва при виникненні права власності: первісні – тобто ті, при яких право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на річ (ст. 331-333, 335-344 ЦКУ); похідні – ті, при яких право власності на річ виникає у особи виникає право попереднього власника (ст. 715, 717, 345, 104, 1217 ЦКУ).

39. Підстави припинення права власності.

Підстави припинення права власності (ст. 346 ЦКУ): 1. Право власності припиняється у разі: 1) відчуження власником свого майна; 2) відмови власника від права власності; 3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; 4) знищення майна; 5) викупу пам’яток культурної спадщини; 6) примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об’єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; 7) виключено; 8) звернення стягнення на майно за зобов’язаннями власника; 9) реквізиції; 10) конфіскації; 11) припинення юридичної особи чи смерті власника. 2. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

40. Загальна характеристика та види права спільної власності.

Право спільної власності – це право 2 або більше осіб на один і той самий об’єкт.

Ознаки: багатосуб’єктність та одно-об’єктність.

Право спільної власності в об’єктивному розумінні – це сукупність правових норм, що регулюють відносини, які виникають з приводу володіння, корі існування та розпорядження двома чи більше особами спільним майном.

Право спільної власності в суб’єктивному розумінні – це міра можливої поведінки співвласників щодо реалізації їхніх правомочностей по володінню, користуванню та розпорядженню спільним майном.

Суб’єктами права спільно власності можуть бути будь-які учасники у будь-якому поєднанні (ст. 2 і 318 ЦКУ). Право спільної характеризуються 2-а групами відносин: 1) внутрішні відносини між самими співвласниками носять відносний характер; 2) зовнішні відносини співвласників із усіма третіми особами носять абсолютний характер. Об’єктом права спільної власності може бути: будь-яка окрема річ, крім обмежень, передбачених законам; сукупність речей. Об’єктом спільної власності можуть виступати речі споживні та не споживні рухомі та нерухомі, подільні та неподільні. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом (ч. 3 ст. 355 ЦКУ). Таким чином, право спільної власності може набувало як первісними, так й похідними способами, зокрема закріпленими у главі 24 ЦКУ. Види права спільної власності (ч. 2 ст. 355 ЦКУ): спільна часткова власність – спільна власність з визначенням часток співвласників; спільна сумісна власність – спільна власність без визначення часток співвласників.

У ч. 4 ст. 355 ЦКУ закріплена презумпція спільної часткової вчасності, це означає, що при наявності права власності декількох суб’єктів на один об’єкт, вважається, що існує спільна часткова вчасність. Спільна сумісна вчасність виникає лише у випадках, встановлених у договорі чи законі.