51. Виконання заповіту.

Заповідач може доручити виконання заповіту ФО з повною ЦДЗ або ЮО виконавцеві заповіту. Спадкоємці мають право пред’явити позов про усунення виконавця, призначеного заповідачем, якщо він не може забезпечити виконання його волі. Якщо заповідач не призначив виконавця заповіту або якщо особа, яка була призначена відмовилась або була усунена, спадкоємці мають право обрати виконавця з числа спадкоємців або призначити іншу особу. Якщо між ними немає згоди – на вимогу одного з них призначається судом. Може бути призначений нотаріусом за місцем відкриття спадщини. Особа може бути призначена тільки за її згодою на тексті самого заповіту або додана до нього або подана згода до нотаріуса після відкриття спадщини. Виконавець має право здійснювати всі дії, які необхідні для його виконання. Зобов’язаний: вжити заходів щодо охорони спадкового майна, повідомлення спадкоємців, відказоодержувачів, кредиторів, вимагати від боржників спадкодавця виконання зобов’язань, забезпечити виконання спадкоємцями дій, до яких вони були зобов’язані заповітом, забезпечити одержання частки у спадщині. Повноваження виконавця посвідчуються документом, який видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини. Дії виконавця заповіту контролюють спадкоємці. Після виконання заповіту виконавець подає спадкоємцям звіт про виконання своїх повноважень. Спадкоємці, їх законні представники, органи опіки і піклування мають право оскаржити до суду дії виконавця заповіту, якщо вони не відповідають ЦКУ, іншим законам, або порушують інтереси спадкоємців. Повноваження тривають до повного здійснення волі спадкодавця. Після припинення повноважень виконавець заповіту повинен повернути нотаріусі виданий йому документ. Виконавець заповіту має право вимагати плату за виконання своїх повноважень. Спадкодавець може визначити у заповіті певне майно, яке має право одержати виконавець заповіту зі складу спадщини як плату. Якщо плата не визначена заповідачем, вона визначається за домовленістю виконавця та спадкоємців, а в разі спору – судом. Виконавець заповіту має право вимагати від спадкоємців відшкодування витрат, зроблених ним для охорони спадщини, управління нею та виконання заповіту.

52. Спадкування за законом.

Спадкування за законом має місце в разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення усієї спадщини заповітом. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття. Черговість одержання права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладений після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця який має обов’язкову частку у спадщині. ФО, яка протягом тривалого часу опікувалась, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані може за рішенням суду одержати право на позачергове спадкування. Коло спадкоємців визначене законом вичерпним чином у 5 черг (ст. 1261-1265 ЦКУ). першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері. У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини. У п’яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа. 2. У п’яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім’ї. Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім’ї спадкодавця, але не менш як п’ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування.