- •Питання для державних іспитів з навчальної дисципліни «Цивільне право України» 2011-2012 навчальний рік (Згідно останніх змін №4416-VI ( 4416-17 ) від 21.02.2012)
- •94. Спеціальні види зберігання.
- •105. Порядок та форми розрахунків за зобов’язаннями.
- •109. Загальна характеристика недоговірних зобов’язань.
- •Основні поняття і терміни
- •Питання для державних іспитів з навчальної дисципліни «Цивільне право України» 2011-2012 навчальний рік
- •1. Предмет і метод цивільного права.
- •2. Принципи та функції цивільного права.
- •3. Джерела цивільного права.
- •4. Поняття, елементи та види цивільних правовідносин.
- •5. Підстави виникнення цивільних прав та обов’язків.
- •6. Поняття фізичної особи. Цивільна правоздатність фізичної особи.
- •7. Цивільна дієздатність фізичної особи та її види.
- •8. Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи.
- •11. Оголошення фізичної особи померлою.
- •12. Поняття та ознаки юридичної особи приватного права. Цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи.
- •13. Організаційно-правові форми юридичних осіб приватного права.
- •14. Створення та припинення юридичних осіб приватного права.
- •15. Загальна характеристика та види підприємницьких товариств.
- •16. Загальна характеристика непідприємницьких товариств.
- •17. Поняття та види об’єктів цивільних прав.
- •18. Речі як об’єкти цивільних прав.
- •19. Цінні папери як об’єкти цивільних прав (поняття, види, групи).
- •20. Поняття та види правочинів.
- •21. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
- •22. Форма правочину та правові наслідки недодержання.
- •23. Поняття та види недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності правочину.
- •24. Підстави оспорюваності правочинів.
- •25. Підстави нікчемності правочинів.
- •26. Поняття та види представництва.
- •27. Представництво за довіреністю.
- •28. Поняття строків і термінів. Порядок обчислення строків.
- •29. Позовна давність (поняття, сфера застосування, види).
- •30. Початок перебігу позовної давності та наслідки її спливу.
- •31. Зупинення і переривання перебігу позовної давності.
- •32. Здійснення суб’єктивних цивільних прав та виконання та виконання цивільних обов’язків.
- •33. Загальні засади захисту цивільних прав та інтересів.
- •34. Цивільно-правова відповідальність (поняття, умови, форми та види).
- •35. Загальна характеристика речового права.
- •36. Право власності (поняття, суб’єкти та об’єкти).
- •37. Зміст права власності. Обмеження права власності.
- •38. Первісні та похідні підстави виникнення права власності.
- •39. Підстави припинення права власності.
- •40. Загальна характеристика та види права спільної власності.
- •41. Припинення права спільної власності.
- •42. Цивільно-правові засоби захисту права власності.
- •43. Віндекаційний та негаторний позови.
- •44. Загальна характеристика та види речових прав на чуже майно.
- •45. Поняття і види спадкування. Склад спадщини.
- •46. Відкриття спадщини. Час і місце.
- •47. Спадкоємці. Право на спадкування. Усунення від права на спадкування.
- •48. Заповіт (поняття, умови дійсності, форма, скасування і зміна, визнання заповіту недійсним).
- •49. Права заповідача.
- •50. Заповіт з умовою. Заповіт подружжя.
- •51. Виконання заповіту.
- •52. Спадкування за законом.
- •53. Прийняття спадщини. Відмова від спадщини. Відумерлість спадщини.
- •54. Спадковий договір.
- •55. Поняття права інтелектуальної власності. Об’єкти права інтелектуальної власності. Захист права інтелектуальної власності судом.
- •56. Суб’єкти та об’єкти авторського права.
- •1) Літературні та художні твори, зокрема:
- •2) Комп’ютерні програми;
- •3) Компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;
- •4) Інші твори.
- •57. Особисті та майнові права авторів. Строки чинності авторських майнових прав, правові наслідки спливу строків.
- •58. Загальна характеристика суміжних прав.
- •Глава 37 цку, розділ 3 зу «Про авторське право та суміжні права»
- •59. Поняття, суб’єкти та об’єкти патентного права.
- •Глава 39 цку, зу «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» у ред. Від 01.06.2000 р., зу «Про охорону на промислові зразки» від 15.12.1993 р.
- •60. Право інтелектуальної власності на комерційне найменування і торговельну марку.
- •61. Поняття і підстави виникнення зобов’язань. Види зобов’язань у цивільному праві.
- •62. Поняття та принципи виконання зобов’язань.
- •63. Забезпечення виконання зобов’язання. Поняття та види.
- •66. Застава та притримання, як способи забезпечення виконання зобов’язань.
- •67. Припинення зобов’язань.
- •68. Правові наслідки порушення зобов’язання.
- •70. Цивільно-правовий договір (поняття, види, значення)
- •72. Зміна та розірвання договору.
- •73. Загальна характеристика та види договору купівлі-продажу.
- •74. Договір роздрібної купівлі-продажу та його види.
- •75. Договір поставки.
- •79. Договір довічного утримання (догляду).
- •81. Договір прокату.
- •85. Договір позички.
- •86. Поняття та види договір підряду.
- •87. Договір побутового підряду.
- •89. Договір про надання послуг. Загальні положення.
- •92. Договір зберігання. Загальні положення.
- •93. Договір зберігання на товарному складі.
- •94. Спеціальні види зберігання.
- •95. Поняття страхування. Форми та види страхування.
- •96. Договір страхування.
- •97. Договір доручення.
- •98. Договір комісії.
- •99. Договір управління майном.
- •101. Кредитний договір.
- •105. Порядок та форми розрахунків за зобов’язаннями.
- •106. Договори щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.
- •107. Договір комерційної концесії.
- •109. Загальна характеристика не договірних зобов’язань.
- •110. Зобов’язання, що виникають з публічної обіцянки винагороди (за результатами конкурсу, без оголошення конкурсу).
- •111. Договір контрактації сільськогосподарської продукції.
- •112. Зобов’язання, що виникають з вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення.
- •113. Зобов’язання, що виникають з рятування здоров’я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи.
- •114. Загальна характеристика зобов’язань з відшкодування шкоди.
- •115. Відшкодування моральної шкоди.
- •118. Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я або смертю фізичної особи.
- •119. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг).
56. Суб’єкти та об’єкти авторського права.
Авторське право в об’єктивному розумінні – це сукупність норм (інститут цивільного права), що виникають внаслідок створення і використання творів науки, літератури та мистецтва.
Авторське право у суб’єктивному розумінні – це сукупність прав (особистих немайнових та (або) майнових), які належать автору або іншій управомоченій особі у зв’язку зі створенням і використанням твору науки, літератури та мистецтва.
Об’єктами авторського права (ст. 433 ЦКУ) є твори, а саме:
1) Літературні та художні твори, зокрема:
– романи, поеми, статті та інші письмові твори; лекції, промови, проповіді та інші усні твори; драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні, інші сценічні твори;
– музичні твори (з текстом або без тексту);
– аудіовізуальні твори;
– твори живопису, архітектури, скульптури та графіті;
– фотографічні твори;
– твори ужиткового мистецтва;
– ілюстрації, карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки;
– переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або художніх творів;
– збірники творів, якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;
2) Комп’ютерні програми;
3) Компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;
4) Інші твори.
Перелік об’єктів авторського права наведений також у ч. 1 ст. 8 ЗУ "Про авторське право і суміжні права". Ці переліки не співпадають, але й в ЦКУ, й в ЗУ переліки об’єктів є не виключними. Твір як об’єкт авторського права є нематеріальним благом. Сам твір має нематеріальну сутність, але для того щоб стати об’єктом авторського права він має набути форми втілення (об’єктивної форми). При цьому зв’язок твору з його матеріальним носієм може бути різним. Наприклад, в одних випадках твір не може існувати без свого матеріального носія – результат праці художника або скульптора. Авторське право не поширюється на ідеї, процеси, методи діяльності або математичні концепції як такі.
Твори є об’єктами авторського права:
– без виконання будь-яких формальностей щодо них;
– незалежно від їх завершеності, призначення, цінності тощо;
– незалежно від способу чи форми їх вираження;
– незалежно від їх призначення, жанру, обсягу тощо.
Охороні підлягають всі вказані твори, як оприлюднені, так і не оприлюднені, як завершені, так і не завершені, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо).
Правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі.
Частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до закону. Твори можуть бути:
– абсолютно новими;
– похідним (залежними) – є творчою переробкою вже існуючих творів (сценарії, створені на базі роману: аранжування музичного твору).
До об’єктів авторського права відносяться складені твори – різноманітні збірники, якщо вони є результатом творчої праці за добором, координацією або упорядкуванням певного матеріалу. Не є об’єктами авторського права (ст. 434 ЦКУ та ст. 10 ЗУ):
– акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування (закони, укази, постанови, рішення тощо), а також їх офіційні переклади;
– державні символи України, грошові знаки, емблеми тощо, затверджені органами державної влади; Проекти офіційних символів і знаків до їх офіційного затвердження розглядаються як твори і охороняються відповідно до Закону.
– повідомлення про новини дня або інші факти, що мають характер звичайної прес-інформації;
– інші твори, встановлені законом, зокрема, твори народної творчості (фольклор), розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності.
Суб’єкти авторського права (ст. 435 ЦКУ та ст. 7 ЗУ) поділяються на дві групи: первинні та інші.
Первинними суб’єктами авторського права є:
– автор твору;
– автор творчої переробки твору (перекладів, сценаріїв тощо) – ст. 20 ЗУ. Автором є фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір. При відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або екземплярі твору (презумпція авторства).
Іншими суб’єктами авторського права можуть бути також інші фізичні і юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону (наприклад, авторській договір, спадкування).
Бувають випадки, коли твір створюється творчою працею декількох осіб. У цьому випадку мова йде про співавторство (ст. 436ЦКтаст. 13 ЗУ). Співавторами є особи, спільною творчою працею яких створено твір.
Розрізняють два види співавторства: 1) нероздільне співавторство – коли неможливо виділити працю кожного співавтора (наприклад, Ильф і Петров); 2) роздільне співавторство – коли складові частини чітко визначені і відомо, хто зі співавторів написав ту чи іншу частину (глави підручника).
Авторське право на твір, створений у співавторстві, належить співавторам спільно, незалежно від того, складає такий твір одне нерозривне ціле або складається з частин, кожна з яких може мати ще і самостійне значення. Частина твору, створеного в співавторстві, визнається такою, що має самостійне значення, якщо вона може бути використана незалежно від інших частин цього твору. Кожний зі співавторів зберігає своє авторське право на створену їм частина твору, що має самостійне значення. Відносини між співавторами можуть бути визначені договором. У випадку відсутності такого договору авторське право на твір здійснюється всіма співавторами спільно.
Право опублікування й іншого використання твору цілком належить усім співавторам. Якщо твір, створений у співавторстві, складає єдине нерозривне ціле, то жоден зі співавторів не може без достатніх підстав відмовити іншим у дозволі на опублікування, інше використання або зміну твору,
Винагорода за використання твору належить співавторам у рівних частках, якщо в угоді між ним і не передбачається інше.
Співавторством є також авторське право на інтерв’ю. Співавторами інтерв’ю є особа, яка дала інтерв’ю, та особа, яка його взяла. Опублікування запису інтерв’ю допускається лише за згодою особи, яка дала інтерв’ю.