56. Суб’єкти та об’єкти авторського права.

Авторське право в об’єктивному розумінні – це сукупність норм (інститут цивільного права), що виникають внаслідок створення і використання творів науки, літератури та мистецтва.

Авторське право у суб’єктивному розумінні – це сукупність прав (особистих немайнових та (або) майнових), які належать автору або іншій управомоченій особі у зв’язку зі створенням і використанням твору науки, літератури та мистецтва.

Об’єктами авторського права (ст. 433 ЦКУ) є твори, а саме:

1) Літературні та художні твори, зокрема:

– романи, поеми, статті та інші письмові твори; лекції, промови, проповіді та інші усні твори; драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні, інші сценічні твори;

– музичні твори (з текстом або без тексту);

– аудіовізуальні твори;

– твори живопису, архітектури, скульптури та графіті;

– фотографічні твори;

– твори ужиткового мистецтва;

– ілюстрації, карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки;

– переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або художніх творів;

– збірники творів, якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;

2) Комп’ютерні програми;

3) Компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;

4) Інші твори.

Перелік об’єктів авторського права наведений також у ч. 1 ст. 8 ЗУ "Про авторське право і суміжні права". Ці переліки не співпадають, але й в ЦКУ, й в ЗУ переліки об’єктів є не виключними. Твір як об’єкт авторського права є нематеріальним благом. Сам твір має нематеріальну сутність, але для того щоб стати об’єктом авторського права він має набути форми втілення (об’єктивної форми). При цьому зв’язок твору з його матеріальним носієм може бути різним. Наприклад, в одних випадках твір не може існувати без свого матеріального носія – результат праці художника або скульптора. Авторське право не поширюється на ідеї, процеси, методи діяльності або математичні концепції як такі.

Твори є об’єктами авторського права:

– без виконання будь-яких формальностей щодо них;

– незалежно від їх завершеності, призначення, цінності тощо;

– незалежно від способу чи форми їх вираження;

– незалежно від їх призначення, жанру, обсягу тощо.

Охороні підлягають всі вказані твори, як оприлюднені, так і не оприлюднені, як завершені, так і не завершені, незалежно від їх призначення, жанру, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо).

Правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі.

Частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до закону. Твори можуть бути:

– абсолютно новими;

– похідним (залежними) – є творчою переробкою вже існуючих творів (сценарії, створені на базі роману: аранжування музичного твору).

До об’єктів авторського права відносяться складені твори – різноманітні збірники, якщо вони є результатом творчої праці за добором, координацією або упорядкуванням певного матеріалу. Не є об’єктами авторського права (ст. 434 ЦКУ та ст. 10 ЗУ):

– акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування (закони, укази, постанови, рішення тощо), а також їх офіційні переклади;

– державні символи України, грошові знаки, емблеми тощо, затверджені органами державної влади; Проекти офіційних символів і знаків до їх офіційного затвердження розглядаються як твори і охороняються відповідно до Закону.

– повідомлення про новини дня або інші факти, що мають характер звичайної прес-інформації;

– інші твори, встановлені законом, зокрема, твори народної творчості (фольклор), розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності.

Суб’єкти авторського права (ст. 435 ЦКУ та ст. 7 ЗУ) поділяються на дві групи: первинні та інші.

Первинними суб’єктами авторського права є:

– автор твору;

– автор творчої переробки твору (перекладів, сценаріїв тощо) – ст. 20 ЗУ. Автором є фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір. При відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або екземплярі твору (презумпція авторства).

Іншими суб’єктами авторського права можуть бути також інші фізичні і юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону (наприклад, авторській договір, спадкування).

Бувають випадки, коли твір створюється творчою працею декількох осіб. У цьому випадку мова йде про співавторство (ст. 436ЦКтаст. 13 ЗУ). Співавторами є особи, спільною творчою працею яких створено твір.

Розрізняють два види співавторства: 1) нероздільне співавторство – коли неможливо виділити працю кожного співавтора (наприклад, Ильф і Петров); 2) роздільне співавторство – коли складові частини чітко визначені і відомо, хто зі співавторів написав ту чи іншу частину (глави підручника).

Авторське право на твір, створений у співавторстві, належить співавторам спільно, незалежно від того, складає такий твір одне нерозривне ціле або складається з частин, кожна з яких може мати ще і самостійне значення. Частина твору, створеного в співавторстві, визнається такою, що має самостійне значення, якщо вона може бути використана незалежно від інших частин цього твору. Кожний зі співавторів зберігає своє авторське право на створену їм частина твору, що має самостійне значення. Відносини між співавторами можуть бути визначені договором. У випадку відсутності такого договору авторське право на твір здійснюється всіма співавторами спільно.

Право опублікування й іншого використання твору цілком належить усім співавторам. Якщо твір, створений у співавторстві, складає єдине нерозривне ціле, то жоден зі співавторів не може без достатніх підстав відмовити іншим у дозволі на опублікування, інше використання або зміну твору,

Винагорода за використання твору належить співавторам у рівних частках, якщо в угоді між ним і не передбачається інше.

Співавторством є також авторське право на інтерв’ю. Співавторами інтерв’ю є особа, яка дала інтерв’ю, та особа, яка його взяла. Опублікування запису інтерв’ю допускається лише за згодою особи, яка дала інтерв’ю.