26. Поняття та види представництва.

Представництво (ч. 1 ст. 237 ЦКУ) – це правовідношення в якому одна сторона представник зобов’язана або має право вчинити правочин від імені іншої сторони яку вона представляє.

Учасники представництва: 1) особа яку представляють – це будь яка юр або фізична особа незалежно від обсягу цив. дієздатності (виключення договірне представництво); 2) представник – це як правило ЮО/ФО з повною цивільною дієздатністю (у випадках встановлених законом особа яка досягла трудового повноліття 16 років та виняток представництво на підставі акту органу ЮО); 3) 3-я особа це також ЮО/ФО з повною цивільною дієздатністю. Мета представництва – це вчинення представником правочину від імені та в інтересах особи яку він представляє. Діє представника відрізняється від схожих дій наступних суб’єктів: посильного, посередник (ч. 2 ст. 237 ЦКУ), комісіонер (ч. 2 ст. 237 ЦКУ, 1011 ЦКУ).

Ознаки: 1) представник вчиняє правочин не від власного імені, а від імені особи яку він представляє (ч 2 ст. 237 ЦКУ); 2) права та обов’язки за првочином виникають безпосередньо у особи яку представляють та третьої особи (ст. 239 ЦКУ).

Вид представництва залежно від підстав виникнення ч. 3 ст. 237 ЦКУ: 1) законне (обов’язкове) ст. 242 ЦКУ – це представництво, що виникає на підставі юр. фактів прямо передбачених в законі; 2) представництво що виникає на підставі акта органу юр. особи (обов’язкове) повноваження зазначені в довіднику; 3) договірне (добровільне) представництво – тобто представництво на підставі договору ст. 1000 ЦКУ; 4) представництво, що виникає з інших підстав встановлених актами цивільного законодавства.

Особливим видом договірного представництва є комерційне представництво. Ознаки: учасники комерційного представництва тільки СПД (суб’єктами підприємницької діяльності); повноваження комерційного представника засновані на договорі можуть бути підтверджені письмовим договором або довіреністю; комерційний представник як виключення може бути одночасно представником кількох сторін правочину.

27. Представництво за довіреністю.

Довіреність може видаватися при: довіреному представництві та представництві заснованому на акті органу юридичної особи ст. 244 ЦКУ. Довіреність – це письмовий документ, що видається однією особою іншій для представництва перед третіми особами ч. 3 ст. 244 ЦКУ. За своєю юридичною сутністю видача довіреності є одностороннім правочином який повинен відповідати загальним вимогам передбаченими в ст. 203 ЦКУ.

Спеціальні вимоги щодо видачі довіреності: А) форма довіреності має відповідати формі в якій відповідно до закону має вичинятися правочин ч. 1 ст. 245 ЦКУ. Довіреність що видається в порядку передоручення підлягає нотаріальному посвідченю, виняток ч. 4 ст. 245 ЦКУ. В ч. 3 ст. 245 ЦКУ передбачаються довіреності, що можуть посвідчуватися іншими особами та які прирівнюються до нотаріально посвідчених. У ч. 4 ст. 245 ЦКУ зазначені види довіреностей, які можуть бути посвідчені посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на стаціонарному лікуванні або за місцем його проживання. Б) довіреність є іменним документом, в ній вказується особа яка видала її і особа якій видано її. Відповідно до ч. 4 ст. 720 ЦКУ – в довіреності на укладання договору дарування має вказуватися ім’я одарованого. В) обов’язковим реквізитом довіреності є підпис особи яка її видає. Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою уповноваженою на це установчим документом та скріплюється печаткою цієї юридичної особи ст. 246 ЦКУ довіреність від імені юридичної особи на право розпорядження грошовими та матеріальними цінностями підписується також (головним, старшим) бухгалтером (п. 5 інструкції про порядок реєстрації виданих, повернених та використаних довіреностей на отримання цінностей затверджена мінфіном України № 99 від 16.05.96р). Г) обов’язковим реквізитом довіреності є дата її вчинення (ч. 3 ст. 247 ЦКУ) строк довіреності як правило встановлюється в ній самій якщо строк не встановлений – довіреність зберігає чинність до її припинення. Законодавством не встановлено максимальний строк дії довіреності. Довіреність, у якій не вказана дата її вчинення, є нікчемною. Строк довіреності виданої в порядку передоручення не може перевищувати строку основної довіреності на підставі якої вона вчинена.

Види довіреності: 1) Залежно від обсягу повноважень які надаються представником: разова довіреність на вчинення однієї конкретно визначеної дії; спеціальна – на вчинення кількох юридичних дій що мають однорідний характер; генеральна – на вчинення різноманітних юридичних дій ч. 4 ст. 95 ст. 1029 ЦКУ. Особливим видом довіреності є безвідклична довіреність(ч. 4 ст. 249 ЦКУ) – ця довіреність яка видається на певний строк без права її скасування протягом цього строку (положення про єдиний реєстр довіреностей посвідчених в нотаріальному порядку затверджені МЮУ №29/5 від 29.05.93р)