59. Поняття, суб’єкти та об’єкти патентного права.

Другим правовим інститутом, що входить у систему підгалузі "право інтелектуальної власності", є патентне право (право промислової власності).

Глава 39 цку, зу «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» у ред. Від 01.06.2000 р., зу «Про охорону на промислові зразки» від 15.12.1993 р.

Патентне право (право промислової власності) в об’єктивному розумінні – це сукупність правових норм, що регулюють відносини, що складаються в процесі створення, оформлення і використання результатів науково-технічної творчості (винаходів, корисних моделей, промислових зразків).

Принципи патентного права як інституту цивільного права:

1) визнання за патентовласником виключного права на використання запатентованого об’єкту;

2) дотримання розумного балансу інтересів патентовласника, з одного боку, та інтересів суспільства, з другого,

3) надання охорони лише тим розробкам, які в офіційному порядку визнані винаходами, корисними моделями, промисловими зразками;

4) визнання та охорона прав та інтересів не тільки патентовласників, але й дійсних творців винаходів, корисних моделей та промислових зразків.

У суб’єктивному розумінні патентне право – це особисте немайнове та майнове право творця будь-якого результату науково-технічної творчості, пов’язане з певним об’єктом патентного права

Об’єктами патентного права є нематеріальні блага, що є результатами інтелектуальної діяльності.

Об’єкти патентного права: винахід, корисна модель, промисловий зразок. Ці об’єкти являють собою результати розумової діяльності, рішення технічних або художньо-конструкторських задач. Тільки в ходе їх упровадження, ці об’єкти утілюються у певні устрої, механізми, процеси, речовини тощо.

Об’єднання трьох вказаних об’єктів інтелектуальної власності у межах єдиного інституту патентного права пояснюється наступним:

– ці об’єкти мають значну схожість між собою, з одного боку, а істотно відрізняються від інших об’єктів права ІВ, з другого;

– їх охорона здійснюється за допомогою єдиної форми, а саме шляхом видачі патенту;

– правове регулювання суспільних відносин, пов’язаних з цими трьома об’єктами, має багато спільного (здійснюється двома ЗУ).

Цінність об’єктів патентного права полягає саме у змісті тих рішень, що винайдені творцем (на відміну від об’єктів авторського права, цінність яких полягає у їх оригінальній формі).

Винахід (кориснамодель) – це результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології.

Винахід – технологічне (технічне) рішення, що відповідає умовам патентоздатності (новизні, винахідницькому рівню і промисловій придатності).

Корисна модель – нове і промислово придатне конструктивне виконання пристрою.

Промисловий зразок – результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання.

Об’єктом винаходу (корисної моделі), правова охорона якому (якій) надається згідно з цим Законом, згідно з ч.2 ст. 6 ЗУ може бути – продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин рослини і тварини тощо); процес (спосіб), а також нове застосування відомого продукту чи процесу.

Об’єктом промислового зразка згідно з ч.2 ст. 5 ЗУ може бути форма, малюнок чи розфарбування або їх поєднання, які визначають зовнішній вигляд промислового виробу і призначені для задоволення естетичних та ергономічних потреб.

Секретний винахід (секретна корисна модель) – винахід (корисна модель), що містить Інформацію, віднесену до державної таємниці.

Службовий винахід (кориснамодель) – винахід (корисна модель), створений працівником:

– у зв’язку з виконанням службових обов’язків чи дорученням роботодавця за умови, що трудовим договором (контрактом) не передбачене інше;

– з використанням досвіду, виробничих знань, секретів виробництва і обладнання роботодавця.

Для того, щоб результати науково-технічної творчості визнавалися об’єктами патентного права, вони повинні відповідати певним умовам. По-перше, правова охорона надається винаходу (корисній моделі), що не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та по-друге, відповідає умовам патентоздатності (ч. 1 ст. 6 ЗУ «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі» та ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про охорону прав на промислові зразки»). Відповідність результату науково-технічної творчості умов, встановленим законом, називається патентоздатністю. Законодавчо закріплено три (3) умови патентоздатності:

– новизна;

– промислова придатність;

– винахідницький рівень.

Винахід повинний відповідати усім трьом умовам патентоздатності (ч. 1 ст. 459 ЦКУ та ч. 1 ст. 7 ЗУ). Корисна модель повинна відповідати двом першим умовам патентоздатності (ч. 1 ст. 460 ЦКУ та ч. 2 ст. 7 3У).

Промисловий зразок повинний відповідати лише першій умові патентоздатності (ч. 1 ст. 462 ЦКУ та ч. 1 ст. 6 3У).

1) Винахід (корисна модель) визнається новим, якщо він не є частиною рівня техніки. Рівень техніки включає всі відомості, які стали загальнодоступними у світі до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. Рівень техніки включає також зміст будь-якої заявки на видачу в Україні патенту (у тому числі міжнародної заявки, в якій зазначена Україна) у тій редакції, в якій цю заявку було подано спочатку, за умови, що дата її подання (а якщо заявлено пріоритет, то дата пріоритету) передує тій даті, яка зазначена у частині четвертій цієї статті, і що вона була опублікована на цю дату чи після цієї дати. На визнання винаходу (корисної моделі) патентоздатним не впливає розкриття інформації про нього винахідником або особою, яка одержала від винахідника прямо чи опосередковано таку інформацію, протягом 12 місяців до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. При цьому обов’язок доведення обставин розкриття інформації покладається на особу, заінтересовану у застосуванні цієї частини.

1) Промисловий зразок визнається новим, якщо сукупність його суттєвих ознак не стала загальнодоступною у світі до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. Крім того, у процесі встановлення новизни промислового зразка береться до уваги зміст усіх раніше одержаних Установою заявок, за винятком тих, що на зазначену дату вважаються відкликаними, відкликані або за ними Установою прийняті рішення про відмову у видачі патентів і вичерпані можливості оскарження таких рішень. На визнання промислового зразка патентоспроможним не впливає розкриття інформації про нього автором або особою, яка одержала від автора прямо чи опосередковано таку інформацію протягом шести місяців до дати подання заявки до Установи або, якщо заявлено пріоритет, до дати її пріоритету. При цьому обов’язок доведення обставин розкриття інформації покладається на особу, заінтересовану у застосуванні цього пункту.

2. Винахід (корисна модель) визнається промислово придатним, якщо його може бути використано у промисловості або в іншій сфері діяльності.

3. Винахід має винахідницький рівень, якщо для фахівця він не є очевидним, тобто не випливає явно із рівня техніки. При оцінці винахідницького рівня зміст заявок, зазначених у частині п’ятій цієї статті, до уваги не береться.

Суб’єкти права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок (ст. 463 ЦКУ):

– винахідник, автор промислового зразка;

– інші особи, які набули прав на винахід, корисну модель та промисловий зразок за договором чи законом.

Винахідник – людина, інтелектуальною, творчою діяльністю якої створено винахід (корисну модель). Автор промислового зразка – людина, творчою працею якої створено промисловий зразок. Згідно з ч.5 ст. 8 ЗУ «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі» та ч.4 ст. 7 ЗУ «Про охорону прав на промислові зразки» винахіднику (автору) належить право авторства, яке є невід’ємним (невідчужуваним) особистим правом і охороняється безстроково. Винахідник має право на присвоєння свого імені створеному ним винаходу (корисній моделі).

Можливе співавторство при створенні винаходу, корисної моделі або промислового зразку.

Винахідники (автори), які спільно створили винахід (корисну модель) або промисловий зразок, мають однакові права на одержання патенту, якщо інше не передбачено угодою між ними.

Підставою для виникнення співавторства є спільна творча праця кількох людей, яка призвела до вирішення задачі. Не визнаються винахідниками фізичні особи, які не внесли особистого творчого внеску у створення винаходу (корисної моделі), а надали винахіднику (винахідникам) тільки технічну, організаційну чи матеріальну допомогу при його створенні і (або) оформленні заявки.

Інші особи:

– яким винахідник (автор) передав свої права на підставі договору (ч. 6, 7 ст. 28 ЗУ; договори – ЦКУ); які набули цих прав відповідно до закону (спадкоємці винахідника (автора) – ст. 10 ЗУ «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі» та ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про охорону прав на промислові зразки»);

– роботодавець, тобто особа, яка найняла працівника за трудовим договором (контрактом) – ст. 9 ЗУ «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі» та ст. 8 ЗУ «Про охорону прав на промислові зразки»;

– держава, якщо строк чинності майнових прав ІВ на винахід, корисну модель, промисловий зразок закінчився, внаслідок чого вони стають надбанням суспільства (ст. 467 ЦКУ).

Патентовласник – це особа, яка володіє патентом на об’єкт промислової власності та виключними правами на використання об’єкта, що випливають з патенту.

Якщо інше не встановлено законом, то право на отримання патенту на своє ім’я має автор (винахідник). Однак, право автора та патентовласника можуть не співпадати. Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 9 ЗУ «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі» право на одержання патенту на службовий винахід (корисну модель) має роботодавець винахідника. Згідно з ч. 1 а. 8 ЗУ «Про охорону пряв на промислові зразки» право на одержання патенту має роботодавець, якщо промисловий зразок створено у зв’язку з виконанням службових обов’язків чи доручення роботодавця, за умови, що трудовим договором (контрактом) не передбачено інше. Роботодавець повинен укласти письмовий договір з автором і за його умовами видати винагороду автору відповідно до економічної цінності промислового зразка та іншої вигоди, одержаної роботодавцем від промислового зразка.

Крім того, згідно з ст. 10 ЗУ «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі» та ст. 9 ЗУ «Про охорону прав на промислові зразки» право на одержання патенту має відповідно правонаступник винахідника (автора) або роботодавця.

Патентне право – це сукупність норм, що регулюють особисті немайнові та майнові відносини, які виниеають у зв’язку зі створенням, оформленням і використанням винаходів, корисних моделей і промислових зразків.

Суб’єкти:

Патентновласниками винаходів, корисних моделей та промислових зразків м. б.: винахідники винаходів і корисних моделей та автори промислових зразків; роботодавці – стосовно службових об’єктів у випадках і на умовах, передбачених законод-вом; правонаступники – особи, яким винахідники, автори промислових зразків чи роботодавці передали свої майнові права; спадкоємці патентовласників.

Об’єкти:

Винахід – це результат інтелектуальної діяльності людини у б-я сфері технології, що є новим, має винахідницький рівень і є промислово придатним.

Корисна модель – це результат інтел. діяльності людини у б-я сфері технології, що є новим і промислово придатним.

Промисловий зразок – результат творчої діяльн. людини у галузі художнього користування, якщо він є новим.