Добрі діла задля померлих мають перед Богом велику вартість

Відомий духовний учитель Людвіг Блозій пише так: „Добрий і люблячий Господь так сильно любить душі своїх обранців, які після тілесної смерті ще мусять очиститись, і так ревно бажає їхнього спасення, що Йому – якщо ми з християнської любові щиро за них молимось, або приносимо жертовні дари, або псалми співаємо, або щось інше для зцілення чинимо і Богові задля них жертвуємо – це не менш угодне, ніж те, якби ми Його самого, коли б Він у темниці закритий був, намагалися б звільнити, спрямовуючи свою розраду, свою допомогу на Нього; ось і Його слова: „Істинно кажу вам: усе, що ви зробили одному з моїх найменших братів, ви мені зробили" (Мт. 25, 40). У св. Діонісія можна вичитати, що сказав якось божественний Спаситель до св. Гертруди: „Ти повсякчас одну душу з вогню вирятовуєш, І це Богові так угодне, наче ти Його самого з темниці звільняєш, і щедра заплата з Його все могутніх благ належиться тобі, коли забажаєш, за це благодіяння". Св. Хома з Аквіну вчить навіть, що Бог прихиляється більше до добрих діл задля померлих, ніж задля живих, бо мертві більше потребують і не можуть самі, на відміну від живих, допомогти собі. Нарешті св. архиєпископ Амвросій каже у своїй книзі про священичі обов'язки: „Все, що з добрим наміром зроблено для померлих, нам же самим поставиться в заслугу, і ми одержимо все знову і стократ більше після смерті".

Звільненням бідних душ з чистилища ми дієво і досконало прославляємо Бога

Дотепер ми розглядали спонуки, що йдуть на користь частково нам і частково бідним душам – нам додають духу, їм дають допомогу. Тепер же ми хочемо бачити в цьому єдине – прославлення Бога. Святі в усіх своїх ділах завжди пам'ятали про одне: „Найвища слава Божа". І божественний Спаситель учить нас у молитві найперше просити в Отця небесного: „Нехай святиться ім'я Твоє"; саме такий сенс має велике славослов'я на утрені: „Благодаримо Тебе ради великої слави Твоєї, Господи, Царю небесний". Зрештою, „Слава в вишніх Богу" – це основне, що чинять святі на небі, через це і „прославлення Бога" має бути основною сполукою наших діл любові задля померлих, адже саме так ми по праву найдієвіше і найповніше будемо сприяти визволенню святих душ і вознесенню їх на небо, де вони Бога, цілковито пізнаного, будуть у любові прославляти. Побожний Будон так перейнявся цією думкою, що вигукнув: „Я закликаю всіх, хто прославленням Бога палає і до чистої любові Божої поривається, замислитися над цією правдою".

Коли св. Тереза та інші святі присягли на вірність Богові, вони погодились заради найменшої частинки прославлення Бога витерпіти всі муки, які лиш можна вигадати; що вони могли робити, як не страждати заради спасення душ з очисного вогню чистилища, адже цього вони дуже потребують, і не лише на одну мить, а назавжди, на всю вічність. Один монах Іван з Санти Марії, запалений щирою любов’ю до Ісуса, промовив: ..Я волів би все своє життя провести в пущі або в келії, щоб нічого іншого не мусіти робити, а тільки сприяти звільненню бідних душ і посилати деяких з них до Господа нашого Ісуса Христа, де б вони в Його царстві небеснім могли найповніше любити і прославляти Його!"