Мають на що надіятися ті, що проявляють милосердя до стражденних душ
В Євангелії сказано: „Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя"(Мт. 5, 7), а на особливе милосердя в іншому житті можуть сподіватися лише ті, які проявляли милосердя до стражденних душ! „Чини добро побожному, то й знайдеш нагороду, – сказано в книзі Сираха 12, 2, – хай не від нього, зате від Всевишнього". Духовні наставники тому й обіцяють зменшення страждання та допомогу в чистилищі для тих, що чинять милосердя; вони вбачають у щирій любові до стражденних душ надійний знак божественного обрання, щоб зазнати після смерті небесного блаженства. Герсон називає таких доброчинців словами св. Августина: „Перед воротами пекла сидить милосердя, яке слідкує за тим, хто куди потрапляє"(Проп. 9). СВятий Тома Аквінський також каже: „Це правда, що той, хто для стражденних душ чинить багато, для себе ще робить небагато; з іншого ж боку, правда і те, що такий заслуговує набагато більше, аніж полегшення покарання, а саме, – вічною життя". Нарешті устами свого царя-провидця говорить сам Бог: „Блажен, хто дбає про нужденного та вбогого; в лиху годину Господь його врятує” (Пс. 40,1).
Розумно потурбуватися про себе зараз, аніж хтось інший має робити це у майбутньому
„Не покладайся на своїх друзів та родичів, - каже блаженний Тома Кемпійський (Насл. Хр. Т.1, 23), – тому що люди забудуть про тебе швидше, ніж ти думаєш. Якщо ти зараз сам про себе не потурбуєшся, хто потурбується про тебе в майбутньому?" Крім того, справи, які ми робимо за життя для зменшення нашого покарання, набагато дієвіші за ті, які будуть робити коли-небудь для нас інші. Тому цей блаженний єпископ мовить далі: „Те, що ти робиш при доброму здоров'ї – золото; те, що ти чиниш, помираючи, – срібло; а те, що ти робиш після смерті – свинець".
Про це висловлюється також св. Катерина Генуезька, яка написала свою власну книжку про стражденні душі: “Хто спокутує свої гріхи у цьому житті, оплачує кількома пфенігами тисячу дукатів; хто відсуває їх спокутування у інше життя, оплачує тисячею дукатів кілька пфенігів". „Нарешті, – пише святий Папа та Отець Церкви Григорій Великий у своїх бесідах (4. В. 58), – це набагато надійніша дорога, якщо кожен з нас ще за життя буде творити це добро для себе, а не буде надіятися, що це робитимуть для нього інші; піти вільним уже з цього життя – безперечно більша заслуга, аніж шукати волю після смерті у кайданах чистилища".
Тяжкі страждання на землі скорочують терпіння у чистилищі
Один францисканець зліг від затяжної та болючої хвороби. Відчуваючи, що став тягарем для інших, він попросив у Бога скоротити його страждання. Хворий був почутий: йому з'явився ангел і запропонував вибір між смертю і трьома днями покути в чистилищі та одним роком важкої хвороби, після якої він відразу потрапить на небо. Чернець вибрав перше. Після перших кількох годин, проведених в чистилищі, він відчував страшні болі, і в нього було враження, що він перебуває тут уже багато років. Ангел, який його відвідав, запропонував йому, якщо він жалкує, повернутися до ще не захороненого тіла. Монах поспішно прийняв цю пропозицію через один рік страждань від хвороби помер, потрапивши після цього уже безпосередньо на небо (Вагіндус, Хроніка Братів Менших 1283 року).
Св. Тереза у свої сповідях розповідає дослівно таке: „У нашому монастирі померла одна монахиня: побожна душа, старанна у молитві а у виконанні будь-якого обов'язку. їй було лише вісімнадцять років, і вона увесь час страждала від тілесних болів. Я подумала, що дівчина буде звільнена від мук чистилища оскільки вона прожила свої роки невинно і в набожній покірності перенесла великі страждання. Але все-таки і вона змушена була пройти очищення в чистилищі (хоча і не довго), тому що за чотири години перед її похоронами я під час панахиди бачила, як вона відправилася з глибини високо на небо".
