Треба бути цілковито чистим, щоб досягти неба

Хоча легкі гріхи не позбавляють нас Божої прихильності, проте вони, зрозуміло, заплямовують нашу душу. Тому то ми, перш ніж станемо перед Богом, самою Святістю, котра не терпить і найменшого зганьблення, мусимо пройти очищення – якщо такого не сталося при житті – вже в чистилищі. Дуже яскраво свідчить про це одна історія, яка показує, що навіть маленькі діти потребують такого очищення. Оповіла цю історію св. Перпетуя, котра померла в 203 році мученицькою смертю і зарахована була до священного канону мучеників з огляду на свою виняткову святість. Сталося це незадовго до її смерті з її Дінократом, котрий ще малолітнім хлопчиком помер від віспи. Після того, як вона за якимось особливим покликом почала молитися за нього, вона побачила його: він виходив з якоїсь похмурої темниці, де було крім нього ще багато людей, увесь брудний, втомлений спрагою і спекою, з раною на обличчі. Після цього вона ще ревніше молилася за нього і через деякий час побачила його: він бавився з іншими дітьми десь на світлому осонні, чистий і радісний, і замість рани на обличчі у нього був лише рубчик. Все це свідчило про те, що він звільнився від своєї муки. Св. Августин, котрий разом з іншими отцями Церкви вірив у правдивість цієї історії, пояснював, що цей хлопчик мав би бути хрещений, а свою безневинність він утратив або через недодержання правди, або через якісь інші прогрішення свого дитинного віку. Детально описує цю історію граф фон Штольберг у восьмому томі своєї „Історії Ісуса", а також Бутлер у „Житіях святих" за місяць березень.

Розділ з спонуки допомагати бідним душам Бідні душі не можуть нічого більше заслужити і самі не можуть одержати жодного полегшення

Вчений Бутлер у своїй докладній статті про день усіх святих пише: „Не можна оминути ще того, що має викликати у нас особливі співчуття до стражденних душ у чистилищі, а саме: те, що вони не можуть більше збирати жодних заслуг і досягти хоч якогось полегшення для себе. Хворі та бідні можуть все ж таки просити допомоги, хтось та й зглянеться на їхні страждання, бо світ не без добрих людей. А душі в чистилищі можуть тільки смиренно терпіти і надіятись. Або ще тужливо стогнати за кращим становищем, але Бог не відповідає їм, бо ніч, „за якою ніхто не зможе діяти" (Ів. 9, 4), настала вже для них. Якби це жахливе місце відкрилось, якби ми могли поглянути на їхні страждання, якби ця картина вплинула на нас! Скільки ж то сліз проковтнули б ми, який трепет огорнув би нас, якби ми побачили ту силу силенну слуг Божих, наших братів у Христі, котрі так невимовно страждають!"

Бідні душі в чистилищі безперервно кличуть нас на допомогу

Хоча бідні душі в чистилищі самі собі в нужденному стражданні не можуть принести ніякої полегкості, проте вони точно знають, що нам усіма церковними скарбами, життєвими і страдницькими заслугами Ісуса Христа милостиво дано можливість приносити їм розраду і полегкість, і навіть цілковите спасення, і через те вони безперестанку благають у нас порятунку і допомоги. З огляду на те, що вони не можуть якось зрозуміло зв'язатися з нами, це робить за них і задля них Церква: Служба Божа, що її відправляють священики, служить також і для звільнення бідних душ з їхнього смутного стану. Канцлер Герсон звертається від їхнього імені до нас: „Моліться за нас, бо ми самі не можемо собі допомогти! Допомоги ми чекаємо від вас, не відмовте нам! Ви, котрі знали нас на землі, котрі любили нас, чи можете ви забути про нас тепер! Кажуть, що друг пізнається в біді. Але жодна біда не може порівнятися з нашою! Майте, отож, співчуття до нас! Бо затверділе серце само потрапить у біду. Будьте, отож, не байдужі – заради власної ж користі".