Бідні душі часто лише через певний час отримують спасіння

Св. Людовік Бертран запевняє, що душа його батька була 8 років у чистилищі, батько ж його був слугою Божим, який сподобився навіть надзвичайних ласк: так, наприклад, йому неодноразово являлись святі й мали з ним розмови; до того ж його син був одним з великих святих останніх століть, який, побачивши його страждання, що не залишили б байдужим навіть найчерствіші серця, робив усе, щоб полегшити його муки. А саме, він відмовляв у ці роки за батька безконечну кількість псалтирів і вервиць, неймовірно суворо постив, цілими днями бичував себе до крові, здійснював святу Тайну Причастя; і все ж цей святий, якому Господь так легко давав усе, про що той просив, зміг добитися порятунку свого батька, який був людиною надзвичайно доброчесною, лише через вісім років.

Учитель Церкви св. Тома Аквінський мовить: „Для того, щоб возз'єднатись із своїм первоначалом в небі, душа мала б бути такою ж чистою, якою вона вийшла звідти у стані невинності". У ній знову повинна бути досконало відтворена подоба Божа, і що вищою є велич, в яку вона має бути прийнята, то досконалішою має бути в ній ця подоба. Бо відповідно до того, який має бути палац, обтесується і шліфується каміння на будову, або як співається на храмовий празник: „Наші душі – живе каміння, з якого має бути збудоване небесне місто, і яке має бути відшліфоване стражданнями".

Часто добрі справи допомагають не тим душам, для яких їх хочеш зробити, а іншим

У житії св. абата Маура, який пізніше став архиєпископом Майнцським, читаємо про такий випадок: у його монастирі була давня традиція, котра ще дотепер збереглася у багатьох монастирях: протягом 30 днів після смерті членів ордену віддавати бідним всі страви і напої, які мали б їм належати за життя. Та якось почалась пошесть і один за одним померло декілька монахів, а скупий сторож не зробив для них цього доброго вчинку або ж зволікав із його здійсненням. Проте скоро і його забрала смерть, і цього звичаю було повністю дотримано за упокій його душі. Якось він явився блаженнішому абатові й мовив: „ Я терплю ще важку муку, бо хоча молитва монастиря принесла мені значне полегшення, проте я не можу бути звільнений від мук, поки всі мої брати, котрі через мою скупість і черствість були затримані в чистилищі, не будуть порятовані, бо подаяння, яке давалось в моєму імені, належалось, за розпорядженням Божої справедливості, не мені, а їм. Але я прошу вас подвоїти подаяння, бо таким чином милостивий Господь швидше порятує після інших і мене". І так сталося, а через місяць він знову явився, але вже порятований.

Не вважайте нікого назавжди втраченим

Святий Альфонс Лігорі у своїх прославляннях Марії розповідає таку історію: у місті, в якому у святого Августина перебувала блаженна сестра Катерина, мешкала також жінка на ймення Марія. Від юних років і до старості вела вона розпутний спосіб життя. Люди нарешті зібралися, вивели Марію за місто і запроторили її до печери. Незабаром вона там померла без сповіді і без будь-якої людської допомоги від страшної хвороби: її тіло розпалося на шматки, які були зариті, мов труп собаки, далеко в полі. Сестра Катерина, яка мала звичку молитися за бідні душі, не згадувала більше бідолашну грішницю, тому що також вважала її проклятою. Проте через чотири роки явилась перед Катериною під час молитви душа Марії і звернулася до неї зі словами:

„Сестро Катерино, я така нещасна! Ти молишся за всіх померлих, але до мене ти не маєш жодного співчуття" – „Хто ти така?", – запитала її слуга Божа. „Я, – відповіла душа, – та бідолашна Марія, яка померла в печері, але милосердя Матері Божої мене врятувало. В останні хвилини мого життя від мене, грішної, відвернулися усі, і я звернулася від чистого серця до Неї: „Ти, що є притулком для всіх покинутих, змилуйся наді мною! Ти – моя єдина надія! Прийди мені на допомогу!" Мої молитви не були марними; через заступництво Марії і завдяки чистосердечному каяттю я уникла пекла, а мої страждання були зменшені. Проте, зараз я страждаю ще дужче. Звели відправити за мене кілька Служб Божих. Лише тоді я зможу визволитися з чистилища: я тобі обіцяю, що надалі вічно буду просити за тебе на небі Бога та Його святу Матір". Катерина звеліла відправити Служби, і через кілька днів до неї з'явилася ця душа знову. Вона була яскрава, мов сонце, і дякувала за своє визволення.