Милостиня приносить померлим велику поміч

Подиву гідне те, що можна вичитати в історії св. Іди з Тогенбургу. Після того, як помер брат її матері, вона сказала його дітям: „Ах, як жахливо страждатиме ваш батько! Мені відомо це з божественного одкровення. Отож, я прошу вас від його імені, щоб ви цілий рік роздавали бідним м'ясо, хліб і масло як милостиню". Коли вони це сповнили, то дізналися, що їхній батько вже наполовину звільнений від своїх мук: це сталося завдяки їх щедрості та молитви св. Іди. Вони чинили задля нього такі угодні діла ще один рік. Коли він скінчився, свята їм сказала, що їхній батько тепер позбувся своїх мук, але в нього залишився ще нужденний одяг. Через те вони ще цілий рік одягали бідних, після чого вона втішно повідомила їм, що він тепер уже насолоджується вічним спокоєм. Боланд каже в житії цієї святої, що йшлося тут про одяг вічної слави, відсутність якого була причиною його страждань.

В одкровеннях св. Брігітти розповідається, як їй з'явився після своєї смерті її муж Ульфо і просив її продати заради його спасення все залишене срібне начиння та коней, яких він за свого життя дуже старанно доглядав, і виручені гроші роздати бідним, а також казав ще подарувати срібні чаші тим церквам, які їх не мають, бо така милостиня особливо угодна Богові.

Нарешті, в житії св. Маргарити з Кортони написано про те, що сказав Рой Гомез, герцог із Пастерни, коли з'явився їй: „Якби люди знали, що обдаровування бідних звільняє від великих мук і приносить із собою великі скарби, то вони б усе роздали поміж бідних і набожних людей, щоб ті молилися за них!"

Велику поміч приносить бідним душам те, якщо сплачено їхні борги

Папа Бенедикт ХІІІ розповідає такий випадок, який тут наводиться. Батько одного ченця-проповідника, багатий і шанований господар, помер, заборгувавши ковалеві, котрий підковував йому коней, певну суму грошей за роботу, яку той вже давніше перед роками зробив. Після смерті з'явився він одному із своїх вірних слуг і тримав у руках молот і кліщі того коваля, а також розпечені цвяхи. „Іди, – сказав він до слуги, – і скажи моїй дружині, нехай вона буде такою доброю і заплатить мій борг, бо через нього я страждаю в чистилищі". Побожна дружина зробила це, віддавши борг не тільки цьому ковалеві, а й усім іншим кредиторам свого мужа. Після цього з'явився він також і їй, занурений начебто в море мук, зв'язаний з ніг до голови грубою мотузкою, і вигукнув до неї: „Розв'яжи мене, дружино, роз в'яжи!" Тут же схопила добра жінка кінець мотузки і роз в'язала її. Звільнений чоловік дякував їй словами: „Я був зв'язаний стражданнями, аж поки ти не сплатила моїх боргів". З цього, одначе, не варто робити висновок, як зауважує цей благочестивий папа, що якби не було сплачено залишених боргів, то душі назавжди залишалися б у чистилищі, – зовсім ні: це свідчить лише про те, що вони завдяки діянням, учиненим з любові, набагато швидше, ба навіть дуже швидко, отримують спасення.

Любов до ворогів також: дуже допомагає померлим

Св. Франц Сальський, єпископ Женевський, часто розповідав один випадок, що трапився з ним у Падуї, де він навчався. Студенти цього міста мали погану звичку бродити нічними вулицями зі зброєю в руках і перепиняти перехожих вигуками „Хто тут?": якщо відповідь не подобалася їм, то вони стріляли. Так один студент застрілив, не впізнавши, свого найкращого друга, і втік до його матері, котра вже була вдовою. Коли незабаром принесли додому тіло її єдиного сина, опечалена матір відразу ж догадалась, що вона сама переховувала в себе нещасного вбивцю. Але через те, що була вона людиною побожною, пробачила вона йому той невимовний біль, що він їй завдав, зі щирого серця і навіть захистила його. Як з'явився їй син, то сказав: „Твій великодушний вчинок так сподобався Богу, що Він відпустив мені всі покари чистилища, де 6 я дуже довго мусів терпіти страждання".

О. Мансій пише, що один дворянин просив у страсну п'ятницю Бога, котрий цього дня з любові задля всіх нас помер, помилувати вбивцю його брата, вбивцю, якого він щиросердечно простив і навіть запевнив у своїй дружбі. Тоді ж явився йому Христос і сказав, що таким прощенням він спас душі свого брата і свого батька з чистилища, і що його самого запрошено через вісім днів на вічний банкет. І той дворянин справді через вісім днів помер.