Розділ 1 суть чистилища Що таке чистилище?

Чистилище – це таке становище в іншому світі, де очищуються душі від гріхів – тих легких гріхів, яких Бог не простив нам з милості Своєї, але за які й не покарав пекельними муками; і доти, поки гріхи не будуть повністю спокутані, душі не будуть пущені на небо, адже туди ніщо нечисте не може вознестися. Це таке становище в іншому світі, де відпокутуються також і важкі гріхи, які з великої милості Божої були б виправдані, якби ми щиро розкаювалися в них, ще за життя на землі. Тому то вчення Віри каже, якщо відпускаються гріхи, то це ще не означає, що з кожного розкаяного грішника цілковито спадає вина і кара, адже навіть і за найменшу провину належиться своя покара – чи то на цьому світі, чи в іншому – у чистилищі, аж поки не відкриється дорога до неба.

Докази цього дає нам і Святе Письмо у Мойсеевих книгах і Давидових псалмах. Мойсей і Давид, великі слуги Божі, хоча не безгрішні були, помирилися з Богом, але тільки після того, як вони сповна спокутали своє. І Церква ясно говорить про це.

Свідчення Старого Завіту про чистилище

Вже у часи Старого Завіту вірили, що десь є місце очищення. У цьому можна переконатися, заглянувши у другу книгу Макавеїв (II Мак. 12,38-46), де мовиться про те, що воєначальник Юда, зібравши з кожного вояка поголовно 2000 драхм сріблом, послав їх у Єрусалим, щоб принести жертву за гріх тих полеглих у бою, під тунікою в яких було знайдено дрібні речі, посвячені ідолам. Таким благородним вчинком Юда виявив, що мав на думці воскресіння. „Бо, – читаємо у Святому Письмі, – якби він не надіявся, що полеглі встануть з мертвих, зайвим і смішним було б молитися за мертвих. При цьому він мав на увазі прекрасну нагороду для тих, що благочестиво вмирають, – що за свята й благочестива думка! Тому він і приніс жертву переблагання за мертвих, щоб вони звільнилися від гріха" (ІІ Мак. 12, 44-46). Отож, саме таким діянням Юди Святе Письмо потверджує існування чистилища, чи то пак такого потойбічного становища померлих, де вони можуть спокутати свої гріхи, якщо ми будемо молитися і приносити жертви за них. До того ж, у час воєнного лихоліття, неможливо було б зібрати стільки грошей і завести раптово такі важливі релігійні новини, якби така віра не була закорінена в народі ще набагато раніше.

Алліолі, коментуючи цей уривок з Макавеїв, каже, що він ясно доказує слушність учення Церкви про існування місця очищення для тих померлих, які сподіваються на милостиве прощення своїх не до кінця спокутаних гріхів, і які вірять у дієвість молитви і добрих діл заради їхнього спасіння. Крім того, це роз'яснюється також і словами Ісуса, сина Сираха, де читаємо: „Дар милосердя подай усякому живому, а й мертвому не відмов твоєї ласки"(Сирах 7,33), тобто віддавай останню пошану померлому, відправляй панахиди, як про це іншими словами говорить Алліолі. Зрештою, таку ж думку можна вичитати і в апостола Павла (І Кор. 15,29-30), де він пише: „Що роблять ті, що хрестяться за мертвих? Коли мертві ніяк не воскресають, чого тоді за них хреститись?" Згідно з Бутлером та іншими дослідниками Святого Письма, в юдеїв був тоді ще звичай вмиватися, або ж і очищуватися за мертвих. Та й досі юдеї вірять ще в очищення після цього життя і через те моляться за померлих.