Інші страждання в чистилищі

Попри вогненну муку, в чистилищі терплять ще й інші покари. їх сприймається відчуттями. Передовсім – це темрява. Тому то в церковних догматах чистилище називається також темрявою чи тьмою. Тут караються також, як і в пеклі, всі ті відчуття, що найбільше спричинялися до гріха; сказано ж у „Книзі Мудрості": „Хто чим згрішив, тим той і покараний буде". Крім того, душі мусять страждати дуже часто саме на тому місці, де согрішили.

Св. Тома з Аквіну пише: „Є ще одне місце в чистилищі з особливими приписами: тому то, як читаємо, часами на людей в різних усюдах спадає кара – або для науки живих, або для допомоги померлих, яку вони одержать, якщо про їхнє покарання дізнаються живі і своїми молитвами в Церкві стануть пом'якшувати його". Нарешті, якщо нате буде воля Божа, вони позбудуться страждання злого духа. Про це говорить св. Бернард: „Ті, що перебувають у місці очищення, чекають спасення, але вони мусять спершу витерпіти пекучість вогню, або колючість холоду, або ще якийсь інший важкий біль. Всеблагий Отець віддає там своїх, для вічної величі призначених, дітей в руки лукавого, – але не для того, щоб знищити їх, а щоб очистити, не для гніву, а для милосердя, не для занапащення, а для відновлення, коли вони перестануть вже бути посудинами гніву, що приносить погибель, а стануть посудинами милості, що зберігає вічне панування".

Загальні погляди на страждання в чистилищі

Св. Цезарій з Арлю пише: „Чи не кожен каже так: Я щонайменше турбуюся про той час, коли буду в чистилищі, адже я все ж таки досягну вічного життя. Але Богові така думка не угодна. Всі страждання цього життя не можна навіть порівняти а тим, що буде в місці очищення. І хто ж знає, скільки днів, місяців, років він там змушений буде пробувати? Боятись палець у вогні потримати і не боятись довший час у нестерпному полум'ї бути?" Подібно каже і св. Бернард: „Відкиньте, брати, старі спокуси від себе, поки є ще час. Дні, що дані нам для очищення, минають – хочемо ми того чи ні. Але горе нам, якщо ми не очистимося вчасно. Тоді мусово нам очищуватися вогнем, і немає в цьому житті такої стражденної муки, що її можна було б порівняти з ним". Такого погляду на очисний вогонь дотримуються всі отці Церкви і духовні вчителі.

Небагато вибраних уникло страждань чистилища

В Одкровенні Івана Богослова наприкінці мовиться про святе місто, тобто про небо: „Не ввійде до нього ніщо нечисте " (Од. 21,27). З цих слів неважко догадатися, що дехто з померлих утішився відразу ж, бо досягнув найвищого щастя – безпосередньо споглядати Бога. Св. Тереза, котра сама свідчить, що бачила становище багатьох померлих, говорить лише про трьох таких щасливців, а саме про осіб виняткової святості, котрі безпосередньо досягли споглядання Бога. Вчений кардинал Беллармін у глухому стогнанні каже, що тільки поодинокі праведні з найбільшої милості Божої уникають страшних мук очищення і відразу ж досягають неба. „Хто ж є цілковито святий, – запитується св. Бернард, – хто, відійшовши з цього світу, має безвинну душу, очищену від усіх гріхів, що може славитись, хто має чисте серце і може сказати: моє серце чисте, я вільний від гріхів?" Небагатьох вибрано, але і серед них ще менше є тих, котрі повністю очистились. Саме їх має на думці мудрець, коли радить: „Очищуйся з небагатьма від свого недбальства".