Великодушне терпіння мук заради бідних душ допомагає їм

Блаженна Урсула з Театінського Ордену, як читаємо в її житії, мала велике співчуття до сестри Хрістіани, котра помирала, через те, що вона мала би терпіти страшні муки в чистилищі. Знаючи з досвіду св. Катаріни з Сієни, що жива людина може страждати замість померлої душі, вона просила у свого небесного Нареченого, щоб Він милостиво дозволив їй відбувати покару Хрістіани. Її молитви були почуті, і коли Хрістіана віддала душу, вона (Урсула) заніміла, але скоро знову прийшла до себе і радісно вимовила такі слова: „Дякую Тобі, мій Боже, за велику милість, яку виявив моїй сестрі Хрістіані, коли, щоб допомогти і спасти її, прийняв моє прохання". Після цього заспівала вона „Слава Тобі, Господи" і тут же напав на неї страшний біль, котрого вона не позбулась до кінця свого земного життя.

Також можна прочитати про св. Філіпа Нері, засновника конгрегації Ораторії, що він одержав милість від Бога страждати заради розради бідних душ, ревним прихильником яких він був: на нозі він мав болючу незагойну рану, яка служила полегшою для бідних душ у їхніх муках, а йому постійно нагадувала, що він має завжди пам'ятати про них. Будон розповідає ще, як один чоловік якось з'явився своїй далекій родині і посвідчив, що його внучка, котра після його смерті не переставала хворіти, страждає замість нього, бо так угодно Богові. На доказ правдивості своїх слів він додав, що вона тоді помре і позбудеться страждань, коли її побачать ті, кому він з'явився. Так воно і сталося.

Щирість страждання св. Людвіни заради бідних душ

Незрівнянний духовний учитель Тома Кемпійський, автор книги „Наслідування Ісуса Христа", оповідає про свою сучасницю, святу діву Людвіну, в її житії, що він написав, таке: ця велика страдниця упродовж тридцяти чотирьох років, коли вона безперестанку мучилася страшними хворобами, неодноразово бувала в чистилищі, куди її проводив її ангел-хоронитель, якщо вона впала в екстаз: там, у незчисленних місцях, бачила вона, як страшно, згідно з їхньою провиною, мучаться бідні душі, серед яких вона пізнала багатьох своїх друзів. Це спричинялося до того, що вона не тільки не зважала на свої власні безконечні муки, але також перебирала на себе, зі щирості каяття, муки багатьох інших. Безперестанку молила вона в Бога милосердя для бідних душ і так часто і сильно плакала, що коли кінчалися звичайні сльози, приходили криваві, і було їх так багато, що коли вони висихали, то можна було брати їх як мощі. Натхненний автор, який написав її житіє, каже, що вона розрадила багато бідних душ, але найкраще розраджувалось їй у великі свята. Інший автор пише про неї, що вона прийняла якось сміливе рішення: краще вже їй, якщо буде дозволено, свої жахливі муки аж до останнього дня заради спасення бідних душ терпіти, ніж відразу на небо піднятися. Бог зважив на її вибір, і через те всі знані їй душі, серед них і душі її батьків і всіх родичів аж до дев'ятого коліна, звільнилися з чистилища.

Сила милосердних діл для померлих

Ніхто не може повністю оцінити благодійну силу милосердних діл для бідних душ у чистилищі. По праву хвалить св. Павлин Трірський римського патриція Паммахія, котрий після смерті своєї дружини зібрав бідних з усього міста біля церкви св. Петра, щоб нагодувати їх, і такою милостинею заспокоїти душі тих, яких він, утративши, оплакував. Ще старий Товит казав своєму синові: „Вилий своє вино та хліб на гробі справедливих"(Товит 4, 17), тобто, як зауважує Алліолі, коли помирає справедливий, то на його могилі роблять поминки, де також і бідні отримують їжу. Крім того читаємо ще у Святому Письмі: „Як палкий вогонь гасить вода, так і милостиня гріхи відпускає" (Сирах 3, 30), тобто для відпущення гріхів не досить самого покаяння. Нарешті й Ісус Христос мовить: „Хто напоїть вас кухлем води тому, що ви Христові, – істинно кажу вам, – той не втратить своєї нагороди"(Мк. 9, 41).

Св. Тома Аквінський не соромився казати, що „милостиня (якщо під нею розуміти взагалі всі милосердні діла для тіла) задовільняє нужденних більше, ніж молитва, і ще більше, ніж піст". Ще більше хвалить цей святий учитель Церкви милосердні діла для душі, адже він учить, що вони так переважають діла для тіла, як дух над тілом високо підноситься. Тому то Будон, зважаючи на це, закликає: „Втішай опечалених, давай поради тому, кому вони потрібні, учи тих, котрі не знають, працюй над виправленням грішників, допомагай людям, котрі страждають душею допоможи їм звільнитися від цього. Роби все це для душ котрі в чистилищі, і Бог змилосердиться над ними".