Добре звертатися заради бідних душ з проханням до святих

„Це велике діло, – повчають св. Августин і св. Тома Аквінський, – що святі на небі своїм заступництвом можуть сприяти спасенню бідних душ із чистилища". І не треба сумніватись, що вони виявляють свою любов до своїх же братів, котрі спокутують гріхи в чистилищі якнайповніше, адже вони самі знають, які то страшенні муки там. Небо не змінює їхніх досвідчень, але тільки значно побільшує їхню любов: якщо вони вже за свого смертного життя мали таку силу, що могли випрошувати милостиву допомогу для грішних братів, коли ті потрапляли в біду, то чи могли б вони тепер не спрямовувати свою далеко могутнішу любов на ті душі, котрі милістю Божою позначені та прикрашені, щоб вони цілу вічність насолоджувались їхнім щасливим товариством?! Так, вони не здатні більше вже страждати, але вони завжди відчувають співчуття, і через те, що вони стоять перед престолом милосердного Бога, мусять вони також і милосердя відчувати. Коли свята Церква радить нам у всіх бідах звертатися до святих, і ми завжди у своєму житті відчуваємо їхню могутню допомогу, то само собою зрозуміло, що звертатися з проханням до святих заради бідних душ є благим ділом, бо воно звеселяє сумні душі і має принести їм спасення.

Приклади допомоги, яку надають померлим ангели та святі

У житії блаженної Цецілії Лампуньянської читаємо, що вона з'явилася на третій день після своєї смерті і посвідчила, що її в чистилищі дуже розрадив ангел-хоронитель, якого вона бачила. І ще додала вона, що хотіла би просити його прийти до настоятеля церкви гробу Господнього, щоб той відправив службу Божу, яка звільнила б її від стражденного спадку. Далі читаємо ми про іншу блаженну Цецілію, домініканку, що вона у своєму житті мала звичку повсякчас дещицю свого питва не допивати – для того, щоб угамувати спрагу Спасителя на хресті; коли ж вона після своєї смерті опинилася в чистилищі, то відразу ж побачила, що до неї підходить ангел з повною чашею води, котрий, погасивши полум'я навколо неї, відвів її на небо. Зрештою читаємо ми також про те, як один юнак заснув якось, не маючи при собі своєї звичної вервички, з якою він молився за бідні душі, так ангел тут же розбудив його, бо ці душі потребували щоденної пожертви від нього.

Про святих ще пишуть Франциск Гонзага, єпископ Мантуї, та о. Йоганн з Війо, францисканець: одному послушникові, якому св. Франциск ще раніше повідомив, що той спасеться, цілковито ясно з'явилося видіння, як він дякує святому – св. Франциск стояв поруч від нього, а ліворуч стояв св. Бернард, котрий сказав йому, що вони обидва прийшли для того, щоб забрати його, бо він повсякчасно прагнув бути таким же доброчесним, як і вони самі. У житії святого Бернарда читаємо про одного покійника, який знову повернувся до життя, щоб розказати про те, як св. Франциск на небі опікується членами свого Чину, багатьох з яких він звільнив із чистилища.

Далі пише Бароній у своїй „Хроніці" за рік 647, що св. Діонісій, св. Маврікій і св. Мартин звільнили з чистилища короля Дагобера, котрий раніше на їх честь наказав збудувати три церкви. Нарешті, як пише Будон, розказують, що св. Іван Богослов молився до Найсвятішої Діви, щоб вона помилувала одну душу, котра з'явилася йому в небесних одкровеннях: ця душа страждала в полум'ї чистилища і молилась до Богородиці, тож всеблагий Господь відразу ж звільнив її з чистилища.