Утворення українського козацької держави – Війська Запорозького

Органи державної влади

Генеральна рада	Найвищий законодавчий орган влади. Це рада всього війська.
Старшинська рада	Згодом перейняла на себе роль Генеральної ради. Складалася з полковників і генеральної старшини. Поступово склад Старшинської ради розширявся за рахунок представників міст, шляхти, духівництва. Старшинська рада розглядала всі питання міжнародної політики, зокрема миру й війни, затверджувала міські привілеї та смертні вироки.
Гетьман	Виконавча та судова влада. Він скликав Генеральну та Старшинську ради Брав участь у судочинстві ( при гетьманові діяв генеральний військовий суд), опікувався фінансами, за рішенням ради розпочинав війну, провадив мирні переговори, керував дипломатичними зносинами з іншими державами та розвідувальною службою, був головнокомандувачем збройних сил.
Генеральна старшина	Уряд. Допомагав гетьманові у справах внутрішньої та зовнішньої політики. Генеральна старшина виконувала роль кабінету міністрів і водночас генерального військового штабу. До її складу входили: генеральний писар, генеральний обозний, двоє генеральних осавулів, двоє генеральних суддів, генеральний підскарбій, генеральний хорунжий та генеральний бунчужний.

Адміністративно-територіальний устрій

• Територія Київського, Брацлавського й Чернігівського воєводств, 200 тис. кВ. км – від р. Случ на ЗХ до московського кордону на сході та від басейну Прип’яті на ПН до степової смуги на ПД

• Столиця і гетьманська резиденція – Чигирин.

• У 1649 року територію Гетьманщини було поділено на 16 полків ( 9 на Правобережжі та 7 на Лівобережжі)

• Кожен полк очолював полковник, який обирався на полковій раді або призначався гетьманом.

• Полковник зосереджував у своїх руках військову, судову та адміністративну владу.

• Полки поділялися на сотні.

• Містами, що мали магдебурзьке право ( Київ, Ніжин, Чернігів, Переяслав, Стародуб, Глухів, Полтава, Батурин), керували магістрати

• У селах – старости, яких обирала громада, а в справах козаків – обрані ними отамани.

• Запорізька Січ була окремою адміністративною одиницею в державі.

Створення української армії

1. В армії було близько 100 тис. козаків

2. Організована за полково-сотенним територіальним принципом

3. Основа полків – піхота

4. Під час Національно-визвольної війни була створена кіннота, яка діяла з 1649 року

5. До діючої армії ввійшли також підрозділи розвідки, фортифікаційної та прикордонної служб, загони варти

6. Спеціальні загони забезпечували військо зброєю, набоями та провіантом.

Сподвижники Б. Хмельницького: Джиджалій, Вешняк, Гиря, Нестеренко, Кривоніс, Носач, брати Виговські, Нечаї, Золотаренки, Гуляницькі, Кричевський, Богун, Гоголь, Жданович, Небаба, Морозовицький.

Фінансова система

• Грошовими справами керував Хмельницький

• Джерела прибутку:

1. Земля, що перейшла у користування скарбу

2. С∕г промисли та плата за їхню оренду

3. Торгівля

4. Загальні податки. За одиницю оподаткування брався двір, тобто господарство

• Найпоширенішими в обігу були польські монети, згодом московські та турецькі гроші.

• Наприкінці 1649 року розпочалося карбування власної монети.

Судочинство

• Система судочинства складалася з Генерального суду, полкових та сотенних судів.

• Найвища судова установа – Генеральний військовий суд при гетьманові. Він розглядав апеляційні справи полкових та сотенних судів, а також деякі справи, з якими прохачі зверталися безпосередньо до гетьмана.

• До складу Генерального суду входили двоє суддів та судовий писар.

• Козацьким судам підлягали не лише козаки, а й селяни та міщани.

• У містах з магдебурзьким правом діяли міські суди.

• Функціонували ще й церковні суди.

Місце Гетьманщини в міжнародних відносинах тогочасної Європи

1. Католицькі держави ( Австрія, Іспанія, ПД Німеччина)

• Підтримували Річ Посполиту. Допомога їй виявлялася лише у дипломатії.

• Франція підтримувала Польщу й погодилася надати урядові допомогу в придушенні повстання.

• Католицькі князівства Німеччини вороже ставилися до козаків, протестантські – помірковано. Однак в німецьких землях не підтримували й Польщу, оскільки сподівалася використати її послаблення для піднесення Пруссії.

• Венеціанська республіка підтримувала Україну, бо бачила в ній потенційного союзника проти Туреччини. 1650 року до Хмельницького прибуло посольство Альберта Віміни, і хоча ніякого договору підписано не було, вони продовжували підтримувати дружні стосунки.

2. Протестантські держави ( Англія, Голландія, Швеція, ПН Німеччина).

• Кромвель вбачав у війні прояв загальноєвропейської боротьби проти контрреформації, тому своїми діями відволікав католицькі держави від реальної допомоги Польщі.

• Швеція, обстоюючи свої інтереси, готова була почати воєнні дії проти Речі Посполитої. Богдан Хмельницький прагнув установити дипломатичні зв’язки з нею та отримати допомогу.

3. Православні країни.

• Загалом підтримали Хмельницького.

• Чотири православні патріархи (константинопольський, олександрійський, антіохійський, єрусалимський) благословили Хмельницького на переможну війну.

• Гетьманський уряд установив та постійно підтримував контакти з болгарами, греками, сербами.

• Московія, Валахія та Молдова на словах підтримували Хмельницького, проте з безпосередньою допомогою не квапилися, прагнучи використати війну для власних інтересів. Страх, що повстання може охопити й Московію, утримував царський уряд від допомоги у війні.

Зовнішня політика Української козацької держави

• Наприкінці лютого – на поч. березня 1648 року – військово-політичний союз із Кримським ханством.

• Влітку 1648 року гетьман удався до спроб схилити молдавського господаря Лупула до встановлення добросусідських відносин із гетьманщиною.

• Уряд зумів уникнути загострення відносин з Московією і домовився з протестантською Трансільванією про погодження спільних воєнних дій проти Польщі.

• Молдовського господаря примусили відмовитися від здійснення ворожої щодо України політики.

• Було встановлено дружні відносини з Валахією, католицькою Венецією, розпочато пошуки порозуміння зі Швецією.

• Було укладено українсько-турецьку угоду (1649), що надавала українським купцям право вільного плавання Чорним морем і право безмитної торгівлі в портах Османської імперії.

Зміни в соціально-економічному житті:

1. Було ліквідовано велике й середнє світське землеволодіння, фільварково-панщинну систему господарювання, кріпацтво.

2. Формувалася козацька, селянська, а також державна власність на землю

3. Ліквідовано шляхетсько-магнатський стан

4. Козацтво – провідна роль

5. Влада та основні багатства зосереджувалися у руках козацької старшини.

6. Козацька старшина формувалася з представників різних верств.

7. Особиста свобода більшості селян та міщан, які могли вільно вступати до козацького стану.

8. Більшість селян покозачилося.

9. У містах було ліквідовано засилля іноземців та усунено національно-релігійні перешкоди для занять ремеслами, промислом, торгівлею, для участі в самоврядуванні.

1650

• Протягом 1650 року Польща готувалася до нових воєнних дій. На сеймі на посаду головнокомандуючого Польщі було поставлено Потоцького і Калиновського.

• Перший молдавський похід Богдана Хмельницького. Аби перешкодити Польщі використати Молдову у боротьбі проти повстанців, Хмельницький у на поч. вересня 1650 року заволодів столицею Молдови Яссами. Молдавський господар Лупула погодився на мир, за умови відмовитися від союзу з Польщею. Щоб зміцнити політичні зв’язки, Лупул зобов’язувався віддати свою дочку Розанду за сина Хмельницького Тимоша.

1651

Воєнні дії розпочалися 10 лютого 1651 р. Коронна армія на чолі з Калиновським захопила м. Красне на Поділлі. З-під Красного частини Калиновського рушили на Вінницю. Проте бої під Вінницею були невдалими для поляків і відчутно послабили армію Калиновського.
Битва під Лоєвом	З півночі наступала армія ВКЛ Радзівіла. 26 травня 1651 року – битва під Лоєвом. Козаки програли. Не зарадила справі й допомога чернігівського полковника Небаби. Наступного дня армія Радзівіла рушила до Чернігова. Проте, наштовхнувшись на опір козацької залоги, загарбники повернули до Любеча й невдовзі рушили на Київ. Київський полковник Жданович програв бій за межами міста. 25 липня 1651 року Радзівіл захопив місто. Литовці спалили Поділ. Пожежа завдала величезної шкоди Києво-Могилянській академії, яка втратила бібліотеку. 1 вересня 1651 року Радзівіл залишив місто і рушив на з’єднання з польською армією.
Битва під Берестечком	18-30 червня 1651 року – битва під Берестечком. Місцем битви було обрано межиріччя Стиру та Пляшівки. Це була найбільша битва Національно-визвольної війни. З боку поляків – 200 тис., з боку українців – 60 тис. козаків, 40 тис. селян і 100 тис. ординців. Під час головної битви, 20 червня, коли перевага була вже на боці Богдана Хмельницького, ординці несподівано залишили поле бою ( кримський хан Іслам-Гірей не хотів поразки польського війська, тому напередодні розпочав переговори з королем). Щоб уберегти козацькі сили від нищівної поразки, Хмельницький вирішив відвести військо до р. Пляшівки. Гетьман вирушив за ханом, аби домогтися повернення орди на поле бою. Але хан ув’язнив Хмельницького. Протягом 10 днів козаки обороняли табір. Однак становище погіршилося ( 1. Відсутність чіткого плану дій; 2. Між генеральною старшиною не було єдності: одні пропонували залишити табір, інші – захищатися; 3. Брак продовольства й питної води; 4. Чимало козаків тікали з табору, або переходили на бік короля). За таких складних обставин наказним гетьманом було обрано Богуна. Завдяки діям Богуна, козаки непомітно для ворогів вийшли з оточення. Битва під Берестечком була невдалою, але не цілковитим розгромом, адже значна частина козаків врятувалася.
Повернувшись із полону на поч. липня Б. Хмельницький швидко відновив боєздатну армію і вже через 2 місяці зупинив просування польсько-литовського війська в районі Білої Церкви. 18 вересня 1651 р. – Білоцерківський мирний договір: Територія лише Київського воєводства До Брацлавського та Чернігівського воєводств поверталася польська адміністрація Магнати й шляхта отримували свої довоєнні маєтки. Козацький реєстр 20 тис. Після Берестецької битви Лупул відмовився виконувати свої зобов’язання. Гетьман готував новий похід проти Молдови.

1652

Батозька битва

Назустріч українському війську на чолі 60-тис. армії вирушив новий коронний гетьман Калиновський. Поляки розташувалися табором біля г. Батіг. Травень 1652 року – батозька битва. Передові частини під командуванням Тимоша й загони татарської кінноти 22 травня билися з польської кіннотою, а основні частини підійшли непомітно 23 травня. Оточивши табір, українська армія вдарила одночасно з усіх боків. До вечора польське військо було вщент розбите, загинув і його головнокомандувач. Ця перемога сприяла розгортанню повтання на Брацлавщині та Чернігівщині. Таким чином Білоцерківський договір втратив чинність.

Молдавський похід

У травні-червні 1652 року українська армія втупила до Молдови, змусила Лупула виконати попередні зобов’язання. У серпні Тиміш взяв шлюб з Розандою

1653

Від лютого 1653 р. польські загони здійснювали спустошливі рейди на козацьку територію
Польща, Валахія й Трансільванія об’єдналися в антиукраїнський союз. Навесні 1653 р. таласький господар Басараб і трансільванський князь Ракоці за підтримки польського уряду захопили Ясси і посадили на престол свого ставленика. Василь Лупул звернувся по допомогу до Богдана Хмельницького.
Молдавський похід	21-22 квітня 1653 року укр. військо на чолі з Тимошем Хмельницьким розбило загони нового молдавського господаря. Влада знову перейшла до Лупула. Проте Лупул підбурив Тимоша до походу на Валахію. Похід виявився невдалим. Тимоша Хмельницького було смертельно поранено.
Жванецька облога	Восени польський король отаборився під містечком Жванець. Польський табір було взято в тривалу облогу. Та від остаточної поразки польське військо врятували ординці. 5 грудня 1653 року хан і польський король уклали усну угоду, за якою воєнні дії припинялися, татари отримували дозвіл брати ясир на західноукраїнських землях. Отже, попри вдалі воєнні дії наслідки Жванецької кампанії для Української держави виявилися несприятливими.

Пошук союзників

• Ще після Корсунської перемоги в червні 1648 року Хмельницький звернувся до московського царя з листом, у якому закликав розпочати спільні дії Москви та України проти Польщі.

• Від кінця 1648 року між Гетьманщиною та Московією розпочався постійний обмін посольствами.

• У червні 1653 р. Хмельницький дав зрозуміти цареві: якщо той і надалі зволікатиме, то Україна укладе союз із Туреччиною.

• 1 жовтня 1653 р. Земський собор вирішив «гетьмана Богдана Хмельницького і все Військо Запорізьке з містами і землями прийняти» й розпочати війну проти Польщі.

• У зв’язку з рішенням собору до України було відряджено посольство на чолі з Бутурліним.

• 8 січня 1654 року – військова рада в Переяславі, на якій було винесено ухвалу про договір з Москвою. Бутурлін присягати відмовився, пояснюючи, що цар нікому не присягає, і що «царське слово, раз дане, не міняється». Щоб не зривати переговорів Хмельницький присягнув царю, як і жителі Гетьманщини ( крім жінок, селянства, ЗХ Україна, Запорізької Січі, Кропивнянського, Полтавського, Гадяцького та Брацлавського полків). Але ніяких письмових договорів в Переяславі укладено не було.

Українсько-російський договір

• Бер. 1654 р. – Березневі статті між Україною і Москвою. Особливістю українсько-московського договору було те, що він становив групу документів від кожного із станів – окремих угод від духівництва, міщанства, козаків. З 23 козацьких статей узгодили 17:

1. Гетьмана й старшину козаки мали обирати на раді.

2. Українська адміністрація та суд мали залишатися самостійними й не підпорядковувалися Москві.

3. Збирання податків покладалося на український скарб

4. Чисельність козацького війська – 60 тис.

• Міщани збиралися зберегти всі свої права та вольності, насамперед міське самоврядування.

• УПЦ відмовилася визнати залежність від патріарха московського.

• Лише міщани загалом порозумілися з московським урядом, козацтво разом з православною шляхтою – частково, а духівництво відмовилося від незаконних вимог Москви.

• Умови договору 1654 року свідчать про конфедерацію.

1654

Незабаром на території Білорусі та Смоленщини розгорнулися воєнні дії. У західний похід виступили військо московського царя та армія козаків на чолі з ніжинським полковником Золотаренком. Для союзних українсько-московських військ цей похід виявився успішним. Улітку вони вибили литовське військо з Білорусі й захопили частину Литви разом з столицею Вільною У ПД Білорусії Золотаренко запроваджував козацький устрій. Тау було створено кілька білоруських полків.
Восени 1654 року воєнні дії розпочалися й на території України. У середині листопада польська армія вдерлася на Брацлавщину. Похід тривав до весни 1655 року. Його наслідком стало спустошення Поділля.
Облога Умані	Узимку 1654 року польське військо об’єдналося з татарською ордою, підійшло до Умані й обложило її. На допомогу Богуну, який керував облогою Умані, вирушило військо, це змусило поляків зняти облогу і рушити назустріч московсько-українській армії.

1655

Охматівська або Дрижпільська битва	Січень 1655 р. – Охматівська або Дрижпільська битва. Польсько-татарське військо оточило українсько-московський табір. Битва завершилася незначною перевагою українського війська, але Хмельницький не спромігся звільнити територію Брацлавщини.
Навесні 1655 року Хмельницький вирушив через Поділля на Галичину. На поч. серпня військо зупинилося під Кам’янцем-Подільським. Під час облоги міста гетьман прийняв шведського посла, і той повідомив про вступ 9 липня Швеції у війну проти Польщі. Хмельницький у свою чергу обіцяв шведському королю оружну допомогу.
Битва під Городком	19 вересня 1655 року – українська армія розбила військо Потоцького під Городком.
Облога Львова	Того самого дня армія підійшла до Львова. Невдовзі гетьман отримав викуп і відступив від міста.
Після битви під містечком Озерна 12 листопада 1655 року було укладено угоду між гетьманом та кримським ханом про невтручання Криму у війну проти Польщі.

1656

• Тим часом Швеція захопила майже всю Польщу

• 24 жовтня 1656 року –Віленське перемир’я між Москвою та Польщею. За ним:

1. Воєнні дії між Польщею та Москвою припинялися.

2. Обидві країни зобов’язувалися не розпочинати переговорів про мир зі Швецією.

3. Спільні воєнні дії проти Швеції та Брандербургу

4. Обрання царя на польський трон.

• 8 жовтня 1656 року між Військом Запорозьким та Трансільванією було укладено угоду про військовий союз проти Речі Посполитої. Трансільванський князь Ракоці обіцяв допомогти Хмельницькому відвоювати Галичину і частину Білорусі, визнавав за гетьманом титул князя й підтримав його наміри передати цей титул синові Юрію.

• Дипломатичні зв’язки зі Швецією Богдан Хмельницький почав у 1652 р. і підтримував надалі.

• Уже у вересні 1655 року, коли спалахнула польсько-шведська війна, Хмельницький пропонував шведському королю Карлу-Густаву союз проти Польщі з умовою, що всі руські ( українські) землі Речі Посполитої буде віддано Україні.

• У грудні 1656 р. Ракоці підписав зі шведським королем трактат «вічного союзу».

• У 1656 р. зв’язки України зі Швецією стали регулярними, але шведи не хотіли віддавати українські землі, що були під Польщею, бо претендували на них самі.

• У червні до Чигирина знову прибуло шведське посольство. Воно повідомило, що король погоджується віддати гетьманові українські землі під Польщею, частину Білорусії та Смоленськ, собі ж залишає землі Польщі.

• Грудень 1656 – наступ трансільванського князя Ракоці на Польщу.

• Х мельницький надіслав йому на допомогу козацькі полки, якими керував Жданович.

• Спочатку все складалося успішно, українсько-шведське-трансільванське військо здобуло Перемишль, Варшаву, Краків, Люблін, Брест.

• Однак навесні його становище погіршилося. Через напад данії на Швецію шведський король лишив Ракоці.

• В липні 1657 р. Ракоці капітулював. Козаки відійшли від Ракоці і повернулися на Україну.

• Це завдало смертельного удару Богдану Хмельницькому і він 27 липня 1657 року помер в Чигирині.