Особливості господарського та церковного життя

• Основа господарського життя – землеробство.

• Городина, технічні культури (конопля)

• В останній чверті 17 ст. більшої ваги набуло тваринництво.

• Під час Національно-визвольної війни укр. ремісники завоювали право вступати до будь-якого цеху з доступом до всіх видів ремесла.

• Із ремесел найпоширенішими були: кравецтво, шевство, ткацтво, сукнарство, ковальство, зброярство, ювелірна справа, бондарство, гончарство.

• Промисли: бджільництво, винокуріння, млинарство, дігтярство, селітроваріння.

• В ост. Чверті 17 ст. пожвавилася торгівля.

• Особливо жвавою була торгівля між Лівобережжям, Слобожанщиною та Запорожжям.

• З утвердженням Української держави зросла міжнародна торгівля.

• Гетьманські товари заохочували вивіз товарів закордон, проте обмежували вивіз коштовностей, коней і селітри. Також заборонялося продавати хліб до Польщі.

• Активно велася політика з Білоруссю, Молдовою, Туреччиною, Кримом.

• Постійні торговельні зв’язки встановилися з Московською державою.

• В ійна проти Речі Посполитої частково послабила торгівлю з Західною Європою. Вона відновилася після Національно-визвольної війни.

• З України вивозили продукцію сільського господарства та промислів.

• Завозили сукно, оксамит, шовки, фарфор, косметику, прикраси, зброю, медикаменти. Х Криму й Туреччини до України потрапляли папір, кава, прянощі, вина, волоські горіхи.

Поняття та терміни

Руїна – період др. пол. 17 ст., відзначений як час глибокої кризи Української держави, фактично громадянської війни. Посилення тиску на Україну з боку Москви та Польщі поступово розділили Запорозьке військо на два табори, які розпочали війну між собою. Правобережжя обрало одного гетьмана, Лівобережжя – іншого. У цей період господарство Правобережної України було повністю зруйноване, міста і села спорожніли. Уперше поняття «руїна» вжив український історик Костомаров.

Українські землі наприкінці XVII - першій половині XVIII ст. Гетьманування Мазепи

Французький дипломат Жак Балюз про Мазепу: « Він вельми полюбляє прикрашати свою розмову латинськими цитатами, а у досконалості знання цієї мови може суперничати з найкращими нашими отцями єзуїтами. При його дворі – два лікарі-німці, з якими Мазепа розмовляв їхньою мовою, а з італійськими майстрами, яких є кілька у гетьманській резиденції, говорив італійською мовою. Я розмовляв з господарем України польською та латинською мовами, бо він запевняв мене, що недостатньо володіє французькою. Не знаю тільки, чи в цьому твердженні немає якоїсь особливої причини, бо сам бачив у нього газети французькі та голландські. Розмова з ним дуже приємна; він має великий досвід у політиці; на противагу московітам, стежить і знає, що діється в чужоземних країнах. Він показував мені свою колекцію зброї, одну з найкращих, що я бачив у житті, а також добірну бібліотеку, де на кожному кроці видно латинські книжки…Належить він до тих людей, які воліють або зовсім мовчати, або говорити й не сказати».

1687 р. – прихід до влади Мазепи.

Зовнішня політика

Липень 1687 р. – Конотопські статті між гетьманом і старшиною з одного боку, та московськими царями Іваном та Петром Олексійовичами та царівною Софією з іншого. За ними: Гетьман не мав права без царського указу позбавляти старшину керівних посад, а старшина, у свою чергу, - скидати гетьмана. Обмежувалося право гетьмана розпоряджатися військовими землями. Заборона підтримувати дипломатичні відносини з іншими державами. Столиця – Батурин Розміщення в Батурині полку московських стрільців. Гетьман мав заохочувати шлюби між росіянами та українцями За союз з Москвою, проти Польщі, Кримського ханства та Туреччини За підтримки Москви Мазепа сподівався розширити територію Гетьманщини Правобережжям, а також на степову смугу, якою володіли Крим і Туреччина Брав участь у зовнішньополітичній діяльності царя Козацькі загони надавали допомогу царській армії у походах проти Криму 1689 – другий Кримський похід. Керував Голіцин. Невдалий

Внутрішня політика

Домагався стабілізації українського політичного та економічного життя. Прагнення об’єднати землі Правобережжя, Лівобережжя, Запоріжжя та Слобожанщини в єдиній Україні, як держави західноєвропейського зразка зі збереженням традиційного козацького устрою. Доклав чимало зусиль аби піднести роль гетьмана. Підтримував козацьку старшину (дарував їй землі) Прагнув чітко розмежувати козацтво й селянство. Творення козацької еліти – запровадження бунчукових товаришів. Крім бунчукових товаришів з’явилися ще й значкові та значні військові товариші. За цими посадами гетьман закріплював особливі привілеї. Заохочував навчання молоді зі свого оточення в Києво-Могилянській академії та за кордоном. Вкладав величезні кошти в розвиток культури як власні так і державні Змінив архітектурні обриси багатьох міст зокрема Києва, Чернігова, Переяслава, Глухова, Лубен, Батурин, Бахмача. Фундував понад десяток нових храмів, сприяв відбудові багатьох церков княжої доби. За кошти Мазепи було збудовано Богоявленський собор Братського монастиря, величний Військово-Микільський собор з мурованою дзвіницею та трапезною палатою в Пустинно-Микільському монастирі, церкву Всіх Святих в Києво-Печерській лаврі, розбудовано Києво-Печерську лавру. Протягом 1698 – 1702 за кошти гетьмана було споруджено кам’яні фортечні мури з кам’яними вежами. Було відбудовано лаврський Успенський собор, Троїцьку надбрамну церкву. Гетьман подарував лаврі великий дзвін і дав кошти на побудову мурованої дзвінниці. Було відбудовано Софіївський та Михайлівський Золотоверхий собор з дзвіницями. Опікувався друкарством. Мав одну з найбільших книгозбірень, і обдаровував з неї монастирі, церкви, окремих осіб Опікувався Києво-Могилянською академією: збудував перший поверх нового будинку академії, домігся підтвердження статусу академії, надавав у володіння села й землі, матеріально підтримував студентів Академію стали навіть називати Могилянсько-Мазепинською. Дбав про створення нових осередків культури, одним з яких став Чернігівський колегіум

Відродження козацького устрою на Правобережжі.

• Наприкінці 17 ст. більшість земель Правобережжя лежали пусткою.

• Ян II Собеський заохочував заселення пусток.

• 1685 р. - Ян II Собеський надав козацтву «прадавні привілеї та вільності», згідно з якими козаки створювали на заселених ними землях полково-сотений устрій.

• Так відродилося 4 полки: Богуславський, Корсунський, Брацлавський, Білоцерківський (Фастівський) на чолі з Самійлом Івановичем (Самесем), З. Іскрою, А. Абазином та Семеном Палієм. Відновлені полки були не тільки військовими, а й адміністративно-територіальними одиницями.

• Восени 1684 року, маючи намір відірвати Правобережжя від Польщі і з’єднати її з Лівобережжям, козацькі полки на чолі з Семеном Палієм визволили велику територію Київщини та Поділля (Паліївщина). В останні десятиліття 17 ст. – на поч. 18 ст. Палій став господарем Київщини, Брацлавщини, СХ Волині й Центрального Поділля.

• 1699 року – Польща уклала мирний договір з Туреччиною. Як наслідок – сейм ухвалив ліквідувати правобережне козацтво. У відповідь почалось повстання на чолі з Палієм.

• У липні 1702 року рух охопив Київщину. А на 1703 р. повстанці контролювали значну частину Правобережжя. Повстання поширилося на Волинь та Поділля, дійшло до Галичини. Повстанці об’єктивно ставали союзниками шведів, які на той час були у стані війни з поляками. Це занепокоїло Москву. Навесні війська Мазепи перейшли Дніпро, зайняли Київщину і Волинь. Польща, значну частину якої окупували, реально не могла претендувати на Правобережжя. За таких обставин Правобережжя і Лівобережжя об’єдналися в руках Мазепи від 1704 до подій 1708 – 1709 років.

1700-1721 рр. – Північна війна між Московією та Швецією. Польський король був на боці Швеції.

Участь українських полків у Північній війні:

1. Козаки змушені були воювати на теренах Московії, Прибалтики, Речі Посполитої.

2. Вже перші ж бої принесли численні втрати.

3. Козаки за свою службу не отримували жодної винагороди.

4. Козаки потерпали від утисків та образ московських начальників.

5. Козаків використовували як дешеву робочу силу для канальних і земельних робіт, на будівництві нових доріг, фортець та інших укріплень.

Пошуки Мазепою нових союзників:

• Восени 1705 р. він налагодив зв’язки з польським королем Станіславом Лещинським.

• У 1706 р. завдяки посередництву польського короля, Мазепа розпочав таємні зносини з шведським королем.

• Похід Карла XII в Україну

• 1708 р. – початок походу Карла XII на Москву. Похід мав відбутися через територію Литви та Білорусі, але у серпні-вересні Карл XII вирішив повернути на Україну, сподіваючись забезпечити свою армію провіантом, зміцнити її потугу козацькими полками та військом Лещинським. Зміна планів Карла XII виявилася несподіванкою для Мазепи.

• 24 жовтня 1708 Мазепа виїхав на зустріч з Карлом XII.

29-30 жовтня 1708 між українцями та Карлом XII було укладено «Вивід прав України». За ним:

1. Україна має бути незалежною та вільною.

2. Всі загарбані Московією землі, що колись належали «руському» народові, мають бути повернені Українському князівству.

3. Шведський король зобов’язаний захищати країну від ворогів і допомагати, коли про це попросять гетьман і «стани»

4. Мазепа має бути довічним князем України.

5. Шведський король не має права претендувати на титул князя чи командувача збройних сил князівства.

6. Для стратегічних потреб шведське військо має займати п’ять стратегічних міст: Стародуб, Мглин, Батурин, Полтаву, Гадяч.

У відповідь на дії Мазепи Петро I:

1. Звернувся до українців, де звинуватив Мазепу у «зраді», намірі віддати Україну Польщі, а православні церкви – уніатам.

2. 2 листопада 1708 р. – знищення Батурина.

3. 6 листопада 1708 року – Старшинська рада, на яку прибуло всього 4 полковники ( стародубський, чернігівський, переяславський, наказний ніжинський). Гетьманом було обрано Івана Скоропадського.

4. 12 листопада 1708 року Мазепі було проголошено анафему.

5. Після батуринських подій будь-які спроби національного визволення брутально придушувалися й таврувалися як мазепинство.